93

---

Стаття 21. Об'єднання підприємців

1. 3 метою сприяння розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господар­ство, а також створення сприятливих умов для підприємницької діяльності в Україні мо­жуть створюватися торгово-промислові палати як добровільні об'єднання підприємців та організацій. Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною статутною ор­ганізацією на засадах членства, що має статут юридичної особи. 2. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних завдань. 3. Порядок утворення та діяльності торгово-промислових палат встановлюється за­коном. 4. Суб'єкти господарювання - роботодавці мають право на об'єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх прав. 5. Організації роботодавців є самоврядними статутними організаціями, що утворюю­ться на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту за­конних інтересів роботодавців. Організації роботодавців можуть об'єднатися у спілки та інші статутні об'єднання роботодавців. 6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавців визначаються законом.

 

1. Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» [470] (із змінами та доповненнями) торгово-промислові палати (далі ТПП) - це юридичні особи, які створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної еконо­міки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислових, фі­нансових і торговельних інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвитку всіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, встановленню науково-технічних і торгівельних зв'язків між українськими підпри­ємцями та підприємцям зарубіжних країн.

Основні ознаки ТПП:

- недержавна непри

буткова самоврядна організація, яка створюється за принципом доб­ровільності;

- є юридичною особою;

- об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання;

- може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань;

- одержаний нею прибуток не розподіляється між її членами, а спрямовується на виконан­ня статутних завдань.

ТПП відповідає за своїми зобов'язаннями всіма коштами та належним їй майном. Вона не відповідає за зобов'язаннями своїх членів та створених нею підприємств, інших організа­цій, так само як члени підприємств та організацій не відповідають за зобов'язаннями ТПП.

2. Державні органи сприяють торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних зав­дань, здійснюють контроль і нагляд за ТПП у межах своїх повноважень відповідно до законо­давства, однак не допускається втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність ТПП, так само як і втручання ТПП у діяльність державних органів та їх посадових осіб.

3. ТПП створюються та території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні ТПП), однак у межах кожної з адміністративно-територіальних одиниць може бути створена тільки одна ТПП. На території України діє ТПП України.

Розділом III Закону «Про торгово-промислові палаті України» передбачені їх широкі пра­ва у здійсненні повноважень як на території України, так і за її межами. ТПП у відповідності зі статтею 12 згаданого Закону можуть мати майно для забезпечення статутної діяльності: бу­дівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, кошти, цінні папери та інше майно, необ­хідне для здійснення статутних завдань.

Джерелом формування майна ТПП є: вступні та членські внески, прибуток від господар­ської діяльності ТПП, створених ними підприємств та інших організацій, інші доходи та над­ходження, отримання яких не суперечить законодавству України. Майно використовується для забезпечення статутної діяльності ТПП.

У разі виходу членів із ТПП чи їх виключення з її складу сплачені членські внески не повер­таються, претензії членів на частину майна ТПП не задовольняються і поділу воно не підлягає.

Діяльність ТПП припиняється шляхом її ліквідації або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема статтею 10 Закону «Про торгово-промислові па­лати України», та їх статутами.

4. З метою представництва і захисту законних прав та інтересів роботодавців власники підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, виду діяльності та галузе­вої належності, або уповноважені ними орган чи фізична особа, у відповідності з Законом України «Про організації роботодавців» [346], мають право створити організацію робото­давців - неприбуткову громадську організацію, яка об'єднує роботодавців на засадах добро­вільності та рівноправності.

Основними завданнями організацій роботодавців та їх об'єднань є:

співробітництво з органами державної влади, з органами місцевого самоврядування, про­фесійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників;

участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави;

участь у проведенні колективних переговорів та укладенні генеральної, регіональних і га­лузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеними угодами;

координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за регіональною угодою;

сприяння вирішенню колективних трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів;

збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шля­хом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайня­тості населення;

удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, під­вищення професійних знань та досвіду тощо.

Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів організацій роботодавців та їх об'єднань, створених у порядку, встановленому Законом України «Про організацію робото­давців».

Організації роботодавців та їх об'єднання діють на основі статутів, які затверджуються установчим з'їздом (конференцією) роботодавців, який повинен містити умови, передбачені статтею 11 цього Закону.

У розділі V та VI згаданого Закону детально регламентовані повноваження організацій роботодавців та їх об'єднань, а також взаємовідносини організацій роботодавців та їх об'єд­нань з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організа­ціями найманих працівників.

Зокрема, в цих розділах викладені такі положення:

права організацій роботодавців та їх об'єднань щодо захисту прав і законних інтересів своїх членів;

участь організацій роботодавців та їх об'єднань у веденні колективних переговорів і укла­денні угод;

участь організацій роботодавців та їх об'єднань у соціальному партнерстві;

участь організацій роботодавців та їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення;

право на участь в управлінні фондами соціального страхування та нагляді за їх діяльністю;

взаємовідносини організацій роботодавців та їх об'єднань з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, про­фесійними спілками, їх об'єднаннями та іншими організаціями найманих працівників.

Організації та їх об'єднання з метою виконання статутних цілей і завдань мають право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом створення в передба­ченому законом порядку підприємств, установ або організацій із статусом юридичної особи.

Держава гарантує захист права власності організацій роботодавців та їх об'єднань.

Організації роботодавців та їх об'єднання мають право здійснювати міжнародну діяль­ність відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», інших нормативно-пра­вових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

5. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавців визна­чаються цим Кодексом, Законом України «Про організації роботодавців» та іншими норма­тивно-правовими актами.

 

< Попередня   Наступна >