148

---

5.6. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення

У юридичній літературі вживаються терміни процедурні правовідносини і процесуальні правовідносини з різним смис­ловим значенням, що пов'язано з неоднаковим ставленням ав­торів до термінів процедура і процес. Нічого не пояснює і ви­вчення походження цих слів. Процедура — слово французько­го походження, воно означає просування, проходження. Це офі­ційно встановлений чи прийнятий за звичаєм порядок, по­слідовність дій для здійснення або оформлення будь-яких справ. Процес — слово латинського походження, означає проходжен­ня, просування вперед. Одним із його визначень є порядок роз­гляду справ у суді, судочинство, судова справа. Звичайно, що встановити чітке розмежування між процедурою та процесом дуже важко. Терміни процес і процедура за своїм значенням належать до слів-синонімів, які введені в науковий обіг для визначення різних понять. У процесуальній формі здійснюєть­ся судочинство (конституційне, цивільне, кримінальне, адміні­стративне), а процедурні правила застосовуються в позасудовому порядку. Тому на підставі норм права соціального забезпе­чення можуть виникнути процедурно-правові відносини, а про­цесуальні відносини є предметом правового регулювання інших галузей права.

Матеріальні правовідносини є основними, а процедурні — допоміжними по відношенню до перших. У допоміжних фахівці права соціального забезпечення виділяють дві групи відносин. Перша група характеризується тим, що правовідносини вини­кають на підставі регулятивних норм з приводу встановлення юридичних фактів або реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення і є обов'язковими при застосуванні норм матеріального права. Друга група, навпаки, характери­зується тим, що правовідносини виникають на підставі охорон­них норм з приводу вирішення спору про соціальне забезпечення і не є обов'язковими при реалізації норм матері

ального пра­ва на конкретний вид соціального забезпечення. Звідси першу групу правовідносин стали називати процедурними, а другу — процесуальними.

Предметом правового регулювання права соціального забез­печення є суспільні відносини, що виникають при реалізації норм матеріального права на конкретний вид соціального за­безпечення, тобто процедурні правовідносини. Терміни проце­дура, процедурні норми, процедурні правовідносини більш точ­но передають їхню правову суть. Зараз і законодавець нама­гається закріпити ці терміни в нормативних актах.

Процедурні правовідносини — це суспільні відносини, що складаються на підставі процедурних норм права соціального забезпечення між фізичною особою (особами), з одного боку, та компетентним органом, з іншого, з приводу реалізації та захи­сту належного людині права на конкретний вид соціального забезпечення.

До характерних для процедурних правовідносин у сфері со­ціального забезпечення належать риси, які:

виникають у сфері соціального захисту населення і стосу­ються реалізації права фізичних осіб на конкретний вид со­ціального забезпечення. Специфіка норм матеріального права

визначає особливості процедурних правовідносин у цій сфері;

є похідними по відношенню до матеріальних правовідно­син, мають підпорядкований службовий характер, їхнє функ­ціональне призначення полягає у забезпеченні реалізації мате­ріальних правовідносин, в усуненні будь-яких перешкод на їхньому шляху. Вони є відносно самостійними, оскільки за їхньою допомогою не завжди реалізуються норми матеріально­го права (у разі встановлення відсутності умов для надання того чи іншого виду соціального забезпечення);

як правило, існують у правовій формі. Вони виникають, змінюються і припиняються відповідно до норм процедурного права. Державні органи можуть надавати матеріальне забезпечення тільки на підставі норм права, які передбачають і поря­док його отримання, а отже, і модель можливих процедурних відносин;

мають владний характер, оскільки одним із обов'язкових суб'єктів цих правовідносин є орган, наділений владними пов­новаженнями щодо фізичної особи, яка претендує на певний вид соціального забезпечення. Без його рішення особа не змо­же реалізувати свого матеріального права;

складаються заради чужого інтересу, який закладений у матеріальному правовідношенні. Для суб'єкта, який наділений владними повноваженнями у процедурному правовідношенні

(органи соціального захисту населення), застосування норми матеріального права не має ніяких наслідків, що випливають безпосередньо із цієї норми;

мають подвійну юридичну природу. Вони опосередкову­ють процес реалізації норм матеріального права і є результа­том реалізації норм процедурного права;

виникають, як правило, на підставі юридичних фактів-дій. Події (досягнення пенсійного віку, втрата працездатності, смерть годувальника та ін.) є лише підставою для звернення до органу соціального забезпечення (вчинення певної дії);

складаються не з одного, а з багатьох процедурних право­відносин, які в сукупності дають можливість реалізувати кон­кретне матеріальне право у сфері соціального забезпечення;

здійснюються у чіткій послідовності відповідно до стадій провадження у справі. Спочатку виникають процедурні право­ відносини з приводу звернення до органу соціального забезпе­чення, а пізніше у зв'язку з підготовкою і розглядом матері­алів та прийняттям рішення у справі;

є однією з правових гарантій забезпечення реалізації ма­теріального права на певний вид матеріального забезпечення. Процедурні норми детально регламентують механізм здійснен­ня права на соціальне забезпечення. Особлива увага звертаєть­ся на строки розгляду компетентними органами заяв і клопо­тань фізичних осіб.

Юридичними передумовами виникнення, зміни і припинен­ня процедурних правовідносин є процедурні норми, процедур­на дієздатність учасників цих відносин, процедурні юридичні факти.

Без норми права не може виникнути процедурне правовідношення. Такі процедурні норми регламентують права й обов'яз­ки осіб, які беруть участь у справі; містять гарантії реального здійснення суб'єктивного права на певний вид соціального за­безпечення; визначають форму вчинення зобов'язаними орга­нами необхідних дій і форму основних документів, які є ре­зультатом цих дій, встановлюють порядок оскарження суб'єк­тивного права особи у сфері соціального забезпечення.

Другою передумовою участі у правовідносинах є наявність процедурної дієздатності. Правоздатність є загальною власти­вістю суб'єктів будь-яких матеріальних правовідносин. У про­цедурних правовідносинах вона ніякої ролі не відіграє. Тому при аналізі матеріальних правовідносин розкривається зміст правоздатності, а при висвітленні процедурних правовідносин — дієздатності. Остання свідчить про можливість брати участь у правовідносинах з реалізації матеріального права. Недієздат­на особа має матеріальне право, але участь у його реалізації бере не вона, а її законний представник як учасник процедур­них правовідносин. Таким чином, під процедурною дієздатні­стю розуміють здатність особи своїми діями здійснювати про­цедурні права і виконувати процедурні обов'язки у сфері со­ціального забезпечення.

Процедурні юридичні факти — це такі конкретні соціальні обставини, які ведуть до виникнення, зміни чи припинення процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення. Вони фіксуються у встановленій законодавством процедурній формі, тобто належним чином оформляються і засвідчуються. Як правило, на процедурні правовідносини впливає не один юридичний факт, а сукупність їх. Юридичні факти-події, що породжують матеріальні правовідносини, можуть виступати приводом до вчинення дій, які є юридичними фактами проце­дурних правовідносин.

Структурними елементами процедурних правовідносин є суб'єкти, об'єкти і зміст.

Суб'єктами процедурних правовідносин виступають, з одно­го боку, фізичні особи, а з іншого, — органи соціального забез­печення чи орган, до компетенції якого входить встановлення фактів, що мають юридичне значення для права соціального забезпечення. Найчастіше суб'єкти матеріальних і процедур­них правовідносин з боку фізичних осіб збігаються, але бува­ють випадки, коли інтереси носія матеріального права у проце­дурному правовідношенні представляє його законний представ­ник. У цих правовідносинах, крім органу соціального забезпе­чення як суб'єкта матеріального правовідношення, можуть брати участь і інші органи, уповноважені встановлювати пе­редбачені нормами права соціального забезпечення життєві обставини.

Об'єктом процедурних правовідносин є рішення компетент­ного органу про встановлення факту, що має юридичне значен­ня для права соціального забезпечення, або про призначення чи надання конкретного виду соціального забезпечення, а та­кож рішення за результатами розгляду спору у сфері соціаль­ного забезпечення в позасудовому порядку. Об'єктами проце­дурних відносин не можуть бути ні предмети зовнішнього світу, ні матеріальні чи духовні блага та цінності. Об'єктом цих пра­вовідносин є юридичне благо у формі позитивного рішення уповноваженого органу.

Під змістом процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення розуміють сукупність суб'єктивних прав, юридич­них повноважень і юридичних обов'язків та реальну поведінку учасників цих правовідносин. Основу процедурних правовідно­син складають право фізичних осіб вимагати від компетентно­го органу вчинення певної юридичної дії та обов'язок цього органу вчинити такі дії у встановлені законом строки й у вста­новленому законом порядку.

У процедурних правовідносинах межі можливої поведінки його учасників окреслені не лише предметом такої поведінки, а й тим, як, яким чином, у якій послідовності, та в який час можна вчиняти певні юридичні дії. Фактична поведінка має здійснюватися строго відповідно до її правової моделі. До про­цедурних повноважень компетентного органу входять його права й обов'язки в процесі розгляду і вирішення справ у сфері соціального забезпечення населення.

До основних процедурних прав фізичних осіб при розгляді їхніх справ органами соціального забезпечення належать, зок­рема, такі: 1) робити запити; 2) подавати клопотання про за­прошення свідків, призначення експертизи, витребування до­даткових доказів, надання копій документів, що є у справі, тощо; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи і робити ви­писки з них; 4) давати усні та письмові пояснення; 5) мати пред­ставника; 6) брати участь у дослідженні доказів у справі; 7) ви­ступати рідною мовою та користуватися послугами переклада­ча; 8) отримувати інформацію про хід розгляду справи; 9) ос­каржувати рішення компетентного органу. Особа користуєть­ся й іншими процедурними правами, які дають можливість оперативно, всебічно, повно та об'єктивно розглянути її спра­ву. Разом з тим фізична особа зобов'язана добросовісно корис­туватися наданими процедурними правами, з'являтися на ви­клик компетентного органу, подавати документи, які відповід­но до закону є необхідними для провадження у справі.

Орган, що розглядає справу у сфері соціального забезпечен­ня, має право отримувати від установ, організацій та під­приємств незалежно від форм власності інформацію та доку­менти, необхідні для розгляду і вирішення справи; запрошува­ти фізичну особу для дачі письмових і усних пояснень по суті справи, а також інші права, що випливають з його компетенції. Цей орган зобов'язаний: 1) роз'яснювати зацікавленим особам їхні процедурні права й обов'язки, сприяти належній реалі­зації їх; 2) роз'яснювати можливі наслідки вирішення справи (наприклад, переведення з одного виду пенсії на інший); 3) ви­рішувати у встановлені строки питання про задоволення пода­них клопотань або про відмову в задоволенні їх із зазначенням мотивів відмови; 4) повідомляти особу про результати розгля­ду справи і роз'яснювати їй порядок оскарження прийнятого рішення; 5) давати відповіді особі на її запити і приймати рішен­ня щодо її клопотань; 6) приймати громадян в установленому порядку та надавати їм консультації; 7) облаштовувати місця приймання громадян технічними та іншими засобами для на­дання необхідної інформації, наприклад, зразками документів, контактними телефонними відомостями про місце знаходжен­ня посадових осіб, відповідних служб тощо.

Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечен­ня можна класифікувати на окремі види за різними критерія­ми. Так, залежно від виду соціального забезпечення, на реалі­зацію якого спрямовані процедурні правовідносини, виділяють:

1) процедурні правовідносини в пенсійному забезпеченні; 2) про­цедурні правовідносини у зв'язку з призначенням грошових допомог і компенсацій; 3) процедурні правовідносини, які виникають у зв'язку з наданням натуральної допомоги, соці­альних послуг і пільг.

За формою соціального забезпечення розрізняють: 1) проце­дурні правовідносини у сфері загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування; 2) процедурні правовідносини у сфері державного соціального забезпечення та державної соці­альної допомоги; 3) процедурні правовідносини у сфері недер­жавної соціальної підтримки найбільш вразливих верств насе­лення.

За цільовим призначенням процедурні правовідносини поді­ляються на такі види: 1) щодо встановлення юридичних фактів;

2) з приводу реалізації права на конкретний вид соціального забезпечення; 3) відносно розгляду в позасудовому порядку справ з питань забезпечення фізичних осіб певними видами соціального забезпечення.

З урахуванням стадій застосування компетентним органом норм права соціального забезпечення виділяють: 1) процедурні правовідносини в стадії встановлення й аналізу фактичних да­них справи; 2) процедурні правовідносини в стадії вибору й аналізу норм права соціального забезпечення; 3) процедурні правовідносини у стадії прийняття рішення.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

< Попередня   Наступна >