102

---

§ 2. Види та форми зв’язків між явищами

Зв'язки між явищами та їх ознаками бувають різні. Вони відрізняються за характером, напрямком, щільністю, аналітичним вираженням, числом взаємодіючих факторів та ін. У філософській літературі зазначається, що існує близько 32 видів різноманітних взаємозв`язків.

За характером залежності між явищами є два види зв'язку:

1) функціональний (повний) зв'язок;

2) кореляційний (неповний) зв'язок.

При функціональному зв'язку повна відповідність між причиною (факторною ознакою) і наслідком (результативною ознакою), тобто величина результативної ознаки цілком визначається однією або кількома факторними ознаками. Функціональний зв'язок найчастіше зустрічається в природних науках: математиці, фізиці, астрономії тощо. Він виражається точною математичною формулою, яка може бути використана у будь-якому випадку для явища, що розглядається. Так площа кола (результативна ознака) прямо пропорційна радіусу (факторній ознаці) і виражається формулою S = ?R2, а зв'язок між довжиною кола і радіусом – формулою l = 2?R. Прикладами функціональної залежності результативної ознаки від декількох факторних ознак можуть бути: залежність току від напруги і опору; залежність площі трикутника від величини його сторін.

Функціональна залежність проявляється з однаковою силою у всіх оди­ницях сукупності незалежно від зміни інших ознак даного явища. Так, вста­новлена залежність площі кола від квадрата радіуса буде проявлятися всюди: і при обчисленні площі кола диска для метання в спортивних змаганнях, і при характеристиці площі кола майдану міста чи села та ін. Отже, якщо встановлена функціональна залежність на базі одиничного дослідження, то нею можна користуватися у всіх аналогічних випадках.

lign: justify;">Функціональна залежність має місце і в суспільних явищах, але дуже рідко, і ці зв'язки одиничні, які відображають взаємозв’язок тільки окремих сторін явищ. Наприклад, таким є зв'язок тарифної заробітної плати і відпра­цьованого робітником робочого часу тощо. В правових явищах функціо­нальна залежність, як правило, не зустрічається.

При кореляційному зв'язку між причиною і наслідком не має повної від­повідності, а спостерігається лише певне співвідношення. Під впливом зміни багатьох факторних ознак (деякі з котрих можуть бути невідомі) змінюється середня величина результативної ознаки. Найбільше поширення кореляційні зв'язки мають серед суспільних явищ. Так, між рівнем продуктивності праці і енергоозброєнням праці на підприємствах однакової спеціалізації є певна відповідність, якщо мати на увазі значну кількість випадків. Але на рівень продуктивності праці впливають і такі фактори, як режим роботи на підпри­ємстві, організація постачання, особисті якості виробничого персоналу та ін. Тому може бути так, що на підприємстві, де вище енергоозброєність, продук­тивність праці може бути нижче, і навпаки. Це означає, що на рівень продуктивності праці істотно впливали інші фактори. Але якщо взяти достатньо велику кількість підприємств, то залежність між продуктивністю і енергоозброєністю праці стане чіткою. Кореляційна залежність існує між продуктивністю праці і собівартістю продукції – із зростанням продук­тивності праці знижується собівартість продукції.

Або візьмемо обернену залежність між злочинністю і освітою осіб, що вчинили злочини. Така залежність є, але на рівень злочинності в різних на­прямках діє багато інших факторів (вживання алкоголю, моральні якості осо­би, матеріально-побутові умови тощо). Тому в кожному конкретному випад­ку залежність між освітою і злочинністю може не проявитися і для виявлення такої неповної залежності треба взяти велику кількість явищ, які слід розгля­дати в сукупності. Подібним чином можна вивчати і залежність між злочин­ністю і рецидивом, між злочинністю і питомою вагою осіб, які вчинили зло­чини у складі групи по окремим видам злочинів.

У цивільно-правової статистиці можна вивчати: залежність між зро­станням житлового будівництва і зниженням кількості судових справ відпо­відної категорії (справ, які виникали на ґрунті сімейно-побутових конфлік­тів); залежність між кількістю розлучень на 10 тисяч населення і умовами життя населення, між кількістю укладених шлюбів на 10 тисяч населення і соціально-демографічними показниками усього населення тощо.

Отже, наявність багатьох факторних ознак, ступінь впливу яких на ре­зультативну ознаку невідомий, виступає як одна з характерних особливостей кореляційних зв`язків. Кореляційний зв'язок між результативною ознакою і одиницею з певної кількості факторних ознак може проявитися лише в за­гальному, в середньому, при інших однакових умовах. Вплив факторів, які не є об’єктом дослідження, усувається шляхом заміни їх середніми показника­ми. Відповідно до закону великих чисел це досягається на підставі взаємопо­гашення відхилень ознак певних одиниць в тій чи інший бік від середньої при достатньо великій кількості одиниць, що вивчаються. Чим більша стати­стична сукупність, тим точніше встановлюване співвідношення виражає за­кономірність кореляційних зв'язків.

Слід звертати увагу і на те, що у складних взаємовідносинах може зна­ходитися і результативний фактор – в більш загальному виді він може висту­пати як фактор зміни інших ознак. Це потребує того, що результати кореля­ційного аналізу мають значення для даного виду зв`язку, а інтерпретація цих результатів вимагає побудови системи кореляційних зв`язків у більш загаль­ному вигляді.

Але і на масовому статистичному матеріалі виявлені залежності не будуть носити повного, функціонального характеру. Вони певною мірою наближатимуться до функціонального зв'язку, але дія інших факторів, які не враховані дослідженням, призводить до того, що кореляційний зв'язок завжди буде неповний. З цього випливає, що кореляційний зв'язок не виражається певною математичною формулою, він може бути виражений лише приблизно за допомогою аналітичних формул.

За напрямком зв`язку між явищами розрізняють зв'язки прямі та обернені. Якщо із збільшенням факторної ознаки є тенденція до зростання індивідуальних і середніх значень результативної ознаки, то це буде прямий зв'язок. Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, із зменшенням факторної ознаки результативна ознака зростає, то це є обернений зв'язок. Наприклад, між пияцтвом і злочинністю є пряма залежність, а між освітою і злочинністю – обернена.

За кількістю взаємодіючих факторів зв'язки можуть бути однофак­торні та багатофакторні. Однофакторні зв'язки – це такі, при яких одна ре­зультативна ознака пов'язана з однією факторною ознакою. Такий зв'язок на­зивають парним. Багатофакторні зв'язки – це такі, при яких одна результа­тивна ознака пов'язана з двома або більшою кількістю факторних ознак. У суспільних явищах найчастіше зустрічаються багатофакторні зв'язки. Так, на рішення розірвати шлюб впливають багато факторів; на здійснення автотранспортного злочину впливають різні фактори: природні умови, стан дороги, стан транспортних засобів, кваліфікація водія, додержання правил дорожнього руху водіями та іншими учасниками руху тощо.

За аналітичним вираженням розрізняють: прямолінійні (лінійні) та криволінійні (нелінійні) зв'язки. При прямолінійному зв'язку із зростанням факторної ознаки відбувається рівномірне зростання (або зменшення) ре­зультативної ознаки. Математично такий зв'язок позначається рівнянням пря­мої ух = а0 + а1х, а графічно – прямою лінією. Тому такий зв'язок і називають лінійним. При криволінійному зв'язку із зростанням факторної ознаки зро­стання (або зменшення) результативної ознаки відбувається нерівномірно, або напрямок зв'язку змінюється з прямого на обернений. Геометрично такий зв'язок позначається кривими лініями (гіперболою, параболою тощо).

При цьому слід мати на увазі, що лише функціональний зв'язок аналітичним рівнянням виражається точно, а кореляційний зв'язок – лише приблизно, за умови абстрагування від впливу всіх інших ознак. Тому на графіку матиме місце розкидання точок навколо лінії.

 

< Попередня   Наступна >