113

---

Стаття 74. Державне комерційне підприємство

1. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві госпо­дарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими від­повідно до цього Кодексу. 2. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві гос­подарського відання. 3. Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповнова­женим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього під­приємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду держав­ного комерційного підприємства встановлюється законом. 4. У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результа­тами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його ста­тутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду. 5. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне під­приємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, перед­бачених цим Кодексом та іншими законами. 6. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рі­шень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними ор­ганами добровільно або за рішенням суду. 7. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонер­не товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими

законами.

 

1. Введення поняття «державне комерційне підприємство» свідчить про те, що держава має серед своїх функцій забезпечення отримання прибутку. Від діяльності державних комер­ційних підприємств держава отримує не тільки позитивний соціальний ефект (оскільки під­приємство, створене державним органом, виконує роботи, надає послуги, випускає продук­цію, що мають суспільний характер, санкціоновані державою), а й прибутки матеріального характеру. Це — сплата податків, обов'язкових платежів нарівні з іншими суб'єктами госпо­дарювання та відрахування певних коштів державі як власнику, засновнику.

Державні комерційні підприємства діють у конкурентному середовищі, господарюючи на внутрішньому ринку України та встановлюючи зв'язки з партнерами за кордоном, нарівні з суб'єктами господарювання, що відносяться до інших форм власності та інших організацій­но-правових форм здійснення підприємницької діяльності, а також з фізичними особами -підприємцями.

2. Створюючи державні комерційні підприємства, держава деякою мірою «ризикує» час­тиною свого майна, оскільки останнє в результаті діяльності такого підприємства може бути вилучено у нього в рахунок погашення боргів або в процесі здійснення процедур встанов­лення платоспроможності або ліквідації. Зумовлюється це закріпленням за державним ко­мерційним підприємством майна на праві господарського відання.

3. Кожне державне комерційне підприємство (далі — підприємство) має власний статут­ний фонд, розмір якого вказується в статуті підприємства. Це не означає, що статутний фонд формується тільки шляхом перерахування на рахунок підприємства грошових коштів. Це можуть бути, частіше за все, кошти виробництва, а також інші матеріальні та нематеріальні активи. Розмір статутного фонду підприємства обов'язково відображається в наказі (розпо­рядженні) державного органу, який створює підприємство. Як зазначалося вище, такими державними органами можуть бути міністерства та відомства України, інші суб'єкти, упов­новажені на це Кабінетом Міністрів України.

Наказ, інший розпорядчий документ органу державної влади про створення підприємства та про визначення розміру його статутного фонду, передує державній реєстрації. У госпо­дарській практиці трапляються випадки, коли створення підприємства та встановлення роз­міру статутного фонду бувають розірвані у часі, оскільки для цього необхідно проводити ряд організаційних заходів. Але до моменту державної реєстрації повинні бути прийняті рішен­ня (у зазначеній вище формі) про створення підприємства, про затвердження його статуту із закріпленням у ньому розміру статутного фонду. Останній є обов'язковим елементом стату­ту і може змінюватись в порядку, аналогічному для його первісного встановлення, тобто шляхом видання розпорядчого документа державним органом. При цьому його розмір не по­винен бути менше мінімального розміру, встановленого законодавством.

4. Як вбачається з частини 4 коментованої статті, якщо вартість активів підприємства за результатами його діяльності за звітний період (як правило, це рік) виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, державний орган, уповноважений на це, зобов'язаний зменшити розмір статутного фонду, але не нижче, ніж це встановлено законодавством. Зазначена нор­ма направлена на забезпечення гарантій суб'єктам господарювання, які перебувають у від­носинах з підприємствами і мають можливість у встановленому законом порядку компенсу­вати свої збитки, отримані з вини підприємства, за рахунок його активів.

5. Підприємство самостійно здійснює підприємницьку діяльність у відповідності з прин­ципами, викладеними у статті 44 цього Кодексу, несе відповідальність за прийняті рішення та результати своєї господарської діяльності. І, відповідно, держава та органи, уповноважені управляти підприємством, такої відповідальності не несуть.

Проте самостійність державного комерційного підприємства при здійсненні господар­ської діяльності не є абсолютною. Воно зобов'язано виконувати розпорядження державного органу, уповноваженого державою на управління ним. Зокрема, у відповідності з постанова­ми Кабінету Міністрів України (наприклад, «Про державне замовлення на закупівлю това­рів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2003 рік» [94], «Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2002 рік» [93] та ін.) підприємству може бути доведено державне замовлення, відповідне профілю його господарської діяльності.

6. Підприємство зобов'язано виконувати рішення, прийняті державними органами, орга­нами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, наприклад, під час стихійних лих - для усунення їх наслідків, в інших випадках. Як свідчить господарська практика, рішення цих органів, якими на підприємства покладаються обов'язки з виконання окремих робіт, не завжди відповідають вимогам законодавства. У таких випадках за рішенням суду, а в разі визнання акта неконституційним - Конституційного Суду України, збитки, завдані підприємству, підлягають відшкодуванню. Конкретний розмір збитків у кожному випадку визначається за рішенням суду.

7. Частина 7 коментованої статті передбачає можливість перетворення державного підприємства в державне акціонерне товариство, про що докладно йдеться у коментарях до гла­ви 9 цього Кодексу.

 

< Попередня   Наступна >