194

---

Тема 7. Правові засади регулювання державних видатків. Кошторисно-бюджетне фінансування

Виконання функцій держави та будь-яка її діяльність завжди пов’язана з витрачанням фінансових ресурсів. Таким чином прямі витрати держави є однією зі складових фінансової діяльності, яка безпосередньо пов’язана із мобілізацією та розподілом коштів.

Прямі державні витрати полягають у безперервному цільовому використанні державних грошових ресурсів, що накопичуються у Державному бюджеті, державних цільових фондах та власних фондах державних підприємств, установ, організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансування окремих сфер і цільових програм, фінансування розширення товарного виробництва тощо.

Бюджетний кодекс розділяє видатки за функціями з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків), економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків), ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків), бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік голо

вних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Видатки бюджету – це прямі цільові витрати держави, що забезпечують її безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті.

Поряд з поняттям видатків Бюджетний кодекс містить більш широке поняття – витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Таким чином видаткова частина бюджету включає також класифікацію боргу – систематизовану за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання інформацію про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

Серед видатків та витрат бюджетів особливе місце займають видатки на утримання конкретних галузей та установ і відпуск їм коштів. Кожна окрема бюджетна установа отримує кошти лише з одного бюджету. Такі кошти мають назву бюджетне асигнування – повноваження, надані розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Розпорядники та отримувачі бюджетних асигнувань отримують їх відповідно до кошторисів – основних планових документів, якими визначені загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускається з бюджету. План асигнувань – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів.

Кошториси розрізняють за рівнем узагальнення інформації про видатки. Так, індивідуальні кошториси відображують необхідність у коштах окремих установ та підлягають затвердженню вищестоящим розпорядником бюджетних коштів. Всі видатки на утримання установ, що підпорядковані головному розпоряднику бюджетних коштів зводяться головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства. Зведені кошториси затвердженню не підлягають.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету на основі фінансових планів – кошторисів витрат.

 

< Попередня   Наступна >