202

---

Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері гос­подарювання

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. 2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: від­шкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. 3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів гос­подарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосо­вуються адміністративно-господарські санкції. 4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціати­вою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - упов­новаженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

 

1. Загальновідомий термін «санкція» походить від латинського: найсуворіша по­станова. У статті наведено поняття господарських санкцій як заходів впливу, що застосо­вуються до учасника господарських правовідносин, який вчинив правопорушення.

Поняття господарських санкцій та їх виділення в окрему самостійну групу є новелою у за­конодавстві і охоплює широке коло заходів, перелік та порядок здійснення яких встановлено наступними статтями цього розділу Кодексу і спеціальними законами.

2. Залежно від економічного та правового результату, на який вони спрямовані, законо­давство розрізняє такі види господарських санкцій:

а) відшкодування збитків, що має на меті поновлення порушеної матеріальної сфери по­терпілого від господарського правопорушення.

Традиційно для українського законодавства збитки включають реальну шкоду, тобто по­несені потер

пілим витрати, втрату або пошкодження майна та неотриманий прибуток. Проте Господарський кодекс, на відміну від Цивільного (ч. 2 ст. 22), не передбачає можливості стягнення витрат, які мають бути понесені потерпілим. Неотриманий прибуток ви­значається як доходи, котрі міг би отримати потерпілий за звичайних умов, якщо його право не було б порушено;

б) стягнення штрафних санкцій, що є своєрідним покаранням за допущене правопору­шення.

Розмір штрафних санкцій визначається у твердій сумі або у відсотках до вартості продук­ції, робіт, послуг і передбачається, переважно, договором. Разом з тим спеціальне законодав­ство, що регулює окремі види зобов'язань, може імперативно встановлювати розмір штра­фів за певні порушення. Так, наприклад, транспортними статутами передбачені розміри штрафів за прострочення доставки вантажів, які не можуть бути змінені за згодою сторін. Штраф, на відміну від пені, нараховується та стягується одноразово;

в) оперативно-господарські санкції, що виконують запобіжну функцію і мають на меті припинення порушення виконання господарських обов'язків та недопущення або мініміза­цію їх негативних наслідків.

Цей вид санкцій є легальним способом самозахисту, який має бути спрямований виключ­но на припинення правопорушення та відповідати характеру останнього. Безпідставне засто­сування оперативно-господарських санкцій може тягти відповідальність особи, що недобро­совісно користується наданим правом.

3. Адміністративно-господарські санкції покликані охороняти та впорядковувати право­відносини суб'єктів господарювання з органами державної влади та місцевого самовряду­вання. При застосуванні даних санкцій використовуються владні й адміністративно-розпо­рядчі функції відповідних державних органів, а стягнення з порушників проводиться не на користь їх контрагентів, а до державного бюджету чи до бюджетів органів місцевого само­врядування.

4. Частиною 4 даної статті встановлено загальне правило, згідно з яким одна частина гос­подарських санкцій (штрафні санкції, відшкодування збитків, оперативно-господарські санк­ції) застосовується за ініціативою учасників господарських відносин, а друга (адміністратив­но-господарські санкції) - уповноваженими органами державної влади або органами місцево­го самоврядування.

 

< Попередня   Наступна >