108

---

§2. Предмет міжнародного приватного права

Для визначення предмета міжнародного приватного права необхідно окреслити коло відносин, які регулюються нормами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приватного права по-різному вирішують це питання.

В літературі наводяться приклади різних доктрин. Так, французька в сферу міжнародного приватного права включає вчення про громадянство; правове становище іноземців; питання колізійних законів; питання міжнародного цивільного процесу. А німецька обмежує предмет цієї галузі лише колізійними питаннями. Правове становище іноземців в Німеччині відносять до цивільного права, а питання громадянства – до державного права; англо-американська доктрина зосереджує увагу на процесуальних питаннях, тобто передовсім ставиться завдання визначити за яких умов місцевий суд компетентний розглядати справу за участю іноземного елементу.

Для усвідомлення предмета міжнародного приватного права має значення аналіз його співвідношення з міжнародним економічним правом, яке почало формуватися порівняно недавно. За визначенням, наприклад, М.М.Богуславського, воно являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права і області міжнародних економічних відносин.

З розвитком міжнародних економічних відносин зростає кількість економічних договорів, розширюється коло міжнародних економічних організацій, які приймають чисельні документи з приводу цієї сфери співробітництва, зростає число правових досліджень з цієї проблематики.

У радянському правознавстві ідея виокремлення системи норм, що регулюють світогосподарські відносини, вперше була запропонована видатним українським правником В.М.Корецьким. Він розробив концепцію міжнародного господарського права як комплексної правової

дисципліни, що охоплює міжнародно-правове і цивільно-правове регулювання.

Подальший розвиток цих ідей визначається дослідженнями українських і російських правників другої половини минулого століття. Згідно з ними предмет міжнародного економічного права складають міждержавні економічні відносини між країнами, між країнами і міжнародними організаціями і цими організаціями між собою.

Від них відмежовуються майнові відносини міжнародного характеру між фізичними і юридичними особами різних країн, а також майнові відносини, в яких в якості суб’єктів цивільного права особливого роду беруть участь держави. Останні відносини складають предмет міжнародного приватного права. При цьому зміст терміна “міжнародне”, тобто не обмежене територією однієї країни, не співпадає з тим його значенням (міждержавне), яке він має в міжнародному публічному праві.

В сучасній пострадянській науці міжнародного приватного права виділяють зазвичай дві основні групи відносин: а) господарські, зокрема, науково-технічні зв’язки між суб’єктами господарювання різних країн; б) майнові, сімейні, трудові та інші відносини за участю іноземних громадян.

Для регулювання цих відносин застосовуються норми національного права та міжнародного публічного права, які у взаємодії утворюють певний комплекс норм міжнародного приватного права. Останній поділяється на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретні відносини) та колізійні норми (такі, що відсилають при потребі до законодавства іншої держави).

Наявність колізійних норм обумовлює особливість міжнародного приватного права. Іноді його так і називають – колізійне право.

Таким чином, відносинами, які підпадають під сферу дії норм міжнародного приватного права, є, перш за все, відносини так званого приватного характеру – відносини, суб’єкти яких автономні та юридично рівноправні. В сукупність приватноправових відносин традиційно включаються цивільні, шлюбно-сімейні та трудові відносини.

Особливістю приватноправових відносин, яка виводить їх з-під сфери дії базових галузей права (цивільного, шлюбно-сімейного, трудового, цивільно-процесуального) і яка включає в предмет міжнародного приватного права, є наявність “іноземного” або “міжнародного” елемента.

За ознаками, які визначають наявність іноземного елемента у правовідносинах, зазвичай, виділяють три основні групи відносин з іноземним елементом:

- відносини, суб’єктом яких виступає сторона, що є іноземною;

- відносини, в котрих всі учасники належать до однієї держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникають відносини, знаходиться за кордоном;

- відносини, виникнення, зміна або припинення яких пов’язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Найчастіше висувається критерій спеціального суб’єктного складу відносин – участь в них осіб, які мають будь-які іноземні характеристики (громадянство, національність, місце проживання тощо).

Отже, предметом міжнародного приватного права є відносини, пов’язані з питаннями цивільних право- та дієздатності іноземних фізичних осіб та організацій; відносини за зовнішньоекономічними угодами; відносини, пов’язані з правами авторів на твори, видані за кордоном, відносини щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо.

 

< Попередня   Наступна >