89

---

Стаття 408. Концесійний договір

1. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укла­даються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі інозем­ними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом дер­жавної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. 2. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятидесяти років. 3. Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесії договори для здійс­нення певних видів концесійної діяльності. 4. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання пра­вового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії, інши­ми законами.

 

1. Відповідно до статті 9 Закону «Про концесії» концесійний договір вважається укладе­ним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов і підписання договору сторонами. Ра­зом з цим стаття 14 Закону «Про концесії» передбачає необхідність реєстрації договору кон­цесії. У даному випадку має місце неузгодженість правових норм. Так, з одного боку, до­говір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх важливих умов та його підпи­сання, і саме з цього моменту у сторін виникає законна підстава для його виконання й ре­алізації прав та зобов'язань, визначених у договорі, але, з іншого боку, законодавець встано­вив необхідність реєстрації договору концесії.

Виникає правомірне запитання: яке правове навантаження реєстрації договору концесії і яка відповідальність суб'єкта господарювання у разі невиконання даної норми права?

Аналіз Закону «Про концесії» свідчить, що він не передбачає відповідальності сторін за нереєстрацію концесійного договору, а також не визнача

є правові наслідки невиконання вищеозначеної правової норми. Якщо законотворець встановив необхідність реєстрації конце­сійного договору, то треба бути послідовним і передбачити відповідальність сторін за неви­конання цієї норми або встановити, що договір вважається укладеним з моменту його реє­страції, інакше така норма залишається декларативною.

За змістом коментованої статті суб'єктами договору можуть бути як вітчизняні, так й іноземні інвестори, що підтверджується встановленням національного режиму інвестування для іноземних інвесторів, передбаченого Законом «Про режим іноземного інвестування».

Право підписання договору від імені держави покладається законодавцем на Кабінет Міністрів або уповноважений ним орган державної влади. У разі передачі у концесію майна, яке перебуває у комунальній власності, право підписання договору покладається на орган місцевого самоврядування.

2. Законотворець надав право сторонам концесійного договору самостійно визначати строк дії договірних зобов'язань залежно від характеру та умов концесії, але при цьому ви­значив межі (мінімальний та максимальний) строки дії концесійного договору, що може бу­ти прикладом поєднання публічно-правового та приватно-правового регулювання.

3. Коментована стаття надає Кабінету Міністрів України право затверджувати типові кон­цесійні договори на здійснення певних видів концесійної діяльності, передбаченої законо­давством України про концесії.

З метою створення необхідних правових засад для укладення та реалізації договорів кон­цесії на будівництво і/або експлуатацію автомобільних шляхів була прийнята постанова Ка­бінету Міністрів України «Про затвердження Типового концесійного договору на будів­ництво та експлуатацію автомобільної дороги» від 4 жовтня 2000 р. [277]

4. Особливості укладення концесійних договорів, інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законами України «Про концесії», «Про концесії на бу­дівництво та експлуатацію автомобільних доріг», а також іншими законодавчими актами, що регулюють концесійну діяльність.

 

< Попередня   Наступна >