142

---

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських від­носин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне вико­нання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопу­щення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобо­в'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вва­жаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами право­порушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, від­сутність у боржника необхідних коштів.

 

1. Під правопорушенням, яке є підставою для господарсько-правової відповідальності, слід розуміти порушення учасником господарських відносин норм законів (підзаконних нормативних актів), що регулюють господарські відносини, або порушення умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань.

При цьому підставою для притягнення до адміністративно-господарської відповідально­сті може бути порушення норм і правил здійснення господарської діяльності, встановлених лише нормативними актами, а не договором.

2. Пунктом 2 цієї статті встановлене загальне правило, згідно з яким учасник господарських відносин відповідає за вчинене ним господарське правопорушення, якщо не доведе, що ним вжито усіх заходів для його недопущення.

Як

що зобов'язання не має особистого характеру, до його виконання боржник може залу­чити третю особу. Підставою покладення виконання на таку особу може бути договір зо­бов'язаної особи із субпідрядником, постачальником, перевізником тощо. При цьому відпо­відальність перед кредитором несе сам боржник, якщо договором не передбачена відпові­дальність безпосереднього виконавця. Пряма відповідальність перед покупцем за неякісність продукції, що постачається, може бути передбачена, наприклад, безпосередньо для третьої особи - виробника. У такому разі претензії та позови мають заявлятися виробникові.

Подіями, що звільняють від господарсько-правової відповідальності, є обставини непере­борної сили, які ще називають «форс-мажорними» обставинами. Це - обставини, що не зале­жать від волі учасників господарського зобов'язання, мають надзвичайний та невідворотний характер.

Єдиного поняття або вичерпного переліку таких обставин чинне законодавство не міс­тить.

Перелік можливих форс-мажорних обставин наведено у Законі України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» [344], постанові НКРЕ «Про затвердження Правил користування електричною енергією» [47], Правилах користу­вання тепловою енергією, затверджених спільним наказом Міненерго України та Держбуду України від 28 жовтня 1999 р. [259] та багатьох інших.

Вони можуть бути поділені на дві групи:

1) природні стихійні явища (пожежа, землетрус, різкі зміни температури, паводок, замер­зання моря, закриття морських проток, інші стихійні лиха);

2) окремі обставини суспільного життя (воєнні дії, блокада, страйк, аварії, епідемії, за­боронні акти органів державної влади та управління про оголошення карантину, заборони в'їзду до країни, здійснення торговельних операцій з окремими країнами тощо).

Боржник повинен підтвердити наявність таких обставин відповідними засобами доказу­вання (довідками державних органів, метеорологічних служб, медичних установ тощо) та довести, що зазначені обставини спричинили невиконання зобов'язань.

Перелічені обставини звільняють боржника від відповідальності за допущене ним по­рушення, тільки якщо вони мають ознаки надзвичайності і невідворотності та причинно обу­мовили невиконання зобов'язань.

Не є непереборною силою вказані у частині 2 даної статті несприятливі фактори госпо­дарського життя, а також інші виробничі труднощі і технічна складність прийнятих до вико­нання зобов'язань. Можливість існування таких обставин - звичайний підприємницький ри­зик, який несе боржник.

Разом з тим наступна стаття Кодексу надає можливість учасникам господарських відно­син за взаємною згодою встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, підстави звільнення від відповідальності.

Для правильного застосування норми, що коментується, слід уважно аналізувати ознаки та характер подій, на які посилаються сторони, щоб не допустити безпідставного звільнення від відповідальності.

Так, Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопа­да 1996 р., серед інших, як обставини надзвичайної та непереборної сили зазначено: «вибух; вина чи невиконання станцією своїх зобов'язань». Вказані обставини, безумовно, можуть слугувати звільненню від відповідальності, якщо це передбачено договором між сторонами, але віднесення їх до непереборної сили видасться неправомірним, оскільки вибух може бути наслідком порушень правил безпеки або інших належних умов експлуатації, а невиконання станцією, тобто контрагентом за договором, своїх обов'язків — це підприємницький ризик, а не надзвичайна сила.

Норми коментованої статті кореспондуються з відповідними нормами цивільного законо­давства, присвяченого регулюванню відповідальності суб'єктів цивільного обігу, зокрема статтею 617 Цивільного кодексу України.

 

< Попередня   Наступна >