114

---

Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання

1. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виника­ють між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регу­люються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарю­вання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господар­ською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єкта­ми господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єкта­ми - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. 3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарюван­ня та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюють­ся іншими актами законодавства. 4. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими зако­нами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

 

1. Майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зо­бов'язань виникає при здійсненні господарської діяльності (див. коментар до ст. 3). Юри­дичним об'єктом його є певна господарська дія — виготовлення та реалізація продукції, вико­нання робіт, надання посл

уг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов'язанню відповідає переважно активна (позитивна) поведінка зобов'язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Пасивна поведінка (утри­мання від дії), як правило, не вичерпує юридичного об'єкта зобов'язання, а виступає як ре­зультат або доповнення до позитивних дій суб'єктів. Матеріальним об'єктом (предметом) майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гро­ші або інше майно.

2. Суб'єктами майново-господарського зобов'язання є учасники господарських відно­син - як суб'єкти господарювання, так й інші учасники. Негосподарюючі суб'єкти вступа­ють у зобов'язальні відносини як управнена сторона з метою господарчого забезпечення їх діяльності (ч. З ст. З Кодексу). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, є суб'єктами майново-господарських зобов'язань лише тоді, коли вони безпосередньо задіяні у процесі переміщення майна або інших матеріальних результатів і не здійснюють управлінських повноважень, що є визначальним для характеристики їх як учасників організаційно-господарських зобов'язань.

3. Дія (утримання від дії), що є об'єктом зобов'язання, повинна бути здійснена зобов'яза­ною стороною на користь сторони управненої. Виконання господарського зобов'язання тре­тьою особою, що не є стороною у зобов'язанні, допускається, якщо ця третя особа — безпосе­редній виконавець, і за наявності умов, визначених у статті 194 Кодексу. У свою чергу, управнена сторона може передати третій особі належне їй право на одержання майна за зо­бов'язанням відповідно до статті 195 Кодексу.

4. Зміст майново-господарських зобов'язань складають суб'єктивні юридичні права та обов'язки його учасників. В узагальненому вигляді він полягає у наявності суб'єктивного права управненої сторони (кредитора) вимагати певної поведінки від зобов'язаної сторони (боржника) і відповідного обов'язку останньої. Зміст конкретного зобов'язання визначаєть­ся його сторонами відповідно до закону, іншого нормативно-правового акта або акта управ­ління господарською діяльністю.

5. У частині 1 даної статті майново-господарські зобов'язання названі цивільно-правови­ми і передбачено, що вони регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особ­ливостей, встановлених Господарським кодексом. Це положення свідчить, що інститут зо­бов'язального права є суміжним інститутом для обох названих галузей. Це надає можливість при регулюванні відповідних господарських відносин обмежуватися закріпленням у Госпо­дарському кодексі спеціальних норм, з посиланням у разі необхідності на положення Ци­вільного кодексу, які є загальними для регулювання як цивільних відносин відповідно до предмета і цілей цивільного законодавства, так і відносин господарських. Тобто норми Ци­вільного кодексу повинні застосовуватися до тих правовідносин, щодо яких у Господарсько­му кодексі відсутнє адекватне правове регулювання.

6. Зобов'язання суб'єктів господарювання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо) виникають і реалізуються з додержанням вимог статті 131 ГК, законів України «Про благодійництво та благодійні організації» [62], «Про місце­ве самоврядування в Україні» [324] (див. коментар до ч. 2 ст. 177), іншого законодавства. Зокре­ма, державні та комунальні підприємства, установи, організації, які повністю або частково фінансуються з бюджету, не мають права здійснювати благодійницьку діяльність.

 

< Попередня   Наступна >