188

---

Стаття 75. Особливості господарської діяльності державних комерційних під­приємств

1. Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів. 2. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах. 3. Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, спрямовуються на інвестування виробничої діяльності цього підприємства. 4. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також приско­рена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підпри­ємство. 5. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спе­ціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. 6. Порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фондів державних ко­мерційних підприємств, їх граничні розміри, порядок формування і використання цих фондів встановлюються законом. 7. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є про­ведення ревізії фінансово-господарської діяльності

підприємства в порядку, передба­ченому законом. 8. Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

 

1. Свою господарську діяльність державне комерційне підприємство (далі — підприєм­ство) здійснює у відповідності з виробничою програмою, розробленою ним самим та затвер­дженою органом, уповноваженим ним управляти. У програмі обов'язково враховуються державні замовлення та завдання, про які йшлось у коментарі до статті 74. Підприємства у разі відмови від виконання державного замовлення можуть бути рішенням суду зобов'язані його виконати в примусовому порядку. На виконання державного замовлення укладається договір (контракт), у якому закріплюються всі умови, притаманні господарському договору. Крім виконання державного замовлення (завдання), підприємство має право укладати дого­вори на виконання замовлень, отриманих відповідно до вимог Закону України «Про закупів­лю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [141], що передбачає конкурентні форми отри­мання замовлення. Тут необхідно зазначити, що пріоритетом за інших рівних умов, кори­стується продукція та послуги вітчизняних виробників.

2. Майно, закріплене за підприємством на праві господарського відання (див. детальніше коментар до ст. 136 цього Кодексу), є власністю держави, і, відповідно, підприємство обме­жене в праві розпорядження ним, зокрема, в праві безоплатної передачі його юридичним та фізичним особам. Відчуження майна, що є у підприємства на праві повного господарського відання, можливе тільки у разі згоди державного органу, уповноваженого управляти під­приємством, у порядку, встановленому законодавством. Детальніше процес відчуження майна підприємств на користь суб'єктів господарювання недержавної форми власності та фізичних осіб урегульований законами України «Про приватизацію державного майна» [416], «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [417]. Предметом відчуження може бути цілісний майновий комплекс підприємства - і в цьому ра­зі воно призупиняє своє існування, або цілісні майнові комплекси структурних підрозділів чи окреме індивідуально відокремлене майно - і в цьому разі господарська діяльність підприємства продовжується. Засоби підприємства відчужуються в порядку, встановленому Положенням про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, затвердженим наказом Фонду держав­ного майна України від 2 грудня 1992 р. [50].

3. Частина 3 коментованої статті передбачає захист інтересів підприємства, збереження його економічного потенціалу, що дозволяє у випадку продажу майна, закріпленого за під­приємством, отримані кошти використовувати на придбання нових засобів виробництва, ін­шу інвестиційну діяльність, спрямовану на поліпшення виробничої діяльності.

4. На захист державної власності спрямована і норма частини 4 цієї статті, що встановлює обов'язковість погодження з міністерством, відомством, іншим державним органом, упов­новаженим управляти підприємством, списання з балансу не повністю амортизованих у загальному порядку основних фондів. На зазначених підприємствах, як і на інших підприєм­ствах, за рахунок прибутку (доходу) створюються спеціальні (цільові) фонди, з яких здій­снюється перерахування за спеціальним напрямом. Перелік основних фондів зазначений у коментованій статті. Детальний порядок розподілу коштів, що надходять від здійснення під­приємницької діяльності підприємства, встановлено законодавством (декрет Кабінету Міні­стрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і орга­нізацій» (із змінами, внесеними згідно із Законом від 23 лютого 1996 р.) [394].

5. Згаданий декрет, зокрема встановлює, що державне підприємство після сплати обов'яз­кових платежів провадить відрахування від прибутку, що залишається в його розпоряджен­ні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення приро­доохоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних оборотних коштів за нормативами, встановленими органами, які виконують функції з управління майном, що пе­ребуває у державній власності.

6. Функція контролю держави за ефективністю використання державного майна знайшла відображення в частині 7 коментованої статті, що встановлює обов'язковість проведення ре­візії фінансово-господарської діяльності підприємства у разі зміни його керівника. Ревізія, на наш погляд, повинна передувати звільненню директора. Наслідком ревізії можуть бути заходи державного органу, уповноваженого управляти підприємством, щодо відшкодування керівником збитку, завданого підприємству. Акт ревізії передається цьому органу та затвер­джується ним.

7. Поняття державного комерційного підприємства є новим для нашого законодавства, і особливості його правового регулювання ще підлягають більш детальній регламентації.

 

< Попередня   Наступна >