136

---

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації

1. Виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. 2. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продук­цію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псуєть­ся, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами. 3. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської про­дукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника. 4. Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування про­дукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором. 5. Інші особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Мі­ністрів України.

 

1. Сторони договору контрактації сільськогосподарської продукції мають виконувати до­говірні зобов'язання належним чином відповідно до договору, закону та інших правових актів. Для виконання цього договору застосовуються відповідні положення Цивільного кодек­су України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Головна особливість договору контрактації відповідно до ГК полягає в тому, що вироб­ник сільськогосподарської проду

кції бере на себе обов'язок виробити для контрактанта пев­ну кількість продукції, яка за якістю відповідала б державним стандартам.

Кожна сторона договору повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконан­ня нею зобов'язання, враховуючи інтереси держави як замовника і забезпечення виробникам свого інтересу як господарюючому суб'єкту. Виробник сільськогосподарської продукції має усвідомлювати, що за порушення договірних зобов'язань йому доведеться нести майнову відповідальність — як ту, що узгоджена договором, так і ту, що встановлена законом.

Це означає, що з перших днів після укладення договору контрактації виробник повинен вжити всіх організаційно-правових, економічних, агро-, зоотехнічних і трудових заходів, спрямованих на виконання зобов'язань. Важливо не лише виробити передбачену договором продукцію, а й забезпечити її передачу контрактанту і належне документальне оформлення такої передачі. Саме тому закон вимагає, щоб виробник не пізніше п'ятнадцяти днів до початку збуту продукції повідомив контрактанта про кількість і строки здачі сільськогоспо­дарської продукції, що пропонується до продажу, та погодив календарний графік її здачі. З метою уникнення в майбутньому непорозумінь доцільно, щоб таке повідомлення було на­правлено контрактантові у письмовій формі (листом, по факсу, електронною поштою, теле­графом). Бажано перевірити, чи отримав контрактант повідомлення від зобов'язаної сторо­ни, а також зафіксувати у письмовій формі погодження графіка здачі продукції.

2. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених договором. Отже, якщо виробник пред'явив для реалізації продукцію в більшому обсязі, ніж це передбачено договором, то контрактант зобов'язаний також її прий­няти. Дана вимога виробника є обов'язковою для контрактанта, якщо продукція за якістю і технічними характеристиками відповідає умовам, встановленим договором. У коментованій статті Кодексу застережено, що нестандартна продукція, яка швидко псується, придатна для використання у свіжому або переробленому вигляді, і стандартна продукція, яка швидко псується, що збувається понад обсяги, передбачені договором, приймається контрактантом за цінами і на умовах, погодженими сторонами. Згідно з частиною 5 статті 193 ГК виробник має право виконати зобов'язання щодо поставки продукції достроково, якщо в договорі немає за­борони на прийняття її раніше обумовленого строку. Така норма закону забезпечує захист ін­тересів сільськогосподарського товаровиробника, господарська діяльність якого в окремих випадках залежить від кліматичних та гідрометерологічних умов. На вимогу виробника про­дукції контрактант відповідно до частини 8 статті 193 ГК, приймаючи виконання договірного зобов'язання, повинен видати письмове посвідчення його виконання повністю або частини.

3. Статтею 197 ГК встановлено, що зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначе­ним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання. Із змісту названої статті ГК випливає, що договором контрактації можуть передбачатися обся­ги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника. Договором визначається також продукція, яка доставляється безпосередньо ви­робником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника. Транспортні витрати на перевезення продукції за договором контрактації можуть покладатись на виробника продукції за цінами, що встанов­люються перевізником. У радянський період існувало правило, що транспортування про­дукції, визначалося договором між сторонами. Воно може покладатись на контрактанта, який з метою забезпечення плану державних закупок сільськогосподарської продукції бере на себе зобов'язання здійснювати її перевезення за власні кошти.

 

< Попередня   Наступна >