129

---

Глава 8 ДЕРЖАВНІ ТА КОМУНАЛЬНІ УНІТАРНІ ПІДПРИЄМСТВА

Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства

1. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. 2. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є пред­ставником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та інши­ми законодавчими актами. 3. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і за­кріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві опера­тивного управління. 4. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «дер­жавне підприємство». 5. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить. 6. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприєм­ства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. 7. Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітар­ного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства. 8. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

 

1. Державне унітарне підприємство — це підприємство, створене державою, в особі його компетентних органів, котре держава наділяє необхідним для існування майном, формує статутний фонд, що не ділиться на частини (паї). Уповноважений державою орган (далі -державний орган) затверджує статут унітарного підприємства, розподіляє доходи, через ке­рівника, ним призначе

ного, керує його діяльністю.

2. Державне унітарне підприємство створюється, як зазначалось вище, державним орга­ном. Відповідно до Конституції України виконавчу гілку влади в Україні очолює Кабінет Міністрів (Уряд), який організує виконання законодавства в країні, керує центральними і місцевими органами виконавчої влади. До його компетенції відноситься розподіл повноважень у системі органів виконавчої влади. Саме Кабінет Міністрів своїм декретом «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» [480] наділив міністерства і відом­ства, окремі суб'єкти господарювання державної форми власності (об'єднання підприємств вугільної промисловості та ін.) правами щодо створення державних підприємств (за цим Ко­дексом державних унітарних підприємств), затвердження їх статутів, призначення ке­рівників створених суб'єктів господарювання тощо.

Державне унітарне підприємство створюється в розпорядчому порядку, що означає наяв­ність процедури видання наказу керівника державного органу щодо створення нового госпо­дарського суб'єкта. Виданню розпорядчого документа має передувати аналіз ситуації на ринку виробництва товарів або надання послуг у певному сегменті економіки країни, в яко­му передбачається здійснення діяльності створюваного підприємства. За результатами ана­лізу готується обґрунтування необхідності створення підприємства державним органом з ви­кладом усіх аспектів, що підлягають вирішенню.

Діяльність державного унітарного підприємства контролюється державним органом, у сфері управління якого воно перебуває. Так, державними унітарними підприємствами енер­гетики опікується Міністерство палива та енергетики України, державними унітарними під­приємствами транспорту — Міністерство транспорту України тощо.

Обсяг повноважень державного органу щодо державних унітарних підприємств визна­чається цим Кодексом, спеціальними законодавчими актами. Зокрема, особливості діяльно­сті і взаємовідносин державного органу і державного унітарного підприємства, що займаєть­ся виробництвом електроенергії шляхом експлуатації атомної електростанції, визначаються законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» [68], «Про ци­вільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» [492].

3. Про право господарського відання та право оперативного управління, на яких майно закріплюється за державним унітарним підприємством, йтиметься далі (див. коментарі до ст. 136, 137), тому тут немає необхідності звертатися до цієї теми.

4. Передбачена частиною 4 коментованої статті законодавча новела зобов'язує організа­торів підприємств обов'язково вказувати в назві унітарного підприємства слова «державне підприємство», що має забезпечити інформованість учасників господарських відносин про суб'єкти, їх належність до державної власності.

5. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави або уповноваженого нею органу, який, як уже зазначалось вище, є державним органом вико­навчої влади. Підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт має власну правоздат­ність, відокремлене майно, обсяг його прав та обов'язків визначається в статуті. Підставами для виникнення зобов'язань державного підприємства може бути укладена ним угода, пла­новий акт (державне замовлення), оформлений належним чином державним органом. Орган же, уповноважений управляти від імені держави державним підприємством, діє на підставі власного положення, має статус юридичної особи і несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями самостійно.

6. Керівника державного унітарного підприємства призначає орган, який створив підпри­ємство і до сфери управління якого воно входить (ці органи в більшості випадків збігають­ся). При призначенні керівника (директора, генерального директора тощо) з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк повноважень керівника, права та обов'язки як керівника, так і державного органу, умови оплати праці, іншого матеріального забезпе­чення, умови звільнення, соціальні гарантії, інші умови (див. докладніше коментар до ст. 65 цього Кодексу).

Контракт, як зазначено у статті 21 Кодексу законів про працю України, є різновидом тру­дового договору і має окреме правове регулювання. Особливості змісту контракту з керівни­ком державного підприємства відбиті в Типовому контракті з керівником державного підпри­ємства, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній влас­ності» [146].

Вимоги до осіб, які очолюють державні підприємства, й до кандидатів на ці посади постій­но зростають. Як зазначено у Програмі роботи з керівниками державних підприємств, уста­нов і організацій, затвердженій Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. [267], добір кандидатур на посади керівників підприємств передбачає ретельне вивчення професій­них та особистих якостей претендентів із кадрового резерву та існуючого складу керівних працівників. Визначаючи претендентів, які мають очолити підприємства, треба враховувати їх професіоналізм, компетентність, досвід роботи на підприємстві відповідної галузі, іні­ціативність, організаторські здібності, чесність, відданість справі, рівень освіти, загальну культуру тощо. Формування складу керівників підприємств передбачає створення, навчання та постійне оновлення кадрового резерву. До кадрового резерву слід зараховувати керівних працівників та спеціалістів підприємств, органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування та представницьких органів, які мають відповідну підготовку, виявляють ініціативу, успішно виконують службові обов'язки.

7. Враховуючи, що результати діяльності державного унітарного підприємства можуть істотно впливати на становище в державі, її оцінку на міжнародній арені, а недоліки в роботі можуть завдати шкоди інтересам народу України, до керівників таких господарюючих суб'єктів пред'являються підвищені вимоги, їм може бути надано особливий статус (напри­клад, окремі підприємства оборонного комплексу очолюють військовослужбовці).

8. В останній частині коментованої статті визначаються види державних унітарних підпри­ємств - державні комерційні та казенні підприємства, про які детальніше буде сказано нижче.

 

Наступна >