150

---

Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання

1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утво­рюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представни­ками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворен­ня не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. 2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. 3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господа­рювання, вміщує в друкованих органах, зазначених у частині десятій статті 58 цього Ко­дексу, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. 4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення де­біторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. 5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквіду­ється, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його влас­нику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквіда­ційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

 

1. Викладений у статті, що коментується, загальний порядок ліквідації (незважаючи на те, що в назві статті буквально сказано «суб'єкта господарювання», усе-таки застосовний не д

о всіх видів суб'єктів господарювання) зорієнтований на господарські організації- юридичні особи і не відноситься до ліквідації таких видів суб'єктів, як індивідуальні підприємці (фізичні особи) і структурні підрозділи юридичних осіб (у т. ч. філії, представництва).

Спеціальним органом, який проводить ліквідацію, є ліквідаційна комісія, що має особли­вий статус і тільки їй властиві повноваження. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження по управлінню справами суб'єкта господарювання. Вона утворюється засновниками суб'єкта господарювання, його представниками або правонаступ­никами (як передбачено статутом), а у разі банкрутства - господарським судом. В останньому випадку процес ліквідації здійснюється не за загальним порядком, а за так званою лікві­даційною процедурою, передбаченою розділом III (ст. 22-34) Закону України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30 червня 1999 р. [71]

Згаданим Законом введено додаткову регламентацію вимог до ліквідаційної комісії, що ство­рюється господарським судом у разі визнання суб'єкта підприємництва банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Відповідно до статей 24 і 25 названого Закону ліквідатор повинен при­значатися за спеціальною процедурою, яка передбачена для призначення керуючого санацією. Господарський суд вправі призначити ліквідатором особу, яка здійснювала повноваження роз­порядника майна або/і керуючого санацією. В обов'язковому порядку до складу ліквідаційної комісії мають бути включені представники кредиторів, фінансових органів (при ліквідації дер­жавного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка становить понад 25 %, - і представник державного органу з питань банкрутства), а за необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, органу місцевого самоврядування.

2. Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємство, який прийняв рішення про його ліквідацію, визначає порядок і строк її проведення, а також строк для заяви претензій кредиторів до підприємства, що ліквідується, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Інформація про початок ліквідації суб'єкта господарювання, порядок і строки заяви кредиторами претензій до нього публікується ліквідаційною комісією (ліквідатором) в офі­ційних друкованих органах (див. коментар до ч. 8 ст. 59 цього Кодексу).

4. Законом не визначаються «необхідні» способи виявлення і стягнення дебіторської за­боргованості ліквідованого суб'єкта господарювання і вимог кредиторів до нього. Тому лікві­даційна комісія повинна застосовувати для цього всілякі розумні способи і методи, що забез­печують реальний результат пошуку і виявлення кредиторів і боржників.

5. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторам скла­дає проміжний ліквідаційний баланс, що містить відомості про склад майна ліквідованого суб'єкта господарювання, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками суб'єкта господарювання або органом, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками суб'єкта господарювання або органом, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу, які «повинні бути перевірені у вста­новленому законом порядку», слід зазначити, що на сьогоднішній день такий порядок визначе­ний лише для господарських товариств. Згідно із статтею 20 Закону України «Про господарські товариства» [90] достовірність і повнота ліквідаційного балансу мають бути підтверджені ауди­тором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом, мен­шим ніж двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

< Попередня   Наступна >