108

---

Розділ VII ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Глава 37 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

1. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. 2. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності. 3. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта­ми господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

 

1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів госпо­дарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію про­дукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначе­ність.

Зовнішньоекономічною діяльністю, в розумінні цього Кодексу, є діяльність, яка характе­ризується такими ознаками:

1) за своєю сутністю є господарською діяльністю, спрямованою на виготовлення та ре­алізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

2) здійснюється визначеним в законодавчому порядку колом суб'єктів;

3) обов'язковою умовою віднесення того чи іншого виду діяльності до зовнішньоеконо­мічної є перетин

митного кордону України майном чи робочою силою. При цьому під май­ном слід розуміти сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених за­коном формах обліку майна цих суб'єктів.

З набранням чинності Господарським кодексом України втратили юридичну силу ті поло­ження законів та підзаконних нормативно-правових актів, що йому суперечать, зокрема на­ведене в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [293] визначення зовніш­ньоекономічної діяльності як «діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іно­земних суб'єктів господарської діяльності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами».

2. Частина 2 коментованої статті визначає, що зовнішньоекономічна діяльність провади­ться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед зако­ном усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Розглядаючи принципи зовнішньоекономічної діяльності, слід враховувати те, що ця діяльність є різновидом господарської діяльності, у зв'язку з чим при її здійсненні необхідно керуватися й принципами господарської діяльності. Принципи здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності можна поділити на дві групи - загальні та спеціальні.

До загальних принципів належать принципи господарювання, зокрема:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. Цей принцип віддзеркалює положення Конституції України, стаття 15 якої закріпила принцип багатоманітності. Відповідно до принципу економічної багатоманітності в Україні створюються й функціонують суб'єкти господарювання різних форм власності, які мають різні організаційно-правові форми. Держава забезпечує однаковий захист усіх суб'єк­тів господарювання незалежно від їх форми власності чи господарювання, місцезнаходжен­ня тощо;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Цей принцип закріп­лює можливість кожної особи здійснювати підприємницьку діяльність з урахуванням вимог закону. В законодавчому порядку встановлюються обмеження двох видів, перша група яких пов'язана з обмеженням права певних суб'єктів на здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності, друга - на встановлення обов'язкових умов здійснення певних операцій у зовнішньо­економічній сфері;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю за­безпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємницт­ві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держа­ви;

- захист національного товаровиробника. Будь-яка держава, в тому числі й Україна, за­проваджує на своїй території комплекс заходів, спрямованих на захист і підтримку націо­нального товаровиробника. У зовнішньоекономічній сфері до таких заходів належить вста­новлення спеціальних видів мита, заходів нетарифного регулювання (індикативних цін тощо);

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, їх посадових осіб у господарські відносини. На сьогодні більшість суб'єктів госпо­дарювання не перебувають з органами державної влади у відносинах підпорядкування, що обумовлює здійснення останніми нагляду за діяльністю господарюючих суб'єктів. Втручан­ня органів державної влади та місцевого самоврядування в межах їх наглядових повнова­жень обмежується нормами закону.

Спеціальними принципами зовнішньоекономічної діяльності є:

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини та здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законом;

- принцип юридичної рівності, який полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності, незалежно від форми власності, організаційно-правових форм та інших ознак;

- принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зміст яких розкривається в статті 384 цього Кодексу;

- принципи оподаткування, які конкретизуються в статті 385 цього Кодексу.

3. Основний Закон України закріпив конституційні засади здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності. Більш детальний розвиток ці положення отримали в законах та підзаконних нормативно-правових актах. Тому при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти мають керуватися положеннями Господарського кодексу України, Митного ко­дексу України (який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регу­лює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служ­би України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Так, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить загальні засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності різних видів, коло учасників такої діяльності та умови її здійснення. Закон «Про єдиний митний тариф» [130] визначає порядок формування та засто­сування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та виве­зенні за межі цієї території товарів та інших предметів з метою обкладення митом зазначе­них товарів та інших предметів. Закон «Про митний тариф України» [321] затверджує Митний тариф України (систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України), а Закон «Про порядок здійснення розра­хунків в іноземній валюті» [399] передбачає порядок проведення розрахунків за зовнішньо­економічними операціями між резидентами та нерезидентами.

 

Наступна >