110

---

7.2.1. Класифікація органів виконавчої влади

Наукова класифікація органів виконавчої влади є чітко обґрунтоване розмежування їх на види і групи, які відображають різноманітність зв'язків між органами, встановлюють критерії їх утворення та ознаки, що визна­чають їх різновиди. Класифікація органів виконавчої влади має велике наукове і практичне значення, оскільки дає можливість уникнути суб'єк­тивізму в побудові та діяльності органів, попередити зайве ускладнення їх організаційних зв'язків [167, с. 159]. Слід зазначити, що не існує якоїсь універсальної системи класифікації - науковці пропонують різні переліки класифікаційних ознак органів виконавчої влади. Тому проблема такої класифікації (визначення основних критеріїв та підстав класифікації, роз­робка класифікаційних моделей, структурних зв'язків у межах конкретної моделі тощо) потребує ґрунтовної юридичної, нормативної та політико-правової розробки [91, с. 20].

Парадигмою класифікації є критерії, за якими можна виділити най­більш типові та стійкі властивості різноманітних органів системи ви­конавчої влади. Зазначені властивості характеризують вимоги, яким повинен відповідати орган, віднесений до тієї чи іншої групи. Основу класифікації органів виконавчої влади складають чотири однорідних критерії:

спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників;

територіальні масштаби діяльності;

характер, обсяг компетенції та зміст функцій органу;

порядок прийняття управлінських рішень.

1. За ознакою «спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників» органи виконавчої влади можна поділити на такі види:

а) органи, які утворюються Верховною Радою України, Президе­нтом Украї

ни, представницькими органами влади. До цього виду від­ носяться:

Кабінет Міністрів України, персональний склад якого призначаєть­ся Президентом, а згоду на призначення Прем'єр-міністра дає Верховна Рада;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які утво­рюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яка призначається Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим;

міністерства і республіканські комітети Автономної Республіки Крим, які утворюються і ліквідовуються Верховною Радою Автономної Республі­ки Крим;

місцеві державні адміністрації, голови яких призначаються на поса­ди і звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Мі­ністрів України;

б) органи, керівники яких призначаються та звільняються з посад за особливим порядком.

Відповідно до Конституції України така особлива процедура призна­чення передбачена стосовно голів Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом за згодою Верховної Ради України. Сюди можна від­нести і Голову Національного банку України, який призначається та звіль­няється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України;

в) органи, що утворюються міністерствами та іншими централь­ними органами виконавчої влади, місцевими державними адмініст­раціями.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади утворюють свої структурні підрозділи в областях, містах Києві, Севастополі, районах. Об­ласні та районні державні адміністрації створюють свої управління, відді­ли та інші структурні підрозділи.

2. За ознакою «територіальні масштаби діяльності» органи вико­навчої влади можна розподілити на:

а) центральні - Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центра­льні органи виконавчої влади (державні комітети, адміністрації, служби, фонди, агентства, департаменти тощо), діяльність яких розповсюджуєть­ся на територію всієї держави;

б) республіканські - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, мі­ністерства, республіканські комітети АРК, діяльність яких здійснюється в межах Автономної Республіки Крим;

в) місцеві - здійснюють свою діяльність на території певної адміні­стративно-територіальної одиниці (область, місто, район, район у місті). Ними є обласні, Київська і Севастопольська міські, районні та районні у містах державні адміністрації;

г) міжтериторіальні - охоплюють своєю діяльністю територію держа­ви, яка не збігається з кордонами адміністративно-територіальних оди­ниць. Наприклад, митниці, військові оперативні командування, управління залізниць, регіональні відділення Національної служби посередництва і примирення; на районному рівні - міжрайонні відділення податкових інс­пекцій, СБУ тощо.

3. За ознакою «характер, обсяг компетенції та зміст функцій» ор­гани виконавчої влади поділяються на такі види:

а) загальної компетенції органи, що за своїм статусом і функціона­льним призначенням здійснюють державне управління всім комплексом відносин (у політико-адміністративній, соціально-економічній, культурно-освітній, екологічній сферах), що виникають на загальнодержавному рівні, чи на рівні окремої адміністративно-територіальної одиниці. Такими орга­нами є: Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації;

б) спеціальної компетенції, які у свою чергу поділяються на галузеву та функціональну групи органів виконавчої влади:

галузевої компетенції - органи, предметом компетенції яких є окрема галузь чи сфера народногосподарських чи соціально-економічних відносин, врегулювати і управляти якими уповноважуються ці спеціально створені органи виконавчої влади. Компетенція та права таких органів, по-перше, обмежуються певною галуззю, по-друге, не можуть виходити за межі тих завдань, які на них покладені [91, с 18]. Вони поєднують об'єкти управління під керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їх територіального розташу­вання. Органами галузевої компетенції є міністерства, державні комітети, департаменти, управління і відділи держадміністрацій, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури, здійснюючи та­ким чином управління певною галуззю. Це, наприклад, міністерства обо­рони, освіти і науки, охорони здоров'я, культури і мистецтв, державний комітет лісового господарства тощо;

функціональної компетенції - органи, що створюються для вико­нання функцій державного управління міжгалузевого чи міжсекторного характеру. Для цієї групи органів виконавчої влади практично неможливо чітко встановити одну основну чи декілька можливих галузей, у яких вони реалізовують свої повноваження, оскільки йдеться про певні соціально-економічні чи гуманітарні відносини, що врегульовуються завдяки цілому комплексу заходів загального, а не галузевого характеру. Головною озна­кою, яка обумовлює права і повноваження цієї групи органів, є не безпо­середня структура об'єкта їх управління, а певна функція державного управління [91, с 18-19].

Такими спеціалізованими органами, функціонально-управлінський вплив яких поширюється на будь-які сектори державного управління, є: міністерства економіки, юстиції, фінансів, праці та соціальної політики, державний комітет статистики, фонд державного майна, антимонопольний комітет тощо.

4. За критерієм «порядок прийняття управлінських рішень», органи виконавчої влади поділяються на такі види:

а) колегіальні - це органи виконавчої влади загальної компетенції, у яких управлінський процес здійснюється колективно, але з керівником на чолі. Такий колегіальний спосіб керівництва знайшов своє вираження у самій назві цих органів - рада, кабінет, колегія, комітет тощо. Кожен член даного органу володіє певними владними повноваженнями, і його думка враховується при ухваленні рішення, яке приймається лише за наявності необхідно встановленого кворуму і виражається у формі юридичних актів-постановах, рішеннях, наказах.

До колегіальних органів відносяться Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, урядові комітети, різні державні комісії тощо.

б) єдиноначальні - передбачають вирішення всіх важливих питань, що перебувають у компетенції цих органів, однією особою – керівником (міністром, головою державного комітету, головою місцевої державної адміністрації), відповідальним за діяльність органу в цілому. Однак і в єдиноначальних органах можуть утворюватися допоміжні колегіальні ор­гани з дорадчими, консультативними функціями - колегії, комісії, комітети, ради, штаби тощо. Кожне питання попередньо опрацьовується у відділах, управліннях, департаментах і на підставі доповіді вирішується керівником. До даного виду відносяться міністерства, державні комітети, інші цент­ральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та їх струк­турні підрозділи.

Отже, науково обґрунтована класифікація органів виконавчої влади набуває в сучасний період великого значення. її правильне використання сприяє подальшому вдосконаленню апарату державного управління, дає можливість запобігти плутанині у визначенні функцій органів виконавчої влади, форм та обсягів повноважень, характеру їх взаємодії. Разом з тим зазначимо, що запропонований класифікаційний підхід не є незмінним, адже у ході вдосконалення та оптимізації існуючої системи виконавчої влади неминуча поява нових організаційних структур, а відповідно нових ознак їх систематизації.

 

< Попередня   Наступна >