200

---

Стаття 22. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки

1. Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. 2. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. 3. Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів госпо­дарювання визначаються законом. 4. Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям. 5. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління що­до суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяль­ність на основі права господарського відання або права оперативного управління. 6. Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі еконо­міки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами госпо­дарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах. 7. Держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодек­сом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів. 8. Законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні врахо­вуватися при формуванні відповідни

х державних програм. 9. Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу. 10. Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється де­легувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком де­легування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самовряду­вання та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

 

1. Стаття, що коментується, визначає особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки. Перехід економіки України на ринкові засади господарю­вання викликав необхідність приватизації значної частини державної власності, але не всі об'єкти державної власності можуть бути приватизовані. Держава визначає перелік об'єктів державної власності, які мають для неї важливе значення і тому не підлягають приватизації. Управління такими об'єктами здійснюється державними органами.

2. Необхідність існування державного сектора обумовлюється ще Іі тим, що певні види господарської діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Це діяльність, пов'язана, наприклад, з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлу­атацією ракетоносіїв, виготовленням і реалізацією військової зброї і боєприпасів до неї то­що. Держава визначає також перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Держава зберігає право вирішального впли­ву на такі підприємства, якщо частка державної власності в їх статутному фонді перевищує п'ятдесят відсотків або держава володіє контрольним пакетом акцій у цих організаційно-правових формах.

3. Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів ви­конавчої влади забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності і здійснює управління в державному секторі економіки. Повноваження міністерств, інших органів влади, організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законодавством. Так, міністерства, в межах наданих їм повноважень, виконують функції управління майном державних підприємств, що належать до їх сфери управління, видають спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення певних видів господарської діяльності, здійснюють інші функції, що випливають з покладе­них на них завдань.

4. Як уже зазначалося, Законом України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [318] визначено види цієї діяльності, які можуть здійснюва­тися виключно державними підприємствами і організаціями (наприклад, діяльність, пов'яза­на з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв'язку).

5. Реалізація права державної власності здійснюється державою через систему повнова­жень відповідних органів управління - Уряду, Фонду державного майна, Національної акаде­мії наук, Української академії аграрних наук, інших самоврядних організацій щодо суб'єктів господарювання, які належать до цього сектора і здійснюють діяльність, володіючи держав­ним майном на праві повного господарського відання (державні підприємства) чи права опе­ративного управління (казенні підприємства).

6. До суб'єктів господарювання у державному секторі економіки застосовуються заходи дер­жавної регламентації, передбачені Кодексом, що коментується, але враховуються особливості їх правового статусу. Оскільки ці суб'єкти не є власниками закріпленого за ними державного май­на, управління ними покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади. Державні підприємства не можуть бути засновниками господар­ських товариств будь-яких організаційних форм та видів, кооперативів тощо.

Для державних підприємств і організацій з метою забезпечення інвестиційної діяльності встановлено порядок використання їх прибутку. Вони після сплати обов'язкових платежів проводять відрахування від прибутку, що залишається у їх розпорядженні, на технічне пере­обладнання виробництва, освоєння нових технологій за нормативами, встановленими орга­нами, які виконують функції з управління майном, що перебуває у державній власності, в розмірах не менш як 30 відсотків і не більш як 80 відсотків.

7. При формуванні державної програми економічного і соціального розвитку України від­ображається серед інших і показник розвитку державного сектора економіки, зокрема ефек­тивності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств, особливості здійснення антимонопольної конкурентної політики.

8. Особливості суб'єктів господарювання державного сектора економіки враховуються і в процедурі визнання державних підприємств банкрутами. Державну політику щодо запо­бігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єктів господарювання або визнання їх банкрутами стосовно державних підприємств та підприємств, у статутних фондах яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, здійснює орган державної влади з питань банкрутства. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в час­тині санації чи ліквідації лише після виключення їх з переліку цих підприємств (ст. 214 ГК).

9. Коментована стаття встановлює заборону органам управління, які здійснюють повнова­ження щодо розпорядження державною власністю та управління діяльністю суб'єктів госпо­дарювання, делегувати іншим суб'єктам такі повноваження з метою запобігання надмірному збільшенню числа таких органів, що може негативно вплинути на ефективність управління державною власністю.

 

< Попередня   Наступна >