Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


Тема 3. Цивільно-правовий договір

Анотація

Поняття та значення цивільно-правового договору. Система цивільно-правових договорів. Класифікація договорів у цивільному праві. Договори односторонні, двосторонні та багатосторонні, сплатні та безоплатні, консесуальні та реальні. Інші види договорів. Зміст договору. Звичайні та випадкові умови договору. Стадії укладення договору. Оферта. Акцепт. Момент укладення договору за пропозицією з визначенням строку для відповіді і без вказівки щодо строку для відповіді. Способи укладення договору. Порядок регулювання перед-договірних спорів. Зміна та розірвання договору. Підстава та правові наслідки розірвання договору. Одностороннє розірвання договору.

Основна література

1. Бірюков І А-, Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

2. Дзера О.В-, Кузнецова Н.С. Цивільне право Україніи. —Книга перша. — К., 2004.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: АтІка,2003. —  416 с

4. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,И.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

Додаткова література

1. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. — К.:Юрінком, 2001.

2. Харитонов Е.О., Саниахметова НА. Гражданское право. —К.: А.С.К., 2001.

Матеріал для вивчення

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Двостороннім чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Договір є юридичним фактом, який виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах. Цивільні права та обов'язки виникають як з угод (договорів), передбачених законом, так і з угод, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.

 

152

153

 

Функція договору — це певний вид дій юридичного факту суспі

льні відносини. Договору властиві такі загальні функції:

Ініціативна функція договору полягає в тому, що як результг погодження волі сторін договір є водночас актом вияву ініціативи реалізації диспозитивності учасників договору.

Програмно-координаційна функція означає, з одного боку, договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щ<у одного, а з Іншого, — засобом координації' цієї поведінки сторін засадах рівності, диспозитивності та ініціативи.

Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чіті сформульованим умовам договір містить певну інформацію щді наявних прав та обов'язків у сторін, яка в разі спору може буї врахована і юрисдикційним органом для правильної кваліфікап? взаємовідносин сторін І прийняття законного та обґрунтованого шення з цього спору.

Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулювані належного виконання зобов'язань системи забезпечувальних засобЦ які також набувають договірної форми (застави, завдатку, гаранті поруки, неустойки тощо).

Захисна функція полягає в тому, що завдяки договору вклю ється в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосувані заходів оперативного впливу тощо.

Зазначені функції об'єднуються більш загальною — регулятиві функцією договору як правового засобу регулювання правомірі поведінки учасників цивільних правовідносин.

Система цивільно-правових договорів.   Оскільки договір-різновидом правочину, то поділ договорів на окремі групи можна прої дити за тими самими критеріями, що й поділ угод: консенсуальні реальні, оплатні та безоплатні, абстрактні та казуальні тощо, ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язані що виникло з договору, виділяють односторонні та двосторонні говори.

За одностороннім договором одна сторона (особа) бере на се обов'язок перед іншою стороною (особою) вчинити певні дії а( утриматися від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоіЦ без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторон Односторонніми є договори дарування.

Двостороннім є договір, за яким права та обов'язки покладеї

на обидві сторони зобов'язання, що виникло з цього договору. Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, комісія тощо).

Залежно від послідовності досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки, договори можна поділити на попередні та основні. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. У цьому договорі визначається й порядок погодження істотних умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором.

Основним вважається такий договір, укладення якого передбачене попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладенні основного договору. Сторона, яка обгрунтовано ухиляється від його укладення, повинна відшкодувати іній стороні збитки, зумовлені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про його укладення. Договір (протокол), в якому не виявлено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків (ст. 635 ЦК України).

Залежно від того, на чию користь обумовлено виконання зобов'язань за договором, — на користь сторін за договором чи третіх осіб, які не беруть участі в укладенні договорів, — останні можна поділити на дві групи.

Першу, найбільш поширену групу, становлять договори, в яких виконання здійснюють взаємно самі сторони без участі третіх осіб. У цих договорах обумовлюється виконання сторонами їхніх взаємних зобов'язань: однією на користь іншої (наприклад, продавець на користь покупця тощо).

У договорах другої групи виконання зобов'язання обумовлюється на користь третьої особи. Коли особа, яка уклала договір, обумовила виконання зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як сторона за договором, так і третя особа, на користь якої виговорено виконання. Якщо третя особа відмовилася BU права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір,

 

154

155

може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові говору. Прикладом договору на користь третьої особи може бути догої змішаного страхування життя, за яким страхова сума у разі сме( громадянина (застрахованої особи) виплачується зазначеній у договс третій особі — вигодонабувачеві.

Якщо укладений договір опосередковує два або кілька різнорідні відносин та об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формувані зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором. Так, догово$ побутового підряду і на виконання проектно-розвідувальних об'єднуються як різновиди одним підрядним типом договору, спрямовуються на передачу результатів робіт. Змішаним договорої в якому містяться елементи договорів різних типів, є договір ореї майна з правом його викупу. До відносин сторін у змішаному догов< застосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про договор елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше не випливає й угоди сторін або суті змішаного договору (п. 2 ст. 628 ЦК України Групи цивільно-правових договорів поділяються на: і) договори про передачу майна у власність, повне господарем відання або оперативне управління (купівля-продаж,  поставкі контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергетичні ресурсів тощо);

2) договори про передачу майна у тимчасове користування (майневий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне коржтування майном, лізинг тощо);

3) договори про виконання робіт (побутовий підряд, підрядкапітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робііна виконання аудиторських робіт тощо);

4) договори про передачу результатів творчої діяльності (авто(ські, ліцензії на договори, договори про передачу науково-технічжпродукції тощо);

 

5) договори   про   надання   послуг  (перевезення,    страхуваннідоручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, довічне утрімання, кредитний договір тощо);

6) договори про спільну діяльність (установчий договір, угодпро науково-технічне співробітництво тощо).

У законодавстві, судовій практиці і літературі широко використовз ється поняття „господарський" або „комерційний" договір (ст.1 Господарського процесуального кодексу). Господарським (підприємницьким) можна вважати такий цивільно-правовий договір, в яком

156

обома сторонами або хоч би однією з них є юридичні чи фізичні оСОби — підприємці і за яким передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім)

споживанням.

Суб'єктами договору є юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Зміст договору становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з Іншою метою, не пов'язаною з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

Умови укладення договору. Для деяких видів підприємницьких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх укладення (підписання), обліку та реєстрації. Певні особливості можуть характеризувати порядок виконання або умови відповідальності сторін за підприємницьким договором (наприклад, відповідальність підприємця незалежно від його вини).

Серед господарських договорів окремо можна виділити біржові договори. Відповідно до ст. 15 Закону України „Про товарні біржі", біржовою операцією визнається угода, яка відповідає сукупності таких

умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмінтоварів, допущених до обороту на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі непізніше наступного за її вчиненням дня.

Вида біржових угод. Розрізняють форвардні, ф'ючерсні контракти та опціони, які за термінологією Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" називають деривативами.

Форвардний контракт — це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери тощо) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін під час укладання форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

157

Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбаї (продати) базовий актив на певних умовах у майбутньому, з фіксаци ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбані за рішенням сторін контракту.

Зміст і тлумачення договору.    Зміст договору — це ті умої на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договір оформлеї письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами, а( шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в пункту договору, в яких можуть міститися і посилання на норми чинної цій сфері законодавства. Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України догс вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належні випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законе або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Отз істотними вважаються насамперед ті умови договору, які назі такими за законом. Істотними є й ті умови договору, які прямо названі такими у нормативних актах, але конче потрібні для догово) даного виду (наприклад, умова про ціну є необхідною для будь-яке оплатного договору). В п. 5 ст. 626 ЦК України закріплена презумпі що договір вважається оплатним, якщо Інше не випливає із заков інших нормативно-правових актів, угоди сторін або суті договору.

Серед договірних умов, крім Істотних, виділяють також звичаї та випадкові умови. Звичайні — це ті умови, які передбачаютьсї законі чи Іншому нормативному акті і стають обов'язковими для сто( внаслідок факту укладення договору. Від істотних звичайні умої

ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ  ТИМ,   ЩО   ВОНИ  НЄ  ПОТребуЮТЬ  ОКреМОГО   ПОГОДЖЄНН5

про них не обов'язково застерігати у тексті договору.

Випадковими прийнято вважати такі умови договору, погоджені сторонами на відступ від положень диспозитивних но$ або з метою розв'язання питань, що взагалі не врегульоваї законодавством. Тому випадкові умови можна виявити, порівняв! їх зі звичайними умовами: якщо якусь умову включено у договір зміну чи доповнення до правил, викладених у законодавчому акті, порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умоваї вона виявиться випадковою. Всі умови — Істотні, звичайні, ВИПЇ кові — після укладення договору стають однаково обов'язковимі мають додержуватися сторонами.

У визначенні змісту договорів, які укладаються між організація!

бо між організаціями і громадянами, важлива роль належить типовим, бо зразковим, договорам. Зазначені у цих договорах умови вважаються зразковими.

Типовий або зразковий договір є уніфікованим засобом, що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин. Пе своєрідний нормативно-правовий акт, який заповнює правове регулювання певної сфери господарських відносин через недостатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили. Типові, або зразкові, поговори, часто використовують при укладенні так званих публічних поговорів та договорів про приєднання. Публічний договір є узагальненим поняттям договорів, що укладаються у різних сферах обслуговування громадян і юридичних осіб (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Публічним визнається договір, у якому однією зі сторін є підприємець або інша особа відповідно до закону, що взяли на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до них звертається. При цьому ціна товарів, робіт, послуг та інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Відмова підприємця від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або послуги не допускається (п. З ст. 633 ЦК України).

Договором про приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах І можуть бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Сторона, яка приєдналася до договору, може вимагати розірвання або зміни договору і відшкодування заподіяних їй збитків, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону звично надаваних їй прав, виключає або обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжливі Умови для сторони, яка приєдналася до договору (ст. 634 ЦК України).

Укладення, зміна та розірвання договору. Оскільки договір е спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, погодження ними Умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має назву оферти, і прийняття пропозиції !ншою стороною — акцепту.  Відповідно сторона,  яка зробила

 

158

159

пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, акцептантом.

Загальний порядок укладення, зміни та розірвання цивільне правових договорів визначено в главі 53 ЦК України (ст. 638-654) Існують певні особливості укладення біржових угод (договорів проведення торгів на аукціонах, у порядку конкурсу тощо.

Для того, щоб вступити в договірні відносини, один із учаснш повинен виявити ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласт договір (оферту).

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресоваї одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору висловлює намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'ї заною договором у разі її прийняття (п. 1 ст. 641 ЦК України). Оферт характеризується такими рисами:

— адресується конкретно одній чи кільком особам. Коли прошзиція розрахована на невизначене коло осіб, то вона розглядаєтіяк запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначено в ційпозиції;

— має містити вказівку на істотні умови майбутнього договортобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні для договор)даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент;

— виражає твердий намір оферента вважати себе зв язаним догвором і запропонованими умовами в разі їх прийняття (акцепту) другестороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначеі строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту аб( момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена офе втрачає свою значимість, отже, і не зв'язує оферента. Оферта, одержав адресат, не може бути відкликана протягом строку ДЛЇ акцепту, якщо інше не зазначено в самій оферті або не випливає' суті пропозиції чи з обстановки, в якій вона зроблена.

Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття ні пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безуме ним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запрої нованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Які пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що особа, зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прі няття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК України).

Дії вважаються акцептом, якщо замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк вчиняє дії з виконання зазначених в оферті умов договору (відвантажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми тощо), якщо інше не передбачено законодавчими актами або не зазначено в самій оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і водночас його виконання. Як і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом однієї із сторін і втратити чинність, якщо повідомлення про його скасування оферент одержав до моменту або в момент одержання самого акцепту. В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від акцептанта протягом установленого для цього часу оферент вважається вільним від тих обов'язків, що пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Відповідно до ст. 645 ЦК України, якщо з одержаної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли оферент негайно повідомить іншу сторону про одержання відповіді із запізненням. У цьому разі відповідь, що запізнилася, вважається новою пропозицією. Якщо ж такого повідомлення оферент не зробить, то він повинен виконати укладений договір або відшкодувати збитки, заподіяні акцептантові у зв'язку з невиконанням договору. Акцепт має бути повним і безумовним, і тільки тоді він свідчитиме про згоду сторін щодо істотних умов договору.

Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпропозиціями, не може вважатися акцептом. Згідно зі статтею 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час є новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колишнього оферента. Переговори або обмін листами між сторонами можуть тривати довго і завершитись або досягненням згоди щодо умов договору, або не дати бажаного результату.

Договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення договору, крім згоди сторін, потрібна передача майна або вчинення іншої дії (реальний Договір), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії (ст. 640 ЦК України).

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чи шляхом Ечинення конклюдентних дій (п. 1,2 ст. 205 ЦК України). Коли сторони Домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним

 

160

161

з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом даного виду договорів ця форма і не була передбачена.

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповц до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. розірванні договору зобов'язання сторін припиняються. ЗмІ розірвання договору допускаються лише за угодою сторін, якщо Ін не передбачено законодавчими актами або договором. Угода про зі або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, в якій укладений договір, якщо із законодавчого акта, договору або ЗВИЧІ ділового обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання господарсы договорів між юридичними особами. Відповідно до ст. 11 Госту ського процесуального кодексу, підприємство чи організація, яка ві жає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозі про це іншій стороні за договором. Сторона, яка одержала п пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20-ти днів після одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни або розірваї договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений ст з урахуванням поштового обігу, зацікавлена сторона має право пе дати спір на вирішення господарського суду.

ЦК України (п. 2 ст. 651) встановлено загальний порядок змії або розірвання цивільно-правових договорів. Вимога про зміни розірвання договору може бути заявлена зацікавленою стороною суду у разі одержання відмови іншої сторони на пропозицію зміни чи розірвати договір, а в разі неодержання відповіді — у стр< зазначений у пропозиції або встановлений договором чи законом іншим нормативно-правовим актом, а за його відсутності —: двадцятиденний строк.

Відповідно до пунктів 2 і 3 ст. 652 ЦК України, сторона мо; заявити вимогу про зміну чи розірвання договору при Істотної порушенні договору Іншою стороною. Порушення договору, допущї однією зі сторін, вважається істотним, якщо воно тягне за собою т« шкоду для другої сторони, що остання значною мірою позбавляєті того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, винятком випадків, коли сторона, яка порушила договір, не передбачі такого результату та інша розумна особа, яка діє за аналогічні, обставин, не передбачила б цієї шкоди. За ст. 653 ЦК України істотї зміна обставин, якими сторони користувалися при укладенні догово є підставою для його зміни або розірвання, якщо Інше не передбачеі

поговором або не випливає з його суті. Зміна обставин визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений на умовах, які значно відрізняються від погоджених умов.

Якщо сторони не досягли згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які Істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний.

Крім зміни або розірвання договору, допускається й продовження (пролонгація) його дії на новий строк. Так, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Найчастіше продовження дії договору оформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листами, телеграмами або іншим способом.

Контрольні питання

1. Що таке цивільно-правовий договір?

2. Розкрийте функції договору.

3. Що таке система цивільно-правових договорів?

4. Розкрийте зміст односторонніх І двосторонніх договорів.

5. Чим відрізняється попередній договір від основного договору?

 

6. Розкрийте особливості виконання договорів на користь третьої особи.

7. Які існують біржові угоди (договори)? Дайте їм характеристику.

8. Що таке зміст та умови договору?

9. Як визначаються істотні умови договору?

 

10. Охарактеризуйте звичайні умови договору.

11. Що таке публічний договір?

12. Який договір визнається договором про приєднання?

13. Дайте загальну характеристику акцепту і оферти, акцептантаі оферента.

14. Яким вимогам повинен задовольняти акцепт?

15. Що таке „конклюдентні дії", і як вони впливають на прийняттяоферти?

16. Чи вважається згода щодо прийняття пропозиції, якщо вонасупроводжується застереженнями або контрпропозиціями?

17. Як визначається момент, з якого договір вважається укладеним?

 

162

163

Тест-тренінг

1. Зобов'язальне право охоплює:

A. сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майівідносини, що складаються у зв'язку з передачею майна, наданіпослуг, використанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставіпридбанням майна;

B. правове регулювання економічних відносин власності;С  розподіл матеріальних благ між членами суспільства та ї>

колективами;

D. обсяг повноважень власника з володіння, користуванні розпорядження матеріальними благами.

2. Суб'єктами зобов'язання є:

A. слідчий і підозрюваний;

B. кредитор і боржник;

C. державний виконавець;

D. особа, піддана адміністративному арешту.

3. Цивільно-правовим договором визнається:

A. угода, в якій виявлена воля однієї особи;

B. угода, яка не породжує будь-яких правових наслідків;

C. угода щодо розподілу трудових функцій;

D. угода двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлеїзміну чи припинення цивільних правовідносин.

4. Визначте, які з нижче наведених умов цивільно-правового доіру є істотними:

A. ті умови, які передбачають у законі чи іншому нормативнеакті і стають обов'язковими для сторін внаслідок факту укладе!договору;

B. такі умови договору, які погоджені сторонами у відступположень диспозитивних норм або з метою вирішення питань,взагалі не врегульовані законодавством;

С державне замовлення;

D. ті умови договору, які названі такими за законом.

5. Охарактеризуйте, яким вимогам повинен відповідати акцепт:Д. акцепт може супроводжуватися застереженнями і контрпропо-

зиціями;

B. акцепт має бути повним і безумовним;

C. відкликаний акцепт не втрачає своєї чинності;D- акцепт може бути наданий оферентом.

6. Заліковою визнається неустойка, що передбачає:

A. сплату понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням абоненалежним виконанням зобов'язання;

B. сплату тільки неустойки і взагалі виключає можливістьстягнення збитків;

С стягнення або неустойки, або збитків;

D. стягнення неустойки і збитків у частині, не покритій сумоюнеустойки.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук