191

---

Тема 2. Види матеріальної відповідальності працівників та порядок відшкодування шкоди

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену та повну. Основний вид – обмежена матеріальна відповідальність, яка полягає в обов’язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власникові пряму дійсну шкоду, але не більше свого середньомісячного заробітку (ст.132 КЗпП України). Застосовується завжди, якщо інше не передбачено законодавством.

Повна матеріальна відповідальність працівників у розмірі заподіяної шкоди без обмеження середньомісячним заробітком передбачена ст.134 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадках, коли:

Між працівником і власником укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Такі договори укладаються за умови, якщо працівник досяг 18 років і обіймає посаду (виконує роботу), передбачену спеціальним переліком, затвердженим у встановленому порядку.

Майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих праців

никові в користування підприємством.

Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків. У даному пункті йдеться про випадки матеріальної відповідальності, які передбачені спеціальними нормативно-правовими актами (наприклад, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті, розкраданням, знищенням, недостачею або втратою дорогоцінних матеріалів, каміння та валютних цінностей тощо).

Шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і поза межами робочого часу: наприклад, використання майна підприємства в особистих цілях.

Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Перелік підстав, передбачених ст.134 КЗпП, за яких настає матеріальна відповідальність у повному розмірі, є вичерпним.

Різновидом повної матеріальної відповідальності є колективна (бригадна) матеріальна відповідальність (ст.135-2 КЗпП). Така відповідальність може запроваджуватися (власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації) при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу (бригади) відповідно до затвердженого у встановленому порядку Переліку робіт, при виконанні яких може вводитися така відповідальність (наприклад, це виконання касових операцій, приймання від населення платежів, приймання і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, продаж товарів). Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. Колектив (бригада) звільняється від відшкодування, якщо буде встановлено конкретного заподіювача шкоди з числа членів бригади.

Як вже зазначалося, трудове законодавство визнає існування двох видів матеріальної відповідальності – обмеженої і повної. Підвищена матеріальна відповідальність не розглядається як окремий вид відповідальності (хоча багато з науковців підтримують її відокремлення), а норми щодо кратного обчислення включено в статті, які стосуються визначення розміру шкоди. Так, ч.4 ст.135-3 КЗпП передбачає можливість кратного обчислення розміру шкоди, заподіяної підприємству розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Кратний розмір обчислення застосовується у разі заподіяння шкоди при роботі з дорогоцінними металами, іноземною валютою, втратою бібліотечних книг, музейних експонатів тощо згідно з відповідними нормативно-правовими актами.

Ст.136 КЗпП регламентує порядок покриття шкоди, завданої працівником. Покриття шкоди в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника, а якщо шкода завдана керівниками підприємств та їх заступниками – за розпорядженням вищестоящого орану шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше 2 тижнів від дня виявлення шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів від дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому законодавством. В інших випадках відшкодування шкоди провадиться шляхом подання власником позову до районного (міського) суду протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Стягнення з керівників підприємств та їх заступників провадиться за позовом вищестоящого органу або за заявою прокурора. Відповідно до ст.137 КЗпП, суд, визначаючи розмір відшкодування, враховує ступінь вини і конкретні обставини, за яких було заподіяно шкоду. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Розмір покриття може бути зменшений і залежно від майнового стану працівника, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями, вчиненими з корисливою метою.

 

< Попередня   Наступна >