94

---

Стаття 221. Прострочення кредитора

1. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобо­в'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржни­ком, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або ви­пливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобо­в'язання перед кредитором. 2. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих про­строченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кре­дитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. 3. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за по­годженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення креди­тора.

 

1. Факт прострочення кредитора має бути доведений боржником шляхом надання доказів його спроможності виконати зобов'язання в установлений строк, звернення до кредитора з пропозицією прийняти виконання, бездіяльності останнього, яка спричинила неможливість виконання зобов'язання боржником.

2. По суті, частина 2 статті, що коментується, встановлює виняток із загального правила про те, що господарсько-правова відповідальність настає незалежно від вини правопоруш­ника. Отже, при доведенні факту прострочення кредитора останній може бути звільнений від відповідальності у вигляді відшкодування збитків за умови, що доведе відсутність своєї ви­ни у будь-якій формі (умислу чи необережності), а також відсутність вини осіб, яким він до­ручив прийняття виконання чи котрі повинні були це зробити в силу закону. Тягар доказу­вання відсутності вини несе в даному разі кредитор.

">3. Частина 3 коментованої статті надає право сторонам за взаємною згодою змінити (по­довжити) строк виконання зобов'язання боржником на строк прострочення кредитора. За­значена норма має загальний характер, оскільки можливість за погодженням сторін змінити умови договору, в тому числі строк виконання взаємних зобов'язань, випливає з принципу свободи договору, закріпленого у статті 627 Цивільного кодексу України.

 

< Попередня   Наступна >