185

---

Тема 2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

Особливістю даної групи прав є те, що вони спрямовані на підтримання існування фізичної особи як біологічної істоти та забезпечують фізичну та психічну цілісність особистості.

Найголовнішим видом даних прав є право на життя – функціонування організму людини в фізичному, психічному та соціальному аспекті. Життя є найвищою цінністю фізичної особи, воно невід’ємне від особистості та непорушне (ст.281 ЦК).

Виникнення даного права пов’язане з моментом народження, а припинення – з моментом смерті фізичної особи. При цьому до уваги слід брати лише біологічну смерть, тобто повну та незворотну втрату всіх функцій головного мозку людини, коли її повернення до життя з точки зору медичної науки є неможливим.

Із правом на життя тісно пов’язане право на здоров’я, яке полягає в тому, що фізична особа має право на звернення за наданням кваліфікованих медичних послуг, а отже має можливість самостійно обирати лікувальний заклад, лікаря та методи лікування. Це право виникає у особи з досягненням 14 років (ч.2 ст.284 ЦК), а з досягненням повноліття хворій особі гарантовано також право відмовитися від отримання лікування (ч.4 ст.284 ЦК). Крім того, кожна особа незалежно від віку має можливість вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю (ст.282 ЦК).

Право на таємницю про стан здоров’я (ст.286 ЦК) – це право фізичної особи не розголошувати та вимагати від інших осіб нерозголошення інформації про стан її здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при медичному обстеженні. Гарантією даного права є пряма заборона вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

ext-align: justify;">Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст.293 ЦК) – це право особи у побуті, навчанні, на роботі перебувати у безпечних для життя та здоров’я, сприятливих умовах. Гарантією дотримання даного права є можливість визнання незаконною будь-якої діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля та обов’язковість припинення такої діяльності.

Право на свободу (ст.288 ЦК) передбачає можливість особи діяти на власний розсуд, відповідно до своїх інтересів та мети. Тому забороняється здійснення будь-якого фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, а також протиправне тримання її в неволі. Із правом на свободу поєднано право на особисту недоторканність (ст.289 ЦК), яке, в свою чергу, забороняє катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність особи, поводження з нею чи покарання.

Досить важливим у системі особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на сім’ю (ст.291 ЦК). Воно включає можливість фізичних осіб, які досягли шлюбного віку створювати сім’ю на підставі шлюбу, кровного споріднення чи усиновлення; можливість вільно обирати партнера за шлюбом, право батьків народжувати або всиновлювати дітей, а також гарантує повагу до сімейного життя з боку держави та суспільства.

 

< Попередня   Наступна >