184

---

Стаття 23. Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самовря­дування

1. Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснен­ня місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. 2. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у ви­падках, передбачених законом, можуть здійснюватись також на договірних засадах. 3. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в ме­жах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. 4. Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у госпо­дарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передба­чені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць. 5. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання недійсними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого само­врядування. 6. Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідаль­ність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом. 7. Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкоду­вання завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових

або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, вирішуються в судовому порядку.

 

1. Коментована стаття встановлює загальні принципи та описує форми здійснення взаємо­відносин органів місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання. До органів міс­цевого самоврядування в Україні відносяться сільські, селищні, міські, районні (крім райо­нів у містах), районні в містах, обласні ради, їх виконавчі та інші органи.

Компетенцію органів місцевого самоврядування у відносинах з суб'єктами господарюван­ня визначають Конституція України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Укра­їні» [324], «Про столицю України - місто-герой Київ» [458]. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейською хартією місцевого самоврядування [11], ратифікованою Україною у липні 1997 року (Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самовряду­вання» [429]), встановлено таке: «Головні положення та функції органів місцевого самовря­дування визначаються конституцією чи законом. Однак це положення не заважає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей від­повідно до закону». Таким чином - і це зазначено в коментованій статті - окремими правами щодо суб'єктів господарювання згадані вище ради наділяються різними законодавчими акта­ми України, основним предметом регулювання яких не є місцеве самоврядування.

Суб'єктами відносин із суб'єктами господарювання на підвідомчій радам території мо­жуть бути не тільки ради та їх органи, а також їх посадові особи (голови рад, керівники вико­навчих та інших органів рад), але також особливі посадові особи — сільські, селищні, міські голови. Специфіка їх правового становища полягає в тому, що вони не входять до складу ради і не підконтрольні їй, обираються, як і рада, усім населенням адміністративно-тери­торіальної одиниці, представляють територіальну громаду, мають власну компетенцію, за­кріплену в статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

2. Органи місцевого самоврядування, як і суб'єкти господарювання, є юридичними особа­ми, на які поширюються положення даного Кодексу та Цивільного кодексу України про пра­воздатність. З питань, які органи місцевого самоврядування відносно суб'єктів господарю­вання виконують не в межах владних повноважень, правовідносини між ними можуть бути опосередковані договорами, угодами. Відповідно до законодавства можуть бути встановлені обов'язки органів місцевого самоврядування по укладенню окремих договорів. Зокрема, Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» [450] передбачено укладення договору про реалізацію про­екту, сторонами якого є місцева рада та інвестор, типова форма договору затверджена Ка­бінетом Міністрів України.

3. Органи місцевого самоврядування, їх виконавчі й інші органи та посадові особи вида­ють правові і розпорядчі акти, обов'язкові для виконання на підвідомчій радам території. До таких актів відносяться рішення рад, рішення виконавчих комітетів рад, розпорядження від­повідних сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних, обласних рад, накази керівників виконавчих та інших органів рад. Акти, перелічені вище, можуть бути нормативного чи ненормативного характеру. До перших належать акти, що поширюються на необмежене число осіб (наприклад рішення місцевої ради про введення місцевих податків і зборів, затвердження порядку їх стягнення), до других — такі, що мають локальний, інди­відуальний характер.

Основною вимогою до актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування є їх від­повідність законодавству. Це означає, що останні повинні бути прийняті (видані) у відповід­ності з компетенцією органу чи посадової особи і не суперечити іншим актам законодавства. Важливе значення має також розподіл компетенції всередині системи місцевого самовряду­вання, оскільки ряд повноважень органи і посадові особи можуть одержувати від ради в рам­ках реалізації пункту 3 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ця норма дозволяє сільській, селищній, міській раді приймати рішення про розмежування повноважень між їх виконавчими комітетами, відділами, управліннями, іншими виконавчи­ми органами ради і сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих згаданим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Частину своїх повноважень районні та обласні ради делегують згідно зі статтею 44 цього Закону відповід­ним місцевим державним адміністраціям, що необхідно мати на увазі при аналізі дослі­джуваних відносин.

4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають права втручатись у гос­подарську діяльність суб'єктів господарювання: встановлювати нормативи відрахувань у фонди суб'єкта чи за іншими напрямами, примушувати виконувати якісь роботи, виробляти продукцію, надавати послуги тощо. Окремо в коментованій статті закріплена заборона за­значеним вище суб'єктам місцевого самоврядування встановлювати обмеження щодо обігу товарів чи послуг. Це відповідає вимогам антимонопольного законодавства і потребам часу, оскільки господарська практика свідчить про непоодинокі випадки обмеження обігу окре­мих товарів (цукру, зерна тощо).

5. У разі порушення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав чи інтересів суб'єктів господарювання, що охороняються законом, як і при порушенні законних інтересів місцевого самоврядування суб'єктами господарювання сторони цих відносин ма­ють право звернутися за їх захистом до суду.

6. За протиправну діяльність, порушення законодавства щодо прав суб'єктів господарю­вання органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність. Посадові особи можуть бути притягнуті до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відпо­відальності. Органи місцевого самоврядування відповідають за завдану суб'єктам господа­рювання шкоду шляхом розгляду справ у господарських судах. Відзначимо, що компенсую­ться і матеріальна, і моральна шкода, розміри яких встановлює суд.

7. Більшість спорів за участю органів і посадових осіб місцевого самоврядування із суб'єк­тами господарювання, як засвідчує практика, розглядається господарськими судами. Поря­док подачі і розгляду заяв господарськими судами регламентується Господарським процесу­альним кодексом України. Результатами розгляду подібних заяв може бути рішення про визнання актів органів, посадових осіб місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання недійсними і про відшкодування винними збитку, заподіяного винною дією (бездіяльністю). Посадові особи несуть відповідальність і відшкодовують шкоду, завдану суб'єктам господа­рювання, за рішенням суду безпосередньо або з опосередкуванням через органи самовряду­вання, з якими вони мають трудові відносини.

 

< Попередня   Наступна >