95

---

Стаття 231. Розмір штрафних санкцій

1. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, 2. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або пору­шення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного креди­ту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості {комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) то­варів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких, допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штрафу розмірі семи відсотків вказаної вартості. 3. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. 4. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовують­ся в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встанов­лено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зо­бов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).. 5. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. 6. Штрафні санкції за порушення грошових зобов

'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено зако­ном або договором. 7. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відно­синах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарюван­ня - господарською організацією.

 

1. Застереження щодо неприпустимості зміни розміру штрафних санкцій за договором за­стосовується не лише у разі прямої вказівки закону на неможливість змін розміру санкцій.

Враховуючи редакцію частини 1 даної статті, слід зазначити, що, якщо розмір штрафних санкцій встановлений відповідним законом, то вони вже не можуть бути змінені за угодою сторін.

Норма частини 1 має імперативний характер, тобто містить чітко визначене правило пове­дінки, обов'язкове для суб'єктів господарювання. Принциповим, важливим тут є визначення терміна «закон», яке застосовується у цій нормі. У статті 199 ГК вказано, що виконання гос­подарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. Тому термін «закон», вжитий у частині 1 коментованої статті, необхідно розуміти прямо - як норматив­ний акт вищої юридичної сили.

2. Окрему увагу Господарський кодекс приділяє відносинам, де зачіпаються інтереси дер­жави. Частина 2 коментованої статті визначає коло господарських правовідносин, де засто­совуються уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. При цьому слід взяти до уваги, що дані санкції можуть бути застосовані за наявності двох умов: 1) вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або якщо порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за раху­нок державного кредиту; 2) вони підлягають застосуванню тільки за два види правопору­шень, а саме: за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів (робіт, послуг) і за пору­шення строків виконання зобов'язання.

3. Частина 3, що коментується, передбачає можливість встановлення уніфікованих штраф­них санкцій також за інші порушення господарських зобов'язань, у яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушен­ня пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

4. Частина 4 даної статті встановлює загальне правило, згідно з яким (якщо розмір штраф­них санкцій не визначено законом) санкції за порушення умов договору застосовуються у розмірі, передбаченому господарським договором. При цьому сторонам надається право за­стосовувати різні варіанти визначення розміру штрафних санкцій:

- у відсотковому відношенні до всієї суми зобов'язання (незалежно від ступеня його вико­нання) або тільки до невиконаної частини зобов'язання;

- у визначеній грошовій сумі;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5. При укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умо­ви договору, що не суперечать законодавству.

Водночас, у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штраф­них санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений у судовому порядку за за­явою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

6. Норма частини 6 регулює виключно правовідносини між сторонами щодо відповідаль­ності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Раніше це питання регулювалось Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» [72]. Зокрема, ним передбачено, що дія цього акта не по­ширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних і фінансових санкцій за несвоє­часну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і поза­бюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів щодо переказу грошей через платіжні системи. На від­міну від згаданого Закону, коментованою нормою коло відносин, на які не поширюється її дія, не визначене. Тому в даному разі необхідно керуватись нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо­вими фондами» [403].

Частина 6 коментованої статті України містить законодавчі новели. По-перше, встановлено новий граничний розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобо­в'язань. Він нараховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Націо­нального банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. По-друге, штрафні санкції нараховуються за весь час користування чужими коштами, тобто до моменту їх повернення кредитору.

7. Відповідно до статті З ГК внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання та відносини суб'єкта господарюван­ня з його структурними підрозділами.

Як передбачає стаття 64 ГК, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а та­кож функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються поло­женнями про них, які затверджуються у порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Таким чином, встановлення порядку застосування штрафних санкцій у внутрішньогоспо­дарських відносинах та їх розміру ГК відносить до компетенції самого суб'єкта господарю­вання - господарської організації.

 

< Попередня   Наступна >