128

---

Стаття 378. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

1. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Ко­дексу; підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юри­дичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають по­стійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановлено­му законом. 2. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоеконо­мічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 3. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

 

1. Господарський кодекс визнає суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридич­ними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне міс­цезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

Цей перелік є вичерпним.

При цьому аналіз положень Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» дозволяє дій­ти висновку, що ГК звузив

перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. На сьогодні з переліку виключено осіб, які не мають статусу юридичної особи, а також інших суб'єктів, передбачених законами України. Проте одним з суб'єктів господарської діяльності є про­мислово-фінансова група, яка не має статусу юридичної особи.

Згідно з ГК брати участь у зовнішньоекономічних відносинах не можуть також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи українських господарських організацій.

Вважаємо, що перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності має бути розширений.

У тих випадках, коли здійснення зовнішньоекономічної діяльності пов'язано з досягнен­ням економічних і соціальних результатів та отриманням прибутку (тобто носить підприєм­ницький характер), при визначенні кола суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності слід вра­ховувати загальні обмеження. Так, підприємницькою діяльністю, відповідно до вимог чин­ного законодавства не можуть займатися органи державної влади та органи місцевого само­врядування, військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної без­пеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів дер­жавної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Судові органи можуть тимчасово обмежити особу в підприємницькій дієздатності. Так, осо­би, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення строку, встановле­ного вироком суду. Наступне обмеження поширюється на осіб, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини. Вони не можуть бути заре­єстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організа­ції, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні поса­ди і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю

Суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності є господарюючий суб'єкт - безпосередній учасник зовнішньоекономічної операції.

Серед основних прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності слід виділити такі:

- право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами, отриманими від здійс­нення зовнішньоекономічної діяльності на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньо­економічної діяльності у власника без його згоди (з оплатою чи без такої) забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством України. До зазначених випадків відно­сять, зокрема, запровадження режиму обов'язкового продажу валютної виручки;

- право відкривати свої представництва на території інших держав. Дане право мають як суб'єкти господарювання України, так і іноземні суб'єкти, яким дозволено в установленому законом порядку відкривати на території України свої представництва;

- право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Гарантією перелічених прав є закріплені в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» норми, згідно з якими «втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених даним законом, у тому числі шляхом видачі підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші за встановлені в даному законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється». Враховуючи прий­няття ГК, це положення має бути змінено. Так, після слів «у випадках, не передбачених» слід до­дати «Господарським кодексом України та» і далі за текстом.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форми власності та інших ознак, мають рівне право здійснювати будь-які види такої діяльності.

Фізичні особи, які постійно проживають на території України, мають право займатися зовнішньоекономічною діяльністю з моменту набуття ними цивільної дієздатності та відпо­відної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, набува­ють таке право, якщо вони є суб'єктами підприємництва за законами країни їх постійного місця проживання.

Юридичні особи набувають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з момен­ту набуття ними статусу юридичної особи. Згідно з ЦК за юридичною особою визнається за­гальна правосуб'єктність, тобто юридична особа вважається такою, що здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Певні види зовнішньоекономічної діяльності віднесено чинним законодавством України до видів діяльності, здійснення яких потребує наявності спеціального дозволу (ліцензії). Для заняття ліцензованими видами зовнішньоекономічної діяльності суб'єкт господарювання має отримати таку ліцензію.

Особливу увагу слід приділити іноземним суб'єктам господарської діяльності. Для таких суб'єктів на території України запроваджуються три правові режими:

- національний режим. Відповідно до цього режиму іноземним суб'єктам господарської діяльності надається обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єктам господарської діяль­ності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльно­сті іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння. У межах цього режиму іноземним суб'єктам господар­ської діяльності надається обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або користуватиметься іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги за ними встановлюються в рамках спеціального режиму, ви­значеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єк­там господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі. Таким чином, усі іноземні суб'єкти господарю­вання, яким надано режим найбільшого сприяння, мають однакові права, преференції та пільги у сфері оподаткування (сплати відповідних мит, податків та зборів);

- спеціальний режим, який застосовується в трьох випадках: по-перше, до територій спе­ціальних економічних зон згідно із статтею 24 Закону «Про зовнішньоекономічну діяль­ність»; по-друге, до територій митних союзів, до яких входить Україна, і, по-третє, в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 зазначеного Закону.

2. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Реалізація прав і законних інтересів суб'єктів господарювання неможлива без системи дер­жавних гарантій, складовою якої є гарантія на захист з боку держави. Україна як держава за­безпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та інозем­них суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України, а також здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. При цьому уповноважені державні органи та їх посадові особи керуються законами України, положеннями чинних міжнародних догово­рів та нормами міжнародного права.

 

< Попередня   Наступна >