Головне меню
Головна Підручники Державне будівництво і місцеве самоврядування § 4. Форми і методи роботи комітетів Верховної Ради України

§ 4. Форми і методи роботи комітетів Верховної Ради України

Державне будівництво та місцеве самоврядування - Державне будівництво і місцеве самоврядування
139

§ 4. Форми і методи роботи комітетів Верховної Ради України

Для реалізації своїх функцій та повноважень комітети використову­ють правові, організаційні, матеріально-технічні форми діяльності. Правова форма пов'язана із прийняттям комітетами низки рішень пра­вового характеру. У процесі реалізації своїх функцій і повноважень вони застосовують, в основному, правозастосовчу форму. Так, за результата­ми обговорення питання на засіданнях комітетів більшістю голосів при­сутніх членів комітету шляхом поіменного голосування приймаються: рішення — з питань, що стосуються організації роботи комітетів; реко­мендації — щодо розгляду Верховною Радою України питань, які вно­сяться особами і органами, які мають право законодавчої ініціативи, а також щодо контрольної діяльності комітетів; висновки — щодо законо­проектів і проектів інших актів, внесених суб'єктами права законодав­чої ініціативи, а також щодо кандидатур, які пропонуються для обран­ня, призначення, затвердження парламентом чи призначення яких по­годжується з комітетами.

Рекомендації комітетів підлягають обов'язковому розгляду органа­ми державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та об'єднан­нями громадян, підприємствами, установами і організаціями. Про ре­зультати розгляду та вжиті заходи повинно бути повідомлено комітетам у встановлений ними строк.

До організаційних форм належать засідання комітетів та підкомітетів, виступи з доповідями й співдоповідями на сесії, робота робочих груп, персональна діяльність голови, першого заступника та заступників, сек­ретаря, членів комітетів, робота секретаріату комітету, слухання в комітетах, робота на місцях окремих членів комітетів.

Основною організаційною формою роботи комітетів є засідання, які є правомочними, якщо на них присутня більш як половина від затвер­дженого складу комітету. Засідан

ня проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання.

Для обговорення проектів найважливіших законодавчих актів, з'ясування ефективності реалізації прийнятих законів та інших рішень парламенту проводяться слухання у комітетах Верховної Ради України, метою яких є отримання всебічної інформації щодо питань, які розгля­даються комітетом, їх детальне вивчення та обговорення, залучення громадськості до участі у визначенні політики держави, розбудови де­мократичного суспільства.

Слухання в комітетах можуть проводитися за пропозицією народ­них депутатів — членів цих комітетів, за дорученням парламенту або згідно з планами роботи комітетів. Вони проводяться із залученням представників органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, наукових установ та окремих громадян. На розгляд виноситься одне тематичне питання.

Для проведення слухання комітет визначає кворум, який не може бути меншим, ніж три члени. Під час слухань кожен член комітету має право ставити запитання промовцям та одержувати відповіді на них. Слухання не може бути припинено, поки всі бажаючі не використають це право. Слухання проводиться в межах одного робочого дня. Комітет може прийняти рішення про продовження слухання.

Слухання в комітетах проводяться, як правило, в сесійний період у дні тижня, що відводиться для роботи в комітетах, депутатських фрак­ціях (групах). Рішення про тему, день та час проведення слухань прий­мається на засіданні комітету не пізніше ніж за тридцять днів до їх про­ведення. У рішенні комітету визначаються особи, відповідальні за ор­ганізацію підготовки та проведення слухань, доповідачі з питань, що розглядатимуться, порядок їх висвітлення в засобах масової інформації. Уразі необхідності можуть проводитися виїзні слухання за межами Вер­ховної Ради України.

Не пізніше ніж за три дні до проведення слухань комітет, який їх проводить, надає його членам аналітично-довідкові матеріали з питань, що розглядатимуться. Інші учасники отримують матеріали під час реєстрації. Відкриває і веде слухання голова комітету, перший заступ­ник або заступник. Слухання проводяться відкрито, крім випадків, коли приймається рішення про проведення закритого засідання.

Питання, що належать до відання кількох комітетів, можуть за їх ініціативою, а також за дорученням Верховної Ради України розгляда­тися комітетами спільно. Спільні засідання веде один із голів цих комітетів за їх взаємною згодою. У разі необхідності спільне засідання за рішенням комітетів можуть вести Голова Верховної Ради України або його заступники. Рішення, прийняті на спільному засіданні комітетів, підписуються головами відповідних комітетів.

На засіданні комітету ведеться протокол, а в окремих випадках за рішенням комітету — стенограма.

Організаційними методами діяльності комітетів є планування, вироб­лення рішень, координація, метод контролю та інформаційного забез­печення.

Комітети планують проведення засідань комітету, його структурних підрозділів, перелік питань, які потрібно розглянути, контрольну діяльність, складають плани-графіки роботи над законопроектами тощо. Персональну відповідальність за складання і реалізацію планів несе голова комітету. Розклад роботи комітету не менш як на двотиж­невий термін складається головою комітету з урахуванням доручень парламенту, його Голови, стану підготовленості питань до розгляду і затверджується на засіданні комітету.

Метод вироблення рішень передбачає прийняття належних рішень комітетом з дотриманням відповідної процедури. Особливість застосу­вання цього методу полягає в тому, що, приймаючи висновки і рекомен­дації, комітети попередньо розглядають законопроект чи інший акт, який згодом прийматиметься Верховною Ради України. В той же час їх оцінка проекту має тільки рекомендаційний характер.

При роботі над законопроектом комітет набуває статусу координу­ючого центру як всередині парламенту, так і ззовні. Саме на комітети покладено обов'язок забезпечення злагодженої співпраці всіх учасників законотворчого процесу, урахування можливих пропозицій і альтерна­тив. Широке коло повноважень дають комітету змогу здійснювати на­лежну координацію діяльності депутатів, представників виконавчої вла­ди, громадських організацій, наукових установ і окремих громадян з метою підготовки якісних, погоджених законопроектів.

Метод контролю виступає як один із найефективніших засобів ор­ганізації роботи комітету, підкомітетів і окремих їх членів. За його до­помогою створюється можливість виявлення порушень виконання, а також їх попередження. Голова комітету, його заступники і секретар використовують цей метод як для реалізації функцій комітету, так і для здійснення керівного впливу, спрямованого на забезпечення діяльності комітету в режимі законності, дисципліни та відповідальності.

Метод інформаційного забезпечення діяльності передбачає належне інформаційне забезпечення комітету, оскільки для ефективної реалізації ним своїх функцій потрібна статистична, науково-практична, аналітич­на інформація. Використання всіх можливих потоків інформації, тра­диційних і сучасних (Інтернет), ресурсів Національної парламентської бібліотеки, звернень громадян тощо впливає на якісний бік законопро­ектів, які готуються в комітеті.

 

< Попередня   Наступна >