Головне меню

Музыкальные новинки 2013 Онлайн

загрузка...
загрузка...
Головна Підручники Адміністративне право Адміністративне право України ПРИЧИНИ ТА УМОВИ ВЧИНЕННЯ АДМШІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ О. Ю. ПРОКОПЕНКО,

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ ВЧИНЕННЯ АДМШІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ О. Ю. ПРОКОПЕНКО,

Адміністративне право - Адміністративне право України

УДК 342.95 О. Ю. ПРОКОПЕНКО,

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ ВЧИНЕННЯ АДМШІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК

ТА ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ

Проаналізовано причини вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громад-ський порядок та громадську безпеку, та умови, що їм сприяють. Безпосередню увагу приділено систематизації й характеристиці причин та умов указаних правопорушень та виокремлено конк-ретне коло питань, дослідження яких потребує подальшого наукового розроблення.

ПРОКОПЕНКО А. Ю. ПРИЧИНЫ И УСЛОВИЯ СОВЕРШЕНИЯ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРАВОНАРУШЕНИЙ, КОТОРЫЕ ПОСЯГАЮТ НА ОБЩЕСТВЕННЫЙ ПОРЯДОК И ОБЩЕСТВЕННУЮ БЕЗОПАСНОСТЬ

t; text-align: justify; text-justify: inter-ideograph; line-height: 11.5pt; mso-line-height-rule: exactly; background: white;">Проанализированы причины совершения административных правонарушений, которые по-сягают на общественный порядок и общественную безопасность, и условия, которые им со-путствуют. Уделено непосредственное внимание систематизации и характеристике причин и условий указанных правонарушений, а также определен конкретный перечень вопросов, исследование которых требует дальнейших научных разработок

PROKOPENKO O. REASONS AND CONDITIONS OF COMMITTING ADMINISTRATIVE OFFENCES WHICH ENCROACH ON PUBLIC ORDER AND PUBLIC SAFETY

Reasons for committing administrative offences which encroach on public order and public safety and conditions that accompany them are analyzed. Special attention is paid to the systematization and characteristic of these offences’ reasons and conditions of the mentioned offences; the list of problems that must be further researched is determined.

Впровадження адміністративної реформи в ка є найефективнішим і найгуманнішим спо-

Україні зумовлює інтерес до широкого кола собом боротьби з правопорушеннями, потре-

питань, пов'язаних зі здійсненням цілеспря- буючи в той же час комплексних зусиль як з

мованої діяльності державних органів щодо боку суспільства і держави в цілому, так і

зміцнення законності й правопорядку в країні, окремих її структур.

утвердження, забезпечення й охорони прав та Першочергове значення в побудові систе- свобод людини і громадянина, закріплених ми профілактики адміністративних правопо- Конституцією України. У результаті цього рушень, що посягають на громадський поря- особливої гостроти набуває проблема бороть- док та громадську безпеку, має виявлення, би з адміністративними правопорушеннями, систематизація й характеристика причин та зокрема тими, що посягають на громадський умов учинення вказаних правопорушень. порядок та громадську безпеку і створюють В адміністративно-правовій літературі до- серйозну загрозу розбудові молодої незалеж- слідженню адміністративних правопорушень, ної держави. Діяльність правоохоронних ор- що посягають на громадський порядок та ганів нині де-факто зосереджена на виявленні громадську безпеку, приділялась увага лише та розкритті вже вчинених адміністративних частково в рамках вивчення адміністративно- правопорушень, тобто переважає застосуван- правових засобів забезпечення громадської ня методу примусу до осіб, які вчиняють адмі- безпеки [2] чи безпеки дорожнього руху [3]. ністративні правопорушення. Натомість зрос- Що ж до дослідження причин та умов вчи- тання кількості правопорушень, що посягають нення вказаних правопорушень, то цього пи- на громадський порядок та громадську безпе- тання торкалися також лише частково в окре- ку (динаміка зростання у 2009 р. порівняно з мих монографічних дослідженнях, наприклад, 2008 роком становить 4,8 % [1]), вказує на К. Л. Бугайчук [4], О. І. Остапенко [5]. необхідність зміни напрямків діяльності від- Загальним питанням систематизації причин повідних органів у бік профілактики зазначе- правопорушень, злочинів, адміністративних них правопорушень. правопорушень та умов, що їм сприяють, у сво-

Разом із тим давно відомо, що профілакти- їх працях приділили безпосередню увагу такі

© Прокопенко О. Ю., 2010

передставники кримінології та адміністративно-го права, як Г. А. Аванесов, О. П. Андреева, О. М. Бандурка, А. Ф. Зелінський, А. Т. Комзюк, В. М. Кудрявцев, Н. Ф. Кузнецова, М. І. Кова-льов, А. Г. Лекарь, О. I. Остапенко, Р. С. Пав-ловський, Л. Л. Попов, С. Ю. Романов, I. С. Са-мощенко, В. А. Юсупов А. Б. Сахаров, О. М. Та-расенко, М. О. Стручков, В. В. Шаргородський, В. П. Філонов тощо.

Дослідження вищенаведених нами проб-лем неможливе без визначення поняття «адмі-ністративна деліктологія». Не вступаючи в дискусії щодо наявності певних ознак даної категорії, підтримаємо точку зору, що адміні­стративна деліктологія - це сукупність знань про адміністративні делікти і деліктність як масове негативне явище, що містить у собі детермінанти протиправної поведінки делінк-вентів, їх особистість з метою вироблення й використання адекватних заходів для протидії адміністративним правопорушенням [6, с 27].

До цього часу не створено цілісного понят­тя про причинність адміністративних деліктів, і ця проблема ще не посіла належного місця в адміністративно-правовій сфері. Г. А. Аване-сов, розглядаючи проблему причин злочинно-сті, визначає її як одну із центральних у кри-мінології. І. П. Голосніченко, В. Ф. Фефілова, А. П. Шергін наполягають на критичному пе­реосмисленні основних положень криміноло­гії і подальшому її розвитку та використанню у сфері адміністративної деліктології, тому що частина адміністративних деліктів, неза-лежно від частоти їх вчинення, повинна ви-вчатись на основі існуючої теорії причин­ності. Пізнання адміністративної деліктології повною мірою залежить від методологічної визначеності її детермінованості, з чим не можна не погодитись

У науковій літературі під причиною розу-міють «явище, яке безпосередньо зумовлює, породжує інше явище - наслідок» [7, с 96]. Причина - це сила, яка спричиняє розвиток подій в одному з можливих напрямків. Ця си-ла може містити в собі кілька компонентів: підстави, тобто базові соціальні суперечності, які відіграють роль пускового механізму, умо-ви як внутрішні якості, що сприяють здійснен­ню даної події, причинні фактори, які безпосе­редньо по–оджують це явище або подію.

Умова це філософська категорія, яка відо­бражає відношення предмета до явищ, які його оточують, без яких він не може існувати. На відміну від причини, яка безпосередньо поро-

джує те або інше явище чи процес, умови ста-новлять те середовище або обстановку, в якій останні виникають, існують та розвиваються. А. Ф. Зелінський дотримується близької точки зору: «Умови - відносно пасивний фактор, який впливає на розвиток причинного зв'язку але який не породжує наслідку. Вона, умова, відіграє роль каталізатору процесу, без необ-хідності умов не наступить наслідок» [8, с 43].

На відміну від причини, умови не містять тих потенціальних сил, які властиві причині для продукування наслідку. В матеріальному та духовному світі неможлива дія причини в чистому вигляді. З іншого боку - за наявності всієї сукупності умов будь-якого явища відсу-тність причини не дозволить з'явитися наслід-ку та перетворитися можливості на реальність.

Адміністративні дослідження свідчать про те, що основною суперечністю, яка призводить до вчинення адміністративних деліктів, є злочинність і, на жаль, її подальше зростання [4, с 75]. Так, варто зазначити, що деякі адміністративні правопорушення, що посягають на громадсь­кий порядок та громадську безпеку тісно пов'язані зі злочинами, що впливає як на зрос-тання злочинності, так і на вчинення адмініст-ративних деліктів. Особливо це помітно при вчиненні злочинів, які однорідні за своєю сут-ністю з окремими видами адміністративних правопорушень: дрібне хуліганство (ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення (далі - КУпАП) [9] - хуліганство (ст. 296 Кримінального кодексу України [10] (далі - ККУ)); поширювання неправдивих чуток (ст. 173-1 КУпАП) – заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295 ККУ); псування й забруднення сільськогоспо-дарських та інших земель (ст. 52 КУпАП) - за-бруднення або псування земель (ст. 239 ККУ).

Усю сукупність концепцій, які пояснюють причини вчинення правопорушень взагалі та адміністративних правопорушень зокрема, можна поділити на декілька груп. До них на-лежать теорії, які пояснюють причини право-порушень із позиції особистих якостей люди-ни, в тому числі з позиції уроджених якостей і теорії, які пов'язують причини правопору-шень із факторами соціального порядку (з по-зицій об'єктивних та суб'єктивних причин правопорушень). Також поширеною є багато-факторна позиція щодо причин та умов адмі-ністративних правопорушень (прихильники цієї точки зору не розрізняють об'єктивних та суб'єктивних причин та умов адміністратив-

них правопорушень, а говорять про цілу низ-ку факторів, які породжують адміністративну деліктність).

Враховуючи недоліки багатофакторної те­орії причин та умов щодо вчинення адмініст-ративних правопорушень, які визначені К. Л. Бугайчуком [4, с 73-76], що є виправда-ним також для адміністративних правопору-шень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, на нашу думку, при-чини та умови вказаних адміністративних правопорушень варто розглядати з позиції об'єктивного та суб'єктивного, що буде відо-бражати найбільш ясну картину детермінації адміністративних проступків, бо всі теорії причин та умов правопорушень виходять або з об'єктивних соціальних причин (Е. Дюрк-гейм, Е. Сазерленд, К. Мертон, А. Кетле), або з суб'єктивних (Ч. Ломброзо, 3. Фрейд, Е. Креч-тер, Е. Хутон). Об'єктивне, те, що належить об'єкту, існує поза свідомістю людей, пов'язане з зовнішніми умовами, не залежить від будь-якої волі, можливостей - об'єктивні обставини, об'єктивні причини [11, с 522]. Суб'єктивне, те, що властиве суб'єкту або виходить від його дія-льності [11, с 802]. При цьому сучасні криміно-логи та вчені-адміністративісти виходять із тіс­ного впливу об'єктивного та суб'єктивного на злочинність та адміністративну деліктність.

Об'єктивне обумовлює наявність прита-манних матеріальному об'єкту властивостей, якостей в економічній, соціальній сферах дія-льності. Існуюча об'єктивна реальність впли-ває на індивіда, який сам зі своєю свідомістю буде об'єктивно реальним щодо інших людей. Об'єктивні умови існують за рахунок природ­них умов, рівня виробництва, потреб матеріа-льного, духовного, політичного розвитку і проявляються через дію, що виступає як при-чина, завдяки якій настає результат. Суб'єк-тивне при визначенні детермінант адміністра-тивної деліктності здатне на відображення не лише об'єктивного. За певних умов головна соціальна цінність суб'єктивного складається з його організованого впливу на об'єктивне. Цей вплив деякою мірою може викликати не­антагоністичні суперечності з об'єктивним. Суб'єктивне включає в себе свідомість, волю і результати такої діяльності, тобто воно за сво­їм змістом збігається з суб'єктивними факто­рами, що проявляють себе в динамічному стані як засіб впливу на об'єктивне. Отже, об'єктивне й суб'єктивне в пізнанні адмініст-ративної деліктності  може  бути  єдністю  й

протилежністю, взаємодією і взаємопокла-данням, взаємоперехідним і відносно само-стійним для кожної сторони [4, с 76-77]. А. Ф. Зелінський говорить, що «причинами злочинності ми визнаємо суб'єктивні фактори: психічну неврівноваженість, низькі пристрасті, агресивність, бездуховність, безкультурність, шкідливі звички, конформізм, мо.ально-психологічний стан суспільства» [8, с 4 7], а також поділяє умови злочинності на дві гру­пи: «об'єктивні (це соціальні суперечності, які не залежать від свідомості людей. Серед них він також виділяє безробіття, економічні кри­зи тощо); суб'єктивні (залежить від свідомості людей. Це пияцтво, наркотизм, незаконна мі-грація, низька ефективність роботі правоохо­ронних органів)» [7, с 52].

В. Н. Кудрявцев також поділяє причини та умови на об'єктивні та суб'єктивні [12, с 126]. Суб'єктивні причини правопорушень - це відповідні елементи соціальної психології, які знаходять вияв у перекручених потребах, цілях, мотивах осіб, які вчиняють правопорушення. Суб'єктивні умови - демографічні й соціально-психологічні особливості населення (риси хара-ктеру, темперамент, стать). Об'єктивні умови правопорушень - недоліки організованого й технічного порядку, підтримуючи, а інколи й оживлюючи дії суб'єктивних та об'єктивних причин правопо–ушень. Об'єктивні причини правопорушень конкретні суперечності в сус-пільному бутті, економічних й соціальних від-ношеннях людей [12, с 127]. В. Н. Кудрявцев розглядає ці фактори щодо різних соціальних рівнів: особи малих соціальних груп, суспільст-во в цілому, тобто ці явища діють на різних рів-нях. Спираючись на вищезазначене, К. Л. Бу-гайчук узагальнив його точку зору та висловив думку, що причини правопорушень - це не-узгодження елементів усередині системи: суспі-льство, клас, колектив, мала соціальна група, особа, а також суперечність між цими система-ми [4, c. 81], з чим варто погодитись.

Заслуговує на увагу також позиція О. І. Остапенка, який вказує, що за сферою існування причини й умови адміністративної деліктності необхідно поділити на зовнішні та внутрішні. Об'єктивні причини адміністрати-вних деліктів, відображаючи конкретні супе-речності суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей, мають постій-ний і тимчасовий характер. До суб'єктивних причин учинення адміністративного делікту слід віднести ті елементи соціальної психоло-

гії, які проявляються в перекручених потре-бах, низьких інтересах, цілях, мотивах і мора-льних цінностях, що суперечать ідеології де­мократичного суспільства [6, с 69]. В історії суспільства вважається усталеним погляд на те, що суспільство не є просто сукупністю його членів, що йому властиві впорядкова-ність та урегульованість суспільних відносин. Звернувшись до історії, можна побачити, що на різних етапах свого розвитку народи і сус-пільство в цілому неоднаково включалося в загальноісторичний процес. Щодо України цей підхід потребує глибокого наукового до­слідження. «Соціальні суперечності уявляють собою суспільні відносини, які сполучені по-стійними та змінними, соціальними та духов­ними детермінантами зі всією системою соці-альної практики» [13, с 41].

Негативні соціальні суперечності, прояв­ляючись на рівнях загального, особливого й одиничного, намагаються зберегтись, галь­муючи позитивні процеси, породжуючи при-чини й умови для вчинення адміністративних правопорушень. Соціальні суперечності зав­жди відображають відносини між людьми, зачіпають їх інтереси, впливають на потреби конкретних осіб, що призводить до вчинення протиправних дій. Окрім цього ми маємо від-значити, що соціальні суперечності за своєю суттю мають об'єктивну природу та завжди існуватимуть у будь-якому суспільстві. У цьо-му проявляється деліктне значення соціальних суперечностей.

На підставі вищевикладеного можна сфор­мулювати визначення об'єктивних та суб'єк-тивних причин і умов учинення адміністрати-вних правопорушень, які є характерними й для адміністративних правопорушень, що по-сягають на громадський порядок та громадсь­ку безпеку. При цьому варто враховувати специфіку об'єкта й суб'єктів указаних пра-вопорушень та правові проблеми регулюван­ня, забезпечення та охорони суспільних від-носин, що становлять громадський порядок та громадську безпеку.

Таким чином, об'єктивні причини адмініс-тративних правопорушень, відображаючи конкретні суперечності суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей, мають постійний і тимчасовий характер. У той же час механізм впливу соціально-економічних процесів на свідомість і поведін­ку людини є досить складним. Для цього не-обхідно подолати негативні звички минулого,

усунути ті соціальні та економічні явища, які в даний час становлять об'єктивні причини адміністративних правопорушень.

До причин, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, варто віднести:

1. Збереження малокваліфікованої праці, що не сприяє формуванню позитивної спря-мованості особистості та розуміння правових основ регулювання професійної діяльності таких працівників. Дана причина вчинення адміністративних правопорушень в останньо-му випадку більше пов'язана з порушенням громадської безпеки під час виконання відпо­відними працівниками своїх обов'язків, які регламентовані но–мами чинного законодав­ства, а в першому з адміністративними пра-вопорушеннями, що посягають на громадсь­кий порядок. До таких правопорушень необ-хідно віднести ті з них, що передбачені стат-тями 57, 59, 59-1, 61, 62, 72, 77-1, 78, 83, 83-1, 85, 85-1, 93, 103-2, 104, 109, 173, 173-2, 175-1, 177, 177-2, 178, 179 КУпАП тощо;

2. Незрілість культури. Постійною є про­блема культурного забезпечення населення країни, низька культура побуту. Це породжує значну кількість правопорушень, які вчиня-ються на «побутовому» ґрунті. Низька куль­тура емоцій може породжуватися недоліками виховання, в тому числі й естетичного, та на-вчання. Недостатній рівень правової культури зумовлює те, що люди невиразно уявляють межі правових заборон, мають приблизне уявлення про систему санкцій та правові нас­лідки застосування стягнень. Низький рівень культури є причиною вчинення адміністратив­них правопорушень, що посягають на громад­ський порядок та громадську безпеку і перед­бачені КУпАП (статті 53, 57, 59-1, 60, 61, 78, 83, 87, 90-1, 105, 107, 109, 111, 114, 112, 116-2, 117, 119, 120, 121, 123, 128-1, 133, 140, 154, 175 тощо).

3. Недостатність матеріальних, фінансових та інших ресурсів, за допомогою яких можна покращити рівень свідомості, морального стану і культури населення. Указана причина пов'язана з проблемою неврегульованого до­звілля. Недостатність спортивних секцій, ху-дожніх гуртків, дитячих палаців творчості, юнацьких організацій спонукає молодь до ві­льного пошуку розваг. Цей фактор зумовлює вчинення великої кількості адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 182, 181, 181-1, 178, 183, 185 КУпАП тощо.

4. Злочинність,   а   також   корумпованість

державних установ. Зв'язок останньої з кіль­кістю адміністративних правопорушень ми вказували вище.

5. Дискримінація населення за расовими й національними ознаками, залишки соціальної нерівності. Ці причини стають основою для адміністративних правопорушень, що пося-гають на громадський порядок та громадську безпеку (статті 173, 173-1,173-2, 184КУпАП).

До суб'єктивних причин адміністративних проступків слід віднести відповідні моменти соціальної психології, які суперечать суспіль­ній моралі та знаходять свій прояв у перекру-чених цілях, мотивах моральних цінностях та в перекрученій правосвідомості особи: наяв­ність культу речей і подвійної моралі. Дослі-дження вказаних причин пов'язано з особис-тістю порушника. Вказані суб'єктивні причи-ни адміністративних правопорушень, в тому числі й тих, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, пов'язано лише з учиненням умисних правопорушень.

Говорячи про умови, які сприяють учинен-ню адміністративних правопорушень, їх та-кож можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних умов слід віднес-ти економічну кризу, майнову диференціацію нашого суспільства, рівень безробіття. Еко-номічні фактори не породжують адміністра-тивних правопорушень, являють собою об'єк-тивні умови, які сприяють розвитку негатив­них психологічних якостей людини, призво-дять зрештою до продукування адміністрати­вних проступків. У результаті цього значно підвищується можливість учинення адмініст-ративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, а саме тих із них, що передбачені статтями 52, 53, 57, 85-1, 88, 173, 177, 178, 181-1 КУпАП тощо.

До суб'єктивних умов учинення адмініст-ративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, належать демографічні та соціально-психо-логічні особливості населення й правопоруш-ника (стать, вік, темперамент, риси характеру тощо), такі негативні соціальні явища, як нар-котизм, правовий нігілізм, пияцтво, алкого-лізм, а також недоліки в організації охорони громадського порядку, охорони державної та приватної власності та роботи правоохорон­них органів. При характеристиці вказаних суб'єктивних умов особливу увагу варто при­ділити такій умові, як алкоголізм. Наприклад,

за даними районних відділів ГУМВС України в Харківській області, серед осіб, що притяг-нуті до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП), 97 % пе­ребували у стані алкогольного сп'яніння під час учинення правопорушення [1]. До адміні-стративних правопорушень, що, як правило, вчиняються за умов пияцтва та алкоголізму, належать усі правопорушення, об'єктом пося-гання яких є громадський порядок, а також адміністративні правопорушення, що станов­лять склад правопорушення лише за наявності суб'єкта відповідного адміністративного про­ступку, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наприклад керування транспорт-ним засобом у стані алкогольного сп'яніння (ст. 130 КУпАП), поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гід­ність і громадську мораль (ст. 178 КУпАП).

Окремо варто звернути увагу на таку умову вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, як правовий нігілізм. На нашу думку, правовий нігілізм є важливою умовою вчинення адміністративних правопо­рушень, у той час як держава не просто не звертає уваги на необхідність подолання даної умови вчинення правопорушень, а навпаки, вважаємо в деяких випадках створює сприят-ливі умови для процвітання правового нігіліз-му. Дана суб'єктивна умова вчинення адміні­стративних правопорушень певним чином пов'язана з об'єктивною умовою - майновою диференціацією нашого суспільства. Як пра-вило, люди, що належать до забезпеченого прошарку населення, мають можливість ухи­лятися від притягнення до адміністративної відповідальності, що, у свою чергу, викликає невдоволення населення та сприяє вчиненню останніми різного роду правопорушень, у то-му числі й адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та гро­мадську безпеку.

Щодо недоліків у роботі правоохоронних органів, то до них можна віднести: нераціона-льний розподіл повноважень співробітників правоохоронного органу згідно з цілями та завданнями, які постають перед органом; не-вдале побудування відповідних моделей дія­льності співробітників, з метою їх подальшої оптимізації та поліпшення спільної роботи з іншими державними органами та суспільними організаціями; неоптимальна організація діло-водства та дотримання вимог адміністративно-

процесуального    законодавства;    невикорис- важливою передумовою характеристики осо-

тання  або  невдале  використання  технічних би порушника у вказаних правопорушеннях,

засобів;  відсутність досконалої нормативної розроблення системи їх профілактики та ви-

бази діяльності правоохоронних органів; від- значення   конкретних  заходів   профілактики

сутність або невдале розроблення рекоменда- відповідних     адміністративних     правопору-

цій,  які  роз'яснюють  методику  проведення шень.  Дослідження виокремлених нами пи-

певних заходів, виконання відповідних пов- тань є надзвичайно важливим для успішної

новажень, що мають місце в діяльності систе- боротьби   з   адміністративними   правопору-

ми правоохоронних органів. шеннями, що посягають на громадський по-

Таким чином, визначення системи причин рядок та громадську безпеку, і покращення

вчинення   адміністративних  правопорушень, діяльності правоохоронних органів та стано-

що посягають на громадський порядок і гро- вить перспективний напрямок наших науко-

мадську безпеку, та умов, що їм сприяють, є вих пошуків.

Література

1. Статистичні дані щодо правопорушень у громадських місцях та на автошляхах [Електрон-ний ресурс]. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/374130;jsessionid= CECDEB39094E7C0E8D14D70648F392E6.

2. Ольховський Є. Б. Адміністративно-правові засоби забезпечення громадської безпеки : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ольховський Євген Борисович. - X., 2002. - 234 с

3. СалмановаО. Ю. Адміністративно-правові засоби забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Салманова Олена Юріївна. - X., 2003. - 191 с

4. Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілакти-ки : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бугайчук Костянтин Леонідович. - X., 2002. - 243 с

5. Остапенко О. I. Адміністративна деліктологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. І. Остапенко. - К, 1997. - 43 с.

6. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія / О. І. Остапеко. - Л., 1995. - 308 с.

7. Криминология : учеб. для юрид. вузов / [под ред. А. И. Долговой]. - М. : Норма, 1999. - 780 с.

8. Зелинский А .Ф. Кримінологія : курс лекций / А. Ф. Зелинский. - X. : Прапор, 1996. - 260 с.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. -Додаток до № 51. - Ст. 1122. - Зі змінами та допов.

10. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131. -Зі змінами та допов.

11. Новый большой энциклопедический словарь. - М. : РОСТ, 1999. - 1097 с.

12. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н. Кудрявцев. - М. : Наука, 1976. - 380 с.

13. БачининВ. А. Философия: философия, мир, человек, социум : учеб.-метод. пособие / В. А. Бачинин. - X. : ХИВД, 1994. - 86 с.

Надійшла до редколегії 12.07.2010

< Попередня   Наступна >
 
загрузка...
Авторизація
Пошук
загрузка...
загрузка...