§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46)

Стаття 46 передбачає: «Особа, яка вперше вчинила зло­чин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала заподіяні нею збитки або усунула заподіяну шкоду». Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 є обов’язковим для суду і безумовним для особи, що вчи­нила злочин.

Передумовою цього виду звільнення є вчинення особою впер­ше злочину невеликої тяжкості. Особливістю такого злочину в цьому випадку є обов’язкова наявність потерпілого, тобто фізичної особи, якій заподіяно фізичну, моральну або матері­альну шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). Це випливає з положення ст. 46 про примирення особи, що вчинила злочин, із потерпілим, тоб­то з особою, що володіє свідомістю і волею. Йдеться про такі, наприклад, злочини, як умисне або необережне заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості (статті 122–125, 128), побої та мордування (ст. 126), погроза вбивством (ч. 1 ст. 129) тощо.

Примирення особи з потерпілим і відшкодування нею заподіяних потерпілому збитків або усунення заподіяної шко­ди і є підставою звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності за ст. 46 КК.

Примирення – це угода зазначених осіб, результатом якої є прощення потерпілим свого кривдника, що заподіяв йому шкоди. Участь у такій угоді потерпілого повинна бути добро­вільною, а не вимушеною.