137

---

Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання

1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реор­ганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації- за рішенням влас­ника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. 2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. 3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки при­єднаних суб'єктів господарювання. 4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки перехо­дять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. 5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. 6. Суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбаче­них законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом. 7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт гос­подарювання вважаєть

ся ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідацій­ного балансу відповідно до вимог цього Кодексу. 8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припи­нення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друко­ваному виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за міс­цезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення ді­яльності суб'єкта господарювання.

 

1. Незважаючи на те, що в тексті статгі 59 йдеться про «припинення діяльності» суб'єкта гос­подарювання, точніше говорити про припинення не «діяльності», а власне — самого суб'єкта господарювання як такого. У практиці можливі випадки, коли з тих чи інших причин на якийсь період суб'єкт господарювання змушений згортати, припиняти свою діяльність, не здійснювати її (перебувати в простої), але при цьому існування суб'єкта не припиняється. Він продовжує залишатися в правовому полі як існуючий суб'єкт господарювання з усіма правовими наслідка­ми, які випливають звідси. У даній статті, однак, мається на увазі або остаточне припинення будь- якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, або припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі з заміною на нову. У першому випадку матиме місце ліквідація суб'єкта господарювання, у другому - реорганізація. В обох випадках «припинення суб'єкта господарювання» суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквіда­цією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єк­та господарювання.

Припинення суб'єктів господарювання може здійснюватися в добровільному і примусо­вому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників су­б'єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених даним Кодек­сом, - за рішенням суду. Стосовно суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм «уповноваженими особами» на прийняття рішень про їх припинення будуть, напри­клад, для державних підприємств - міністерства, відомства; для казенних підприємств - Ка­бінет Міністрів України. (До речі, для названих видів суб'єктів господарювання ці ж органи компетентні приймати рішення про їх припинення і в ролі засновників.) Для суб'єктів колек­тивної форми власності - це загальні збори в господарських товариствах, кооперативах, ко­лективних підприємствах. Для приватного підприємства — фізична особа як власник майна і вона ж як засновник.

Припинення суб'єктів господарювання у формі реорганізації, відповідно до закону, може здійснюватися чотирма шляхами: злиття, приєднання, розділу і перетворення.

Головна відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання (шляхом їх лі­квідації або реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва. Якщо в результаті ліквідації суб'єкта госпо­дарювання суб'єктивні права й обов'язки, які належали йому до цього, перестають існувати, припиняються на майбутнє, то у зв'язку з реорганізацією вони, так би мовити, успадковуються - настає повне (універсальне) правонаступництво. Суб'єктивні права й обов'язки суб'єк­тів, що припинили своє існування, стають правами й обов'язками нових чи оновлених (як у випадку з «приєднанням») утворень, що продовжують свою господарську діяльність, як пра­вило, на зміненій за обсягом майновій базі.

2. У випадку злиття два або декілька суб'єктів господарювання припиняють своє існу­вання, а всі майнові права й обов'язки кожного з них стають правами й обов'язками нового (єдиного) суб'єкта, який виник на майновій базі утворених внаслідок злиття суб'єктів. Орга­нізаційно-правова форма новоутвореного суб'єкта може відрізнятися від колишніх форм суб'єктів господарювання, які злилися.

3. При приєднанні також припиняють своє існування один або декілька суб'єктів господа­рювання з тією відмінністю, від злиття, що всі їх майнові права й обов'язки стають правами й обов'язками не нового суб'єкта господарювання, а того, що раніше вже існував і який продов­жує функціонувати в колишній організаційно-правовій формі як правонаступник суб'єктів, утворених внаслідок приєднання. При цьому майнова база правонаступників як при злитті, так і при приєднанні суб'єктів господарювання змінюється на розмір активів і пасивів правопопередників. Активи і пасиви суб'єктів господарювання, які припинили своє існування в процесі реорганізації, переходять до правонаступників за передаточним балансом у порядку саме універсального правонаступництва. Законодавчо такий порядок підтверджується викла­деними в статті вказівками на те, що будь-які форми реорганізації суб'єктів господарюван­ня (пов'язані з їх припиненням: злиття, приєднання, поділ, перетворення) супроводжуються переходом усіх майнових прав і обов'язків. Звідси випливає, що правонаступник суб'єктів господарювання, які утворені внаслідок злиття або приєднання, вправі стягувати з усіх їх де­біторів заборгованість, вимагати виконання від контрагентів цих суб'єктів зобов'язань за договорами або іншими угодами. З іншого боку, той же правонаступник зобов'язаний цілком виконати всі зобов'язання за угодами, укладеними правопопередниками, розплатитися у пов­ному обсязі за їх боргами з третіми особами, незалежно від того, чи досить для цього майна, що перейшло до нього, чи воно не покриває усіх вимог кредиторів.

Чинне законодавство не регламентує порядку проведення реорганізації суб'єктів госпо­дарювання шляхом злиття і приєднання. Лише для акціонерних товариств в Україні Поло­женням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганіза­ції товариств від ЗО грудня 1998 р. [208] визначено порядок їх злиття і поділу. З урахуванням конкретних особливостей він може використовуватися (застосовуватися за аналогією) у ви­падках реорганізації шляхом злиття або приєднання суб'єктів господарювання інших орга­нізаційно-правових форм. У той же час злиття, як і приєднання суб'єктів господарювання, є окремими випадками економічної концентрації, оскільки в результаті цього можуть збіль­шитися капітал, фінансова міць підприємства, можливе укрупнення суб'єкта підприємницт­ва. У ринковій економіці «приєднання» може розцінюватися як одна з форм «поглинення конкурента». Тим самим не виключається вплив на монополізацію ринків конкретних това­рів і послуг, територій, обмеження конкуренції. Тому однією з умов здійснення злиття і приєднання суб'єктів господарювання є згода органів Антимонопольного комітету України (п. З ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [58]).

4. Поділ означає припинення одного суб'єкта господарювання й утворення на його майно­вій базі двох чи декількох нових суб'єктів з передачею кожному з них за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах усіх майнових прав і обов'язків суб'єкта, що реорга­нізується.

Незважаючи на те, що в нормі, яка коментується, буквально йдеться про перехід прав і обов'язків поділеного суб'єкта до нових суб'єктів господарювання лише «у відповідних час­тинах», не слід думати, що тут передбачається обмежене, а не універсальне правонаступ­ництво. Діє загальний принцип реорганізації: кожний новоутворений в результаті поділу суб'єкт господарювання несе відповідальність за виконання зобов'язань, що перейшли до нього, у повному обсязі, а не в межах тієї частини активів, що перейшли до нього разом з частиною зобов'язань.

Обсяг прав і обов'язків кожного з новоутворених у результаті поділу суб'єктів господа­рювання фіксується в роздільному акті (балансі). При цьому зовсім не обов'язково перехід обов'язків має відбуватися пропорційно переданому майну. Співвідношення переданих активів і пасивів законодавством не регламентується. Доцільність такого співвідношення ви­значається власником майна або іншою особою, уповноваженою до затвердження розділь­ного акта (балансу).

У роздільному балансі визначається, які структурні підрозділи суб'єкта господарювання передаються кожному з новоутворених. У ньому також перелічуються всі договори, зобов'я­зання, позики і кредити банків із зазначенням, за ким закріплюється їх виконання, у якому обсязі переходять права й обов'язки за угодами, відповідальність за виконання виробничих та інших завдань.

Моментом переходу прав і обов'язків до суб'єктів господарювання - правонаступників у результаті реорганізації вважається дата підписання передаточного чи роздільного балансу, якщо інше не визначено законом або рішенням про реорганізацію.

Реорганізація шляхом поділу може бути як добровільною, так і примусовою. Зловживан­ня суб'єктом господарювання монопольним становищем на ринку надає право антимоно-польному органу звернутися до суду з вимогою щодо його примусового поділу (ст. 53 Зако­ну України «Про захист економічної конкуренції» [282]).

Чинні в Україні законодавчі акти не регламентують послідовність дій при поділі суб'єктів господарювання. У даний час порядок поділу встановлено підзаконними нормативними ак­тами лише для деяких видів суб'єктів: для державних підприємств і для підприємств, об'єд­нань, господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави складає 75 і більше відсотків (Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць від 20 квітня 1994 р. [202]); для акціонерних товариств -згадуваним вище Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств [208].

У частині 4 статті, що коментується, поряд з поділом, називається і така форма реорганіза­ції, як «виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання». Однак у результаті такого виділення припинення суб'єкта господарювання не відбувається. Реорганізова­ний суб'єкт господарювання продовжує свою діяльність нарівні з новими, що виділилися з нього. З цієї причини названа норма не відповідає змісту статті 59, присвяченої припиненню діяльності суб'єкта господарювання, і тому підлягає виключенню.

5. Перетворення одного суб'єкта господарювання в інший означає зміну форми власності на майно і/або організаційно-правову форму суб'єкта, що продовжує функціонувати з ко­лишнім обсягом майнових прав, обов'язків і зобов'язань.

6. Ліквідація означає такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому на майбутнє неможливі будь-яка його діяльність та існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.

Ініціатори і підстави для добровільної та примусової ліквідації суб'єкта господарювання наводяться у частині 6 коментованої статті. Додаткових пояснень, мабуть, потребує лише остання підстава, що передбачає «скасування його [суб'єкта господарювання.— Авт.] дер­жавної реєстрації у випадках, передбачених законом». Законодавство України відносить до таких випадків, зокрема, рішення суду (господарського суду) про скасування державної ре­єстрації або про визнання недійсними його установчих документів. Крім того, здійснення організацією діяльності, що суперечить установчим документам, відповідно до чинного за­конодавства України є підставою для скасування державної реєстрації. У свою чергу, таке скасування припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів для ліквідації колективного суб'єкта господарювання і виключення його з ЄДРПОУ.

Організація ліквідується також при невиконанні рішення про тимчасову заборону (призу­пинення), обмеження або припинення діяльності (наприклад, у разі порушення законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища). При цьому ліквідація здійсню­ється після скасування в судовому порядку державної реєстрації суб'єкта підприємництва за позовом державного органу, який прийняв рішення про призупинення, обмеження, припи­нення діяльності суб'єкта. Комерційна організація може бути ліквідована, крім випадків, викладених вище, також за рішенням господарського суду в разі визнання її банкрутом і від­сутності - після задоволення вимог кредиторів - майна, необхідного для її функціонування відповідно до чинного законодавства. За рішенням суду організація ліквідується й у разі си­стематичного здійснення діяльності, що суперечить цілям, визначеним її установчими документами, забороненої законодавством чи без належного дозволу (ліцензії), а також у зв'язку з кількаразовим грубим порушенням законодавчих приписів.

7. Після скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання він втрачає статус юридичної особи і надалі не може брати участь у відносинах товарно-грошового обігу, бути позивачем або відповідачем у суді. Однак ліквідованим (таким, що перестав існувати) такий суб'єкт вважається з дня внесення до державного реєстру суб'єктів господарювання запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься до реєстру після затвердження лік­відаційного балансу власником або органом, який призначив ліквідаційну комісію.

8. До офіційних друкованих органів державної влади, в яких підлягає опублікуванню ого­лошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльно­сті індивідуального підприємця, крім названої у частині 8 коментованої статті газети «Урядо­вий кур'єр», належить газета Верховної Ради України «Голос України». У органів місцевого самоврядування за місцем перебування суб'єкта господарювання для цих цілей служать дру­ковані видання відповідної обласної ради.

 

< Попередня   Наступна >