107

---

7.3.1. Президент України та виконавча влада

Відповідно до статті 402 Конституції України Президент України є гла­вою держави. Як уже зазначалося, він структурно не входить до жодної гілки влади, навпаки, стоїть над ними, володіючи значними компетенційними преференціями (насамперед кадровими) щодо виконавчої гілки влади. Отже, формально він не є главою виконавчої влади, як це було до 28 червня 1996 року (до прийняття нової Конституції України). Тобто, Пре­зидент віднесений до виконавчої влади лише функціонально - через пев­ний обсяг своїх повноважень. Але він не віднесений до неї структурно, як окрема структурна ланка в системі органів виконавчої влади.

Основний Закон взагалі не містить терміна «глава виконавчої влади», що відповідає світовій конституційній практиці. Навіть у президентських республіках поширеним є визначення президента як глави уряду, але не виконавчої влади. Хоча при цьому глава держави при будь-якій формі правління має безпосереднє відношення до виконавчої влади. Його не можна цілком уособлювати з якоюсь однією гілкою влади, у тому числі і з виконавчою.

Після запровадження в Україні на основі Закону від 5 липня 1991 року «Про Президента Української РСР» поста Президента до чинної на той час Конституції Української РСР були внесені відповідні зміни і доповнен­ня, згідно з якими Президент України був главою держави і водночас гла­вою державної виконавчої влади. Нова Конституція дещо змінила його офіційний статус, залишивши за ним лише пост глави держави (ст. 102). Автори української Конституції вирішили, що Президент юридично не по­винен мати прямого відношення до виконавчої влади. Однак, не будучи формально главою виконавчої влади, він як глава держави наділений значними владними повноваженнями, у тому числі й у сфері організації діяльності виконавчої влади. Так, згідно з відповідними пунктами стат­ті 106 Ко

нституції, яка визначає повноваження Президента України, він:

призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повнова­ження на цих посадах;

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України голову Антимонопольного комітету України, голову Фонду держав­ного майна України, голову Державного комітету телебачення і радіомов­лення України;

утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. При здійсненні повноважень щодо реорганізації міністерств та інших центра­льних органів виконавчої влади глава держави може їх реорганізовувати, не змінюючи назви цих органів та основного цільового призначення, що випливає з назви [218];

скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Ав­тономної Республіки Крим.

Ціла низка конституційних законів свідчить, що Президент має безпо­середнє відношення до діяльності Кабінету Міністрів, оскільки: Уряд від­повідальний перед главою держави; Президент одноособово скасовує акти Кабінету Міністрів.

Глава держави наділений також важливими засобами впливу та конт­ролю щодо кадрової політики не лише в межах Уряду, айв межах вико­навчої влади взагалі. Він має право на свій розсуд відправити у відставку Прем'єр-міністра разом з Урядом, навіть якщо глава Уряду та очолюваний ним Кабінет Міністрів мають підтримку у Верховній Раді. Такі ж повнова­ження Президент має відносно будь-якого члена Уряду, Державного сек­ретаря Кабінету Міністрів, державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та голів місцевих державних адміністрацій, яких він може звіль­нити із займаних посад без узгодження з Прем'єр-міністром і без будь-яких пояснень.

Таким чином, окрім повноважень, які безпосередньо випливають із статусу поста глави держави - представництво держави у міжнародних відносинах, головнокомандування Збройними Силами, здійснення наго­родження, присвоєння вищих військових звань, помилування тощо,- Пре­зидент України наділений широкими повноваженнями у сфері формуван­ня і спрямування діяльності органів виконавчої влади. У цьому і полягав особливість його офіційного (правового) статусу, визначеного Конститу­цією України.

Поєднання повноважень Президента зі сферою виконавчої влади також забезпечується його головуванням у такому координаційному органі, як Рада національної безпеки і оборони України. Конституційний статус даного органу значно зміцнює статус глави держави, адже згідно зі статтею 107 Конституції Рада координує і контролює діяльність органів виконавчої вла­ди у сфері національної безпеки та оборони. Президент України як Верхов­ний Головнокомандувач Збройних Сил України очолює Раду і формує її персональний склад (за винятком призначення посадових осіб, які входять до її складу за посадою: Прем'єр-міністр, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, Міністр внутрішніх справ, Міністр закордонних справ).

Тобто через цей орган Президент може активно впливати на організа­ційному та функціональному рівнях на діяльність «силових» відомств, що, безперечно, посилює його роль у сфері виконавчої влади. У цьому зв'язку зазначимо, що рішення Ради національної безпеки і оборони України вво­дяться в дію указами глави держави.

Функції забезпечення здійснення Главою держави своїх конституційних повноважень здійснює Адміністрація Президента України. До її складу входять:

Глава Адміністрації; Перші заступники Глави Адміністрації, Перший помічник Президента; заступники Глави Адміністрації;

група радників і помічників Президента;

Постійний представник Президента у Верховній Раді, Постійний представник Президента в Кабінеті Міністрів; Постійний представник Пре­зидента в Конституційному Суді, інші постійні представники Президента; Уповноважений Президента з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України; Прес-секретар Президента;

секретаріат, головні управління, управління, відділи та інші струк­турні підрозділи: Головне управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами; Головне управління з питань судової реформи, дія­льності військових формувань та правоохоронних органів; Головне конт­рольне управління; Головне управління інформаційної політики; Головне державно-правове управління; Головне управління з питань зовнішньої політики; Головне управління з внутрішньої політики; Головне управління з питань економічної політики; Управління Державного Протоколу та Це­ремоніалу Президента; Управління з питань забезпечення зв'язків з Верховоною Радою, Конституційним Судом і Кабінетом Міністрів; Управління стратегічних ініціатив; Управління з питань адміністративної реформи; Управління державних нагород та геральдики; Управління з питань гро­мадянства; Управління з питань помилування; Управління з питань звер­нень громадян; Управління документального забезпечення; Відділ з пи­тань підготовки доповідей та виступів Президента; Секретаріат Націона­льної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування.

Глава Адміністрації Президента здійснює загальне керівництво Адміні­страцією, координує діяльність усіх її структурних підрозділів, постійних представників Президента, розподіляє обов'язки між Першими заступни­ками та заступниками Глави Адміністрації, затверджує положення про структурні підрозділи Адміністрації. Глава Адміністрації для виконання покладених на нього функцій може видавати з питань діяльності Адмініст­рації розпорядження Глави Адміністрації Президента.

При Адміністрації Президента діє Національний інститут стратегічних досліджень, керівником якого є Радник Президента - директор Націона­льного інституту стратегічних досліджень.

Діяльність Адміністрації Президента України регулюється відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1997 року (в редакції Указу від 6 березня 2003 року). Положення про Ад­міністрацію, гранична чисельність її працівників, структура, кошторис ви­датків у межах коштів, визначених Державним бюджетом, затверджують­ся Президентом України за поданням Глави Адміністрації.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є організа­ційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інші види забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень Глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань:

аналізує політичні, економічні, соціальні, культурні та інші процеси, що відбуваються в Україні і світі, готує для Президента аналітичні виснов­ки, а також пропозиції щодо діяльності Глави держави;

здійснює підготовку проектів послань Президента до народу, щоріч­них і позачергових послань до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших програмних документів;

забезпечує відносини Президента з Верховною Радою України, Ка­бінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохорон­ними, іншими державними органами, політичними партіями, а також орга­нами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадсь­кими та іншими організаціями;

здійснює експертизу прийнятих Верховною Радою законів, готує Президентові пропозиції щодо їх підписання чи повернення до парламен­ту для повторного розгляду;

попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку пропози­ції щодо утворення, ліквідації та реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення судів;

забезпечує підготовку проектів указів і розпоряджень Президента, а також проектів законів, що вносяться Главою держави до парламенту в порядку законодавчої ініціативи;

здійснює підготовку проектів та конституційних подань Президента до Конституційного Суду України;

вносить Президентові пропозиції з кадрової політики, попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку подання щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників органів виконавчої влади, суд­дів, інших посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень Глави держави;

аналізує акти Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти Верхов­ної Ради АРК, акти Ради міністрів АРК, а також голів місцевих державних адміністрацій та за наявності підстав вносить Главі держави пропозиції щодо необхідних змін до них з метою приведення у відповідність до Конституції та законів, актів Президента або щодо зупинення їх дії чи ска­сування;

забезпечує координацію заходів щодо здійснення контролю за до­держанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, ор­ганами місцевого самоврядування (в частині делегованих повноважень), а також підприємствами, установами і організаціями положень Конституції та законів, вимог указів, розпоряджень і доручень Президента, проведен­ня комплексних перевірок їх виконання;

контролює виконання указів і розпоряджень Президента;

організовує проведення моніторингу інформаційного простору Ук­раїни, вносить Президентові пропозиції щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, організовує висвітлення засобами масової інформації діяльності Глави держави, здійснює відповідну редакційно-видавничу дія­льність;

вносить Президентові пропозиції з питань нагородження держав­ними нагородами, встановлення відзнак Президента, присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших спеціальних звань і класних чинів, геральдики, прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку в Україні, здійснення помилування;

здійснює організаційне забезпечення протокольних та церемоні­альних заходів за участю Президента, зарубіжних візитів, а також робочих поїздок Глави держави;

здійснює в установленому порядку організаційне та інші види забезпечення діяльності створених Президентом консультативних, дора­дчих та інших допоміжних органів і служб;

забезпечує оприлюднення законів, указів і розпоряджень Прези­дента;

здійснює облік та систематизацію законів, указів і розпоряджень Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів, інших норматив­но-правових актів;

виконує за дорученням Глави держави інші функції, необхідні для забезпечення здійснення Главою держави своїх повноважень [192].

Відповідно до Конституції та Закону «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» з метою сприяння виконанню пов­новажень, покладених на Президента України, на території Автономної Республіки Крим діє Представництво Президента України. Представ­ництво утворюється Главою держави і безпосередньо йому підпорядкову­ється. Основними функціями Представництва є: вивчення стану виконан­ня в АРК Конституції і законів, указів і розпоряджень Президента, актів Кабінету Міністрів України; сприяння додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності в АРК; аналіз нормативно-правових актів Верховної Ради АРК та Ради міністрів АРК щодо їх відпо­відності Конституції та законам України; підготовка на розгляд Президен­тові аналітичних матеріалів з питань соціально-економічних і політичних процесів у республіці; сприяння Главі держави у вирішенні кадрових пи­тань в АРК; аналіз практики діяльності органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, релігійних організацій в АРК, сприяння їх взаємодії з органами державної влади України, а також узагальнення відомостей про громадську думку щодо економічної та соці­альної ситуації в АРК, інформування Президента з цих питань.

Загальне керівництво діяльністю Представництва здійснює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, який призначається та звільняється з посади Президентом України та несе персональну відповідальність за виконання покладених на цей державний орган завдань.

За рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті, Глава держа­ви має право формувати й інші органи (консультативні, дорадчі тощо). Як правило, органи, що створюються при Президентові України, мають назву комісій, комітетів, рад, колегій, центрів, робочих груп (наприклад, Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні, Державна рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Націо­нальний центр з питань євроатлантичної інтеграції України).

У статті 106 Конституції України закріплене положення, згідно з яким Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Певні акти Президента України, видані в ме­жах його повноважень, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

 

< Попередня   Наступна >