§ 3. Зняття судимості

1. Під зняттям судимості розуміють припинення судимості постановою суду. При знятті судимості, на відміну від її пога­шення, сплив встановленого законом строку і невчинення осо­бою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов’язує, а лише надає суду право на основі конкретних, передбачених у законі умов, зняти з особи судимість.

2. Зняття судимості можливо лише до спливу строків пога­шення судимості, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є достроковим.

Для зняття судимості, відповідно до ст. 91, необхідні такі умови:

1) відбуття особою покарання тільки у вигляді обмеження волі або позбавлення волі; 2) сплив не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в ст. 89; 3) встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним відно­шенням до праці довела своє виправлення.

Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов. Якщо суд встановить наявність цих умов, він поста­новляє про зняття з особи судимості, після чого особа визнаєть­ся такою, що не має судимості.

Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися судимою і перетерплювати пов’язані з нею обмеження до повного спливу передбачених законом строків погашення судимості.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 КК порядок зняття судимості вста­новлюється КПК (ст. 414).