164

---

Стаття 212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника

1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника засто­совуються такі процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. 2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства. 3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ре­організація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний фонд допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.

 

1. До неплатоспроможного боржника у межах провадження у справі про банкрутство мо­жуть застосовуватися чотири судові процедури:

1) процедура розпорядження майном боржника, що, як правило, передує усім іншим су-

348довим процедурам банкрутства. Вона застосовується до неплатоспроможного боржника протягом визначеного у законі строку або до настання визначених у законі обставин. Зміс­том цієї процедури є система передбачених законодавством заходів щодо нагляду та контро­лю за управлінням справами та розпорядженням майном боржника, спрямованих на збере­ження активів боржника, їх ефективне використання та виявлення у попередньому порядку фінансового становища боржника, а також можливостей відновлення його платоспроможно­сті, що здійснюються розпорядником майна боржника (аб. 10, 11 ст. 1, ч. 1, 7 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

2) мирова угода, як судова процедура банкрутства, може бути застосована як до боржни­ка, так і до банкрута на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство і являє собою особливий спо

сіб припинення провадження у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 37 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Відповідно до статті 1 та частини 1 статті 35 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода розуміється як письмова домовле­ність між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів та прощення боргів;

3) санація є судовою процедурою банкрутства, що застосовується до неплатоспроможно­го боржника протягом встановленого законом часу за наявності законодавчо визначених підстав її проведення. Судова процедура санації спрямована на запобігання визнанню жит­тєздатного боржника банкрутом і на повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Дана процедура здійснюється на основі затвердженого господарським судом плану санації борж­ника, що містить певну систему фінансово-економічних, правових, технічних та інших захо­дів оздоровлення фінансово-господарського стану боржника з передачею повноважень із ке­рівництва боржником керуючому санацією (ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 1—3 ст. 17, ст. 18 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»);

4) ліквідаційна процедура застосовується тільки у випадках визнання боржника банкру­том і є припиненням діяльності суб'єкта господарської діяльності з метою здійснення за­ходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 1).

Фактичною підставою для застосування цієї процедури є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів (ч. 5, 6 ст. 21 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Ліквідація як судова процедура банкрутства проводиться у межах встановленого законом строку ліквідатором або спеціальним органом - ліквідаційною комісією (ч. 2 ст. 22, ст. 24,25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

2. Як і частина 2 статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частина 2 статті, що коментується, містить положення сто­совно здійснення таких процедур банкрутства, як санація та ліквідація, з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. Частина 3 коментованої статті спрямована на забезпечення збереження майна боржни­ка, якому законом надається можливість відновлення його платоспроможності та задоволен­ня вимог кредиторів. Вказана частина містить положення, якими власник майна боржника або уповноважений ним орган з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство обмежується щодо прийняття рішень, які у звичайних умовах входять до їх компетенції. У такому разі може йтися про обмеження їх правосуб'єктності.

 

< Попередня   Наступна >