92

---

Стаття 220. Прострочення боржника

1. Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. 2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. 3. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

 

1. Господарське правопорушення у вигляді прострочення виконання зобов'язання може мати місце як у зобов'язаннях з визначеним строком виконання, так і в зобов'язаннях без ви­значеного строку виконання.

У першому випадку боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зо­бов'язання або не приступив до його виконання у строк, встановлений договором чи законом.

У другому випадку прострочення має місце, якщо боржник не виконав зобов'язання про­тягом семиденного строку від дня отримання вимоги кредитора щодо виконання (див. ст. 530 ЦК).

Прострочення виконання надає право кредитору:

а) застосувати до боржника оперативно-господарські санкції, передбачені статтею 236 ГК, як-то: відмовитись в односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань; відмо­вити в оплаті простроченого зобов'язання; відмовитись від прийняття простроченого зо­бов'язання тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлених згаданою стат­тею, не є вичерпним;

б) вимагати відшкодування збитків, завданих простроченням, розмір яких повинен дово­дитись кредитором;

в) вимагати сплати штрафних санкцій, якщо вони пере

дбачені договором або законом.

2. При застосуванні такої санкції, як відмова від прийняття виконання, інтерес для креди­тора у виконанні має бути дійсно втраченим. У протилежному випадку кредитор повинен прийняти виконання, застосувавши за порушення зобов'язання інші санкції. При розгляді пов'язаних з цим спорів суд повинен з'ясовувати дійсні обставини, не беручи до уваги як до­статню підставу лише твердження кредитора про втрату інтересу. Так, якщо внаслідок прострочення виконання підрядником замовник відмовляється від прийняття робіт, а сам у той же час укладає з іншим підрядником договір на виконання аналогічних робіт, відмова від прийняття простроченого виконання, на наш погляд, неприпустима.

Спеціальними законами можуть бути встановлені винятки із загального правила. Так, від­повідно до статті 117 Статуту залізниць України [268] відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо останній не було вида­но одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту спливу терміну доставки, а в разі перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання його до перевезення.

Якщо вантаж прибув після зазначених термінів, одержувач зобов'язаний прийняти його і повернути суму, отриману від залізниці за втрату вантажу. В разі коли останній прибув у частково пошкодженому стані, вказана сума зменшується з урахуванням збитків, визначе­них у порядку, встановленому статтею 114 Статуту залізниць України.

3. Виходячи із загальних умов виконання зобов'язань та необхідності своєчасного вико­нання зустрічного зобов'язання як умови для надання можливості контрагенту належно ви­конати свій обов'язок частиною 3 коментованої статті встановлено: прострочення боржника не настає, якщо воно обумовлено простроченням кредитора.

 

< Попередня   Наступна >