Радник

---

Н. А. БЕРЛАЧ

РОЗВИТОК КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ ТА ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ

В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО

ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

В статті розглядаються можливі шляхи адміністративно-правового вдосконален­ня консультаційної та освітньої системи як елемента стабільного та повноцінного розвитку органічного сільського господарства в Україні. Пріоритетні завдання роз­поділено між: державними та недержавними структурами. Проаналізовано міжна­родний досвід врегулювання даної сфери суспільних відносин.

Ключові слова: органічне сільське господарство, адміністр

ативно-правове регулю­вання, спеціалізована освіта, органи державної влади, недержавні органи.

Органічне сільське господарство має значний потенціал, який може забезпе­чити економічні, соціальні та екологічні вигоди, а також сприяти розвитку аграр­них регіонів в Україні. Однак, щоб скористатися перевагами органічного агровиробництва, наша держава повинна подолати низку обмежень та першкод, однією з найважливіших є відсутність сприятливої державної політики щодо функціону­вання освітньої та консультаційної системи спрямованої на забезпечення належ­ного наукового рівня ведення органічного сільського господарства.

Актуальність даної статті полягає в тому, що система освіти, консультаційних послуг та наукових досліджень в сфері органічного сільського господарства виз­начає характер подальшого розвитку даної сфери: буде це ефективне господарю­вання з можливістю застосування високотехнологічних методів, або ж Україна так і залишиться найбільшим європейським постачальником органічної сировини низького ступеню обробки.

Метою статті є визначення пріоритетних напрямів вдосконалення системи освітніх та консультаційних послуг в сфері органічного сільського господарства, визначення пріоритетів діяльності уряду, а також громадських організацій у про­цесі вирішення поставлених завдань, а також аналіз позитивного досвіду за­рубіжних країн у даній сфері.

Звертаючи увагу на останні дослідження у даній сфері, варто наголосити на працях таких вітчизняних вчених як Я. Болюбаш, М. Дмитриченко, В. Журавський, А. Лігоцький. Разом з тим, незважаючи на досить ґрунтовне висвітлення ос­новних проблемних положень, що виникають в процесі трансформації вітчизня­ної системи освіти у відповідності з вимогами міжнародних стандартів, можна вказувати лише на часткове розкриття цими науковцями характерних особливос­тей, що виникають при науковому та освітньому забезпеченні новітньої галузі в сільському господарстві України.

Спеціалізовані тренінги (семінари) та відповідні напрями освіти становлять невід'ємну частину процесу розвитку всієї системи органічного сільського госпо­дарства. Така освіта могла б реалізовуватися в короткострокових курсах для фер­мерів, спеціальностей в аграрних навчальних закладах, а також окремих дис­циплін при навчанні за сільськогосподарською спеціальність.

В даний момент вимагає свого вирішення завдання щодо підвищення значи­мості та ефективності освітніх та науково-дослідницьких програм, розширення сфери їх розповсюдження.

Позитивною була б ситуація, коли даний напрям освіти в повному обсязі фінансувала держава, адже дізнавшись про всі переваги ведення органічного сільського господарства, виробники більш вірогідніше перейдуть на господарю­вання за даними принципами.

Велике значення має також екологічна освіта як фермерів зокрема так і суспільства загалом, адже при наявності розуміння сутності та основних засад органічного сільського господарства система органічного виробництва буде функціонувати більш повноцінно і ефективно. В цьому процесі наявність спеціальних програм в навчальних закладах грає достатньо важливу роль.

Наукові дослідження та новітні розробки наразі становлять собою первинне джерело якісного вдосконалення органічного виробництва. Це відбувається тому, що в недалекому минулому приватні фермери були основними рушійними сила­ми в розвитку органічного сільського господарства, але вичерпавши свій по­тенціал якісного росту, сьогодні вони можуть сподіватися на допомогу науково-дослідних установ.

Необхідні дослідження щодо встановлення та підтримання зв'язків з іншими сферами народного господарства з метою забезпечення двосторонньої взаємодії між органічним виробництвом й іншими секторами АПК. Звертаючи увагу на не­доліки, які необхідно усунути у цій сфері, слід наголосити на недостатній ефек­тивності сьогоднішніх досліджень у цьому напрямі. Проблема полягає у недо­статньому врахуванні потреб виробників, а відтак - неповноцінній оцінці реаль­ної ситуації. З цього випливає й інша проблема: складнощі при впровадженні вже отриманих наукових результатів, які не можуть повною мірою задовольнити по­треби фермерів, а тому на них не здійснюється достатній попит. Саме тому запро­вадження наукових розробок та досліджень, розвиток системи освіти та консуль­таційних центрів, які спеціалізуються на питаннях виробництва органічних про­дуктів харчування потрібно проводити з врахуванням об'єктивних ринкових потреб[1].

Ще один можливий варіант вирішення існуючих проблем полягає в налагод­женні на національному рівні координації та співпраці між науково-дослідниць­кими центрами як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Варто зауважити, що освітня система становить також невід'ємну частину за­ходів непрямого стимулювання органічного виробництва через створення кон­сультативних центрів, надання освітніх послуг при перекваліфікації, постійний консультаційний супровід виробництва і т. д.

Як показує практика зарубіжних країн, найбільшого результату у сфері стиму­лювання органічного сільського господарства державою можливо досягти лише у випадку його непрямого стимулювання, адже поширеними є випадки, коли фер­мери переходять до виробництва за органічними принципами лише задля отри­мання державних дотацій, оновлення основних фондів, і при закінченні кон­версійного періоду знову починають займатися традиційним високо-інтенсивним сільським господарством. Саме тому, включення обов'язкової освітньої підготов­ки до конверсійного (перехідного) періоду буде сприяти входженню в цю сферу тих виробників, які дійсно зацікавленні в діяльності в ній. Адже така державна підтримка уже розглядається як допомога при здійсненні сільського господарст­ва, а не як вирішення проблем з боку держави.

Для належного розвитку даної сфери необхідно також використовувати по­тенціал навчальних закладів, передусім - спеціалізованих університетів. Це може мати форму створення нових спеціальностей, лабораторій і т. ін.

Завданнями держави в цьому випадку є:

забезпечувати систематичну підтримку утворенню та функціонуванню кон­сультаційних установ;

включати органічне сільське господарство до пріоритетних напрямів дослідження, що виконуються структурними підрозділами НАН України;

на рівні центральних органів виконавчої влади проводити регулярні освітні семінари для існуючих і потенційних органічних фермерів;

скоординувати наукові дослідження й освітню сферу шляхом створення єди­ної установи, яка б займалася згаданим напрямком досліджень - науково-дослідного центру органічного сільського господарства;

Неурядові організації мають спрямувати власні зусилля на:

Аналіз освітніх, науково-дослідницьких й консультаційних послуг у сфері ор­ганічного сільського господарства з метою надання аграріям найбільш об'єктив­ної інформації про використання згаданих можливостей;

Забезпечення видання спеціалізованого журналу з метою публікації ма­теріалів на тему актуальних проблем органічного сільського господарства та оп­рилюднення результатів дослідження;

Активніше використання ресурсів мережі Інтернет для ефективного розпов­сюдження спеціалізованої інформації

Сприяти подальшому становленню системи консультаційних, освітніх та на­уково-дослідницьких установ у сфері органічного сільського господарства;

Проводити активну діяльність щодо видання (перевидання) підручників та ак­туальних матеріалів з органічного сільського господарства;

Співпраця та координація зусиль як на урядовому рівні, так і серед громадсь­ких організацій повинна зробити державну програму розвитку органічного сільського господарства важливим інструментом державної політики щодо нала­годження ефективного функціонування системи освіти та консультаційних по­слуг у сфері органічного землеробства. Саме тому, необхідно особливу увагу приділити процедурним та координаційним аспектам такої діяльності.

Зокрема потрібним є налагодження координованої співпраці між Міністерст­вом аграрної політики, Міністерством охорони навколишнього природного сере­довища, Міністерством охорони здоров'я, а також Міністерством освіти та науки України, що дасть можливість дійсно враховувати усі суттєві аспекти розвитку органічного сільського господарства, які виходять за межі компетенції окремих міністерств.

Збільшення суспільної довіри до продукції органічних господарств Посилен­ня суспільної довіри й постійне посилення інформаційної кампанії щодо переваг продукції органічного сільського господарства повинно стати невідкладним за­вданням. Зважаючи на це, важливо пояснювати споживачам основні розбіжності між органічним і звичайним сільським господарством і, відповідно, відмінності між органічними й звичайними продуктами харчування.

Освіта - процес, метою якого, в тому числі, є виховання у суспільстві високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного ви­бору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного по­тенціалу народу[2].

Виходячи з даного нормативного положення, серед завдань держави у сфері освіти є також підвищення рівня довіри споживачів до органічному сільського господарства, адже дана форма аграрного виробництва втілює в собі ідеї шаноб­ливого ставлення до навколишнього середовища, пропагує ощадливе ставлення до природних ресурсів, а також сприяє покращенню загального рівня здоров'я суспільства.

Напрями роботи у цій сфері полягають у підтримці, заохоченні та інтенси­фікації поширення інформації серед спеціалізованих суб'єктів, а також широкого кола громадськості з метою створення довіри споживачів та виробників до орга­нічного сільського господарства загалом й органічного продовольства зокрема;

До того ж, вимагають остаточного закріплення положення щодо політики за­побігання потрапляння ГМО до всього циклу органічного виробництва;

Необхідно враховувати органічне сільське господарство при розробці та прий­нятті стратегічних нормативних документів держави, бути впевненим, що в відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування мають достатньо інформації щодо органічного сільського господарства.

Уваги також вимагає проведення масової маркетингову кампанію , яка б про­пагувала й популяризувала органічне сільське господарство, органічне продо­вольство, й відповідні зразки маркування, що в подальшому служитимуть для розпізнавання органічного продовольства серед інших продуктів харчування.

Враховуючи стрімкий розвиток передових інформаційних технологій, доцільним буде активне використання ресурсів мережі Інтернет для регулярного поширення інформації щодо аналізованої нами сфери.

Система громадських організацій вітчизняного та міжнародного рівня (БІОЛан Україна, Федерація органічного руху України, IFOAM, FiBL), проводячи інформаційні кампанії щодо органічного виробництва, повинні спрямувати свої зусилля в наступних напрямах:

Підготувати й представити зацікавленим суб'єктам звід норм етичного харак­теру. якими характеризується органічне сільське господарство;

Мотивувати інтерес учасників досліджуваного нами сектору АПК до створен­ня різноманітних об'єднань аграріїв та/або переробників продукції (наприклад, асоціації з метою виробництва, ринкові кооперативи, мережеві об'єднання розрізнених торгівельних закладів і т. д. ;

Підготувати план дій у випадку настання несподіваної ситуації природно-кліматичного, економічного, а також правового характеру з метою належної підготовки до можливих незапланованих та непередбачуваних ситуацій.

Проведення власних, незалежних від державних, громадських заходів щодо мотивування споживачів до купівлі органічних продуктів харчування.

Доречним буде навести паралелі із практикою агітаційної кампанії, яка була б спрямована на заохочення фермерів до заняття органічним сільським господарст­вом. Для прикладу реалізації такого напряму державної підтримки, наведемо ви­падок з практики дореволюційної державної діяльності аналогічного характеру: «У. процесі перебудови земельних відносин на нових засадах, що дістали у літе­ратурі назву «капіталістичні», «товарно-грошові» чи «принципи підприємництва», уряд П. Столипіна широко використав досвід господарювання саме волинських селян для популяризації хутірного землеволодіння в регіонах Росії, у тому числі й у решті українських губерній. Сюди, на Волинь, у перші ро­ки реформи спрямовувалися організовані за державні кошти делегації селян для ознайомлення і поширення на місцях свого проживання досягнень господарств, заснованих на хутірному землеволодінні. Звісно, у таких акціях присутній знач­ний елемент PR-технологій, і тому до публікацій звітів у засобах масової інфор­мації слід ставитися з певною пересторогою, однак окремі висловлювання заслу­говують на увагу. їхній зміст промовисто свідчить про переваги господарств з індивідуальною формою власності над громадською. Ось деякі з них:

«Побачивши як живуть хуторяни, не можемо не визнати, що хуторами жити набагато вигідніше, а тому, бажаючи добра своїм односельчанам, радимо їм яко­мога швидше ділити свої землі на окремі ділянки», - зробила висновок група се­лян Речицького повіту, побувавши у 1907 р. у Житомирському повіті»[3].

Аналізуючи міжнародний досвід у забезпеченні функціонування системи освітніх заходів в системі органічного сільського господарства, зазначимо, що у деяких країнах Європи (Німеччина, Ліхтенштейн, Франція, Данія) успішно функціонують національні програми проведення безкоштовних короткостроко­вих освітніх курсів для фермерів, які виявили бажання займатися органічним ви­робництвом. Причому в окремих випадках отримання державної допомоги та си­стеми пільг при веденні екологічного сільського господарства є можливим лише після успішного закінчення зазначених курсів.

Результативними є також освітні програми, що проводяться міжнародними організаціями у сфері органічного виробництва (IFOAM, FiBL, FAO і т.д. ).

Крім того, можливими є більш тривалі програми для осіб, що займаються керівні посади у великих сільськогосподарських підприємствах органічного спря­мування. У декількох країнах (Данія, Чехія, Швейцарія) курс «Органічне сільське господарства» навіть введений у навчальні плани сільськогосподарських спеціалізацій.

Аналізуючи досягнення європейців у даному напрямі, можна казати навіть про існування спеціальних «гарячих ліній», які надають консультації з необ­хідних питань[4].

Система освітніх та консультаційних послуг, а також наукових досліджень створює основу для подальшого розвитку екологічного виробництва. Основне призначення даної системи полягає в тому, щоб підвищити конкурентноздатність та ефективність функціонування всієї систем органічного сільського господарст­ва. Враховуючи значення наукового та освітнього супроводу в процесі органічно­го сільського господарства, вважаємо даний напрям державної політики у цій сфері одним з найбільш пріоритетних.

IF Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І, Язвінська О.М., ДанчукВ.Д. Вища освіта і Бо­лонський процес: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К., 2006. - С. 16. 2F Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР 1991. - № 34. - Ст. 451. 3F Захарченко П. Розвиток права власності на землю в Україні (середина XIX - перша чверть XX ст.): Монографія. - К.: Атіка, 2008. - С. 172. 4F Santucci К Back to the future: organic farming. In: Proceedings of 11th European Seminar on Extension Education. (J. O. Thoegersen, C. S. F. Jensen, G. Sigaard and J. Mogensen). -Institute for Agricultural Information; Aarhus, Denmark, 1999. - P. 193-206.

< Попередня   Наступна >