Стаття 80. Види господарських товариств

Розділ II (ст. 55-131) - Глава 9 (ст.79-92)

Стаття 80. Види господарських товариств

1. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з об­меженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товари­ства, командитні товариства. 2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, по­ділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відпо­відальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. 3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими доку­ментами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учас­ники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. 4. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статут­ний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідаль­ність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. 5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені това­риства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. 6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за за­коном може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяль­ності

товариства лише своїми вкладами (вкладники). 7. Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

 

1. Господарський кодекс закріплює п'ять форм господарських товариств, чотири з яких є найбільш поширеними у світі (акціонерні товариства - АТ, товариства з обмеженою відпові­дальністю - ТОВ, повні товариства - ПТ, командитні товариства - КТ), а також товариства з додатковою відповідальністю - ТДВ, що в багатьох країнах світу розглядаються як модифіка­ція товариства з обмеженою відповідальністю (насамперед, у Німеччині - батьківщині пер­шого у світі Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», згідно з положеннями якого наявність чи відсутність субсидіарної відповідальності учасників товариства, а також обсяг такої відповідальності визначаються договором про товариство). Проте судбсидіарна (додаткова) відповідальність учасників товариства (згідно з німецьким законодавством) має свої особливості, а саме: вона грунтується на зафіксованому в договорі про товариство обов'язкові учасників товариства щодо сплати основних та додаткових вкладів. Право вимо­ги щодо сплати таких вкладів мають: а) саме товариство - у разі невиконання учасником сво­го майнового обов'язку; б) ліквідатор товариства - у разі ліквідації товариства та недостатно­сті майна останнього для покриття заборгованості перед кредиторами; в) призначений судом конкурсний керуючий, який діє під контролем комітету або комісії кредиторів, - у разі від­криття конкурсної процедури в результаті визнання товариства неплатоспроможним.

Доктринально господарські (або торгові - як їх традиційно називають у країнах з розвиненими ринковими відносинами) товариства поділяються на персональні товариства (особиста участь у них є обов'язковою) та об'єднання капіталів (для участі в яких досить сплатити вклад у грошовій та/або майновій формі). Персональним товариствам (до них відносять повні това­риства та командитні товариства) належить історична першість серед господарських (торго­вих) товариств. Поява об'єднань капіталів (їх найяскравіший представник - АТ, а також ТОВ і ТДВ) пов'язана з бурхливим розвитком ринкових відносин, що і забезпечило їм провідну роль серед сучасних суб'єктів господарювання та широке використання в трансформаційних процесах - переході від планово-розподільчої до соціально-ринкової економіки.

2. Акціонерним товариством (згідно з усталеною традицією) визнається господарське то­вариство з такими визначальними ознаками: 1) наявність статутного фонду (статутного ка­піталу), поділеного на певну кількість акцій однакової номінальної вартості; 2) відповідаль­ність товариства за своїми зобов'язаннями виключно за рахунок його власного майном; 3) звільнення акціонерів товариства, за загальним правилом, від додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства, з покладенням на них лише ризику збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонер може бути притягнений до субсидіарної (додаткової) відповідальності за зо­бов'язаннями товариства лише у випадках, визначених законом (у разі заподіяння шкоди то­вариству акціонером, який здійснює вирішальний вплив на це товариство, - ст. 126 ГК) або статутом товариства (якщо акціонер повністю не виконав свій майновий обов'язок щодо повної оплати усіх акцій, на які підписався; згідно із відповідними положеннями статуту на нього може бути покладений обов'язок додаткової відповідальності у межах не сплачених за акції сум - ч. З ст. 23 Закону «Про господарські товариства» [90]).

3. Товариство з обмеженою відповідальністю більшістю своїх рис подібне до акціонерно­го товариства. Зазначена обставина пов'язана з історією виникнення цієї організаційно-пра­вової форми підприємництва, яка є, так би мовити, результатом кабінетної роботи німецьких науковців: понад сто років тому за ініціативою групи німецьких парламентарів, які представ­ляли інтереси дрібних та середніх підприємців, неспроможних використовувати складну і обтяжливу форму акціонерного товариства, був розроблений і прийнятий перший у світі За­кон «Про товариства з обмеженою відповідальністю», що й досі є еталоном зваженого, об­грунтованого з наукової та практичної точок зору ставлення до створення нової організацій­но-правової форми підприємництва шляхом оптимального (з огляду на інтереси заснов­ників, учасників, товариства та його кредиторів) поєднання низки рис акціонерного това­риства і повного товариства.

Відтак, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, якому притаманні такі ознаки: 1) наявність статутного фонду (статутного капіталу), поділеного на частки, розмір яких визначається установчими документами; 2) відповідальність товариства за своїми зобов'язаннями виключно за рахунок його власного майна; 3) звільнення, за за­гальним правилом, учасників товариства, які повністю сплатили свої вклади, від додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства, з покладенням на них лише ризику збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах їх вкладів.

Можливість притягнення учасників ТОВ до додаткової відповідальності пов'язана з уже згаданими випадками щодо подібної відповідальності акціонерів.

4. Товариство з додатковою відповідальністю є модифікацією товариства з обмеженою відповідальністю з єдиною відмінністю від останнього - наявністю в учасників товариства обмеженої додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства. Відповідальність учас­ників обмежується встановленим установчими документами товариства (а щодо довірчих товариств - ч. 4 ст. 2 декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 бе­резня 1993 р. [125]) кратним розміром відповідно до вкладу кожного з учасників. На відміну від положень Закону «Про господарські товариства» (ст. 65), зазначена стаття передбачає, що додаткова відповідальність учасників має бути солідарною, тобто кредитори на власний вибір можуть звернутися з вимогою покриття боргу товариства (у разі недостатності в остан­нього майна для цього) до будь-кого з учасників, які повиннні задовольнити вимоги кредито­рів, а згодом в порядку регресу вимагати від інших учасників сплати тієї частини боргу, що відповідає їх частці у статутному фонді.

5. Повне товариство є класичним персональним товариством, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені то­вариства, ведуть його справи і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язання­ми товариства усім своїм майном.

6. Командитне товариство, на відміну від повного товариства, має у своєму складі дві ка­тегорії учасників (принаймні по одному від кожної категорії) з відміннім правовим статусом: 1) повні учасники, які від імені товариства здійснюють підприємницьку діяльність, ведучи його справи і несучи додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном; 2) вкладники, участь яких у товаристві обмежується сплатою вкладу в грошовій та/або майновій формі без обов'язків персонального характеру та тягаря додаткової відпо­відальності; ризик збитків за результатами діяльності товариства для вкладника обмежу­ється сплаченим вкладом (у разі негараздів у товаристві вкладник лише ризикує можливістю повернення грошового чи майнового еквівалента своєї частки).

7. Персональні товариства (повні та командитні) передбачають спільне здійснення їх учасниками (всіма - в ПТ, повними учасниками - в КТ) підприємницької діяльності в межах товариства. Зазначена обставина зумовлює і спеціальні вимоги до таких учасників, які діють від імені товариства і повинні мати спеціальний статус, що надає певні гарантії кредиторам товариства в їх сумлінності. Випробуваною протягом віків гарантією для кредиторів това­риства була (і є) наявність у таких учасників статусу зареєстрованого підприємця (комерсан­та), що, у свою чергу, значною мірою свідчить про серйозність його намірів та сумлінність -відповідно до торгових звичаїв — у виконанні обов'язків перед кредиторами. Закріплення в ГК положення про обов'язкову наявність статусу зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності для учасників повного товариства, повних учасників командитного товариства є важливою новацією, що заповнює прогалину Закону «Про господарські товариства»

Примітка. У відповідних статтях Цивільного кодексу України (ст. 114,119,135) подіб­на вимога (щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності) до учасників персональних товариств не встановлюється. Це, з одного боку, віддзеркалює положення частини 2 статті 1 Закону України «Про підприємництво» [381] (який, до речі, втратив чинність з 1 січня 2004 р., крім ст. 4, на підставі Господарського кодексу України), відповідно до якої засновництво та володіння корпоративними правами (у тому числі у фор­мі участі в господарських товариствах) не визнається підприємницькою діяльністю, а з ін­шого боку - суперечить усталеній світовій традиції правового регулювання, яка врахована, зокрема, і Цивільним кодексом Російської Федерації (ч. 4 ст. 66).

 

< Попередня   Наступна >
 
загрузка...
Авторизація
Пошук
загрузка...
загрузка...