Радник

---

Правове регулювання праці жінок базується на необхідності повноцінного відтворення трудового потенціалу, забезпечення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок та захисту їх законних інтересів. Норми, що регулюють працю жінок, можна розподілити на 2 групи:

— ті, що регулюють працю всіх працюючих жінок;

— ті, що регулюють працю вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

Особливістю правового регулювання праці всіх працюючих жінок є:

1) заборона застосування праці жінок на певних роботах. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороня­ється застосування праці жінок. Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім тих, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт з санітарного та побутового обслуговування;

2) обмеження використання праці жінок на роботах у нічний час. Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до роботи у нічний час. Водночас встановлені винятки, що допускають засто­сування праці жінок у тих галузях економіки, де це зумовлено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік галузей, видів робіт із зазначенням максимальних тер­мінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширю­ється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї;

3) встановлення граничної ваги переміщення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками. Наприклад, сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кож­ної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг.

Трудове законодавство України встановило особливості пра­вового регулювання праці

вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Зокрема:

1) передбачені гарантії при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. Відмова у прийнятті на роботу цієї категорії жінок викладається робото­давцем у письмовій формі;

2) жінки, які мають дітей віком до 15 років, мають пере­важне право на укладення трудового договору про роботу вдома;

3) вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування;

4) вагітні жінки переводяться на роботу, що є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів;

5) жінки, які мають дітей віком до 3 років, в разі неможли­вості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку до 3 років;

6) особливості правового регулювання робочого часу вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей. Зокрема:

—заборонено залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження;

—залучення жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди;

—вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, мають право працювати на умовах неповного ро­бочого часу.

Трудовим законодавством передбачені також особливості правового регулювання часу відпочинку вагітних жінок і жінок, які мають дітей. А саме:

—право жінок, що мають дітей віком до 1,5 року, на перерви для годування дитини, що включаються у робочий час і оплачу­ються за середнім заробітком;

—пільговий порядок одержання щорічних відпусток. Вагітні жінки, жінки, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, мають право на одержання відпустки повної тривалості у перший рік роботи до настання 6-місячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, вагітні жінки мають право на перенесення щорічної відпустки у випад­ку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами;

— право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються працівниці в обов'язковому порядку на її вимогу. Наприклад, матері, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, мають право на відпустку без збере­ження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щорічно; для здійснення домашнього догляду за дитиною — тривалістю, визначеною у медичному висновку але не більше як до досягнення дитиною 6-річного віку; для догляду за хворою дитиною — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів;

— право на соціальні відпустки у зв'язку з материнством. До соціальних відпусток належать: відпустка у зв'язку з вагіт­ністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після, а у разі ускладнення пологів або народження 2 і більше дітей — 70 календарних днів (жінкам, які належать до 1—4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається відпустка тривалістю 90 календарних днів як до, так і після пологів); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; до­даткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 7 календарних днів (якщо у працівниці є декілька підстав для надання такої відпустки, то її загальна тривалість не може пере­вищувати 14 календарних днів);

— заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця. Звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації.

— Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для жінок роботу на умовах скороченого робочого часу, встанов­лювати інші пільги та гарантії.

< Попередня   Наступна >