Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва
Розділ IV (ст.173-215) - Глава 23 (ст.209-215) |
Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва
1. Засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. 2. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб'єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова санація). 3. Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом. 4. Досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
1. Правовій регламентації заходів щодо запобігання банкрутству боржника та позасудових процедур присвячена також стаття 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заходи щодо запобігання банкрутству боржника не належать до судових процедур банкрутства та можуть бути здійснені до подання заяви про порушення справи про банкрутство.
Норма, що коментується, як і частина
2. До заходів, що здійснюються у досудовому порядку та спрямовані на фінансове оздоровлення боржника, належить надання фінансової допомоги для погашення зобов'язань суб'єкта підприємництва перед його кредиторами та здійснення реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах досудової санації (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Частина, що коментується, а також частина 2 статті 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до осіб, які можуть здійснювати заходи з відновлення платоспроможності боржника, відносять: осіб, зобов'язаних вживати зазначених заходів, та осіб, на яких такий обов'язок не покладається. До них належать будь-які особи, у тому числі - кредитори боржника.
3. Частина 3 коментованої статті поширює свою дію на усіх осіб, котрі надають фінансову допомогу боржнику для погашення його зобов'язань перед кредиторами, і встановлює, що угода про фінансову допомогу повинна містити положення щодо прийняття боржником як фінансових зобов'язань, так і зобов'язань іншого характеру на користь осіб, які надали йому фінансову допомогу.
Надання фінансової допомоги кредиторами та іншими особами, на яких не покладається обов'язок із надання зазначеної допомоги боржнику, обов'язково потребує згоди останнього на прийняття такої допомоги.
4. Проведення досудової санації державних підприємств регламентується Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 р. [245]. Згідно з цим документом досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності державного підприємства - боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти державним майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до порушення провадження у справі про банкрутство .
Для проведення досудової санації державних підприємств залучаються бюджетні кошти, якщо відповідні положення щодо цього містяться в Законі України «Про Державний бюджет України». Якщо досудова санація проводиться за рахунок інших джерел фінансування, її умови у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають бути погоджені з відповідним органом, до компетенції якого входить вирішення таких питань.
< Попередня Наступна >