Підручники Адміністративне право України: Підручник РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС.РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС.
| Адміністративне право - Адміністративне право України: Підручник |
РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС.
1. Поняття та ознаки адміністративного примусу.
2. Класифікація заходів адміністративного примусу.
3. Заходи адміністративного попередження (запобігання).
4. Заходи адміністративного припинення.
1. Поняття та ознаки адміністративного примусу.
Адміністративного примусу – це особливий різновид державно-правового примусу, тобто визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь (у сфері відносин публічного характеру) або в умовах надзвичайних обставин в межах окремого адміністративного провадження задля превенції, припинення протиправних діянь, забезпечення провадження в справах про правопорушення, притягнення винних осіб до відповідальності, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій.
Ознаками адміністративного примусу є:
- він є об’єктивно необхідним методом, цілеспрямованим способом поведінки, набором певних дій і засобів, які повторюються й сприяють вирішенню завдань соціального, державного управління, застосовується на базі переконання у сфері реалізації виконавчо-розпорядчої діяльності держави;
- офіційний, державно-владний характер, застосування його здійснюється
- множинність та розмаїття суб’єктів застосування адміністративно-примусових заходів, на противагу моносуб’єктному характеру застосування заходів всіх інших різновидів державно-правового примусу. Кількість відповідних суб’єктів постійно змінюється.
- численність осіб, щодо яких здійснюється застосування адміністративно-примусових заходів. Серед них не лише фізичні, а й юридичні особи різноманітних форм власності та організаційно-правових форм, в тому числі і органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.
- відсутність службового підпорядкування між суб’єктами застосування адміністративно-примусових заходів (активними учасниками) та особами, щодо яких здійснюється застосування зазначених заходів (їх можна назвати пасивними учасниками відповідних правовідносин, оскільки саме їх поведінка є об’єктом певного впливу).
- специфіка юридико-фактичних підстав застосування. Наявність цієї ознаки адміністративного примусу слід особливо виділити, оскільки вона є характерною лише для цього виду державно-правового примусу. А саме, для будь-яких інших видів державно-примусової діяльності єдиною юридико-фактичною підставою є протиправне діяння і при його відсутності не має взагалі легальної бази для застосування державного примусу. Адміністративно-примусові заходи можуть застосовуватися як при вчиненні протиправних діянь, так і при настанні особливих умов, передбачених в законодавстві (епідемії, епізоотії, стихійних лих, катастроф техногенного характеру та інших надзвичайних обставин), коли відповідні заходи використовуються з метою попередження виникнення тих чи інших шкідливих (небезпечних) наслідків, їх локалізації, а також для профілактики протиправних діянь.
- багатоаспектна цільова спрямованість адміністративного примусу. Він передбачає не лише реакцію на правопорушення, а й їх превенцію, припинення, попередження та боротьбу з екстремальними подіями. Мета адміністративного примусу складна, включає в себе кілька складових, а саме: попереджувально-виховну, припиняючи та каральну, які деталізуються у попередженні, припиненні протиправних діянь та надзвичайних умов, локалізації їх наслідків, створенні необхідних ситуацій для можливого у майбутньому притягнення винних осіб до відповідальності, забезпеченні провадження в справах про правопорушення, покаранні, перевихованні правопорушників.
- багатоваріантність зовнішніх форм прояву адміністративного примусу – психічний або фізичний вплив у вигляді обмежень особистого, організаційного, майнового характеру, тобто тих чи інших несприятливих для особи наслідків, які досить різноманітні, що пояснюється розмаїттям відносин, які охороняються за їх допомогою, метою, підставами, компетенцією суб’єктів застосування тощо.
- Примусовий характер, на що дає вказівку вже сама назва, тобто “примушувати, силувати” особу свідомо здійснити ті чи інші дії, або ж утриматися від них, підкорившись всупереч своїм бажанням.
Застосування його заходів здійснюється переважно у позасудовому порядку, що ще раз підтверджує його назву. Не зважаючи на те, що деякі адміністративно-примусові заходи застосовуються виключно суддями, переважна їх більшість – прерогатива адміністративних органів. Процедура застосування досить спрощена (не передбачено потреби здійснення численних процесуальних дій), оперативна (специфіка підстав, суб’єктного складу застосування, мети обумовлюють можливість негайної реакції держави на появу відповідних обставин), економна (суттєвих витрат не вимагається). Застосування адміністративно-примусових заходів здійснюється в порядку, регламентованому адміністративно-процесуальними нормами (єдність Припиняю чого-правового підґрунтя при модифікації матеріально-правового), у межах адміністративного провадження з відповідною фіксацією результатів у правозастосовчих (юрисдикційних) актах.
- правовий характер. Застосування адміністративно-примусових заходів здійснюється на основі норм права.
2. Класифікація заходів адміністративного примусу.
Значна кількість та розмаїття заходів адміністративного примусу, які відрізняються один від одного, створюють підстави для їх можливого об’єднання у групи, тобто проведення класифікації. Стосовно класифікації заходів адміністративного примусу, слід зазначити, що її здійснення обумовлене:
-по-перше, потребою з’ясування сутності різноманітних заходів адміністративного примусу, їх мети, взаємодії;
-по-друге, створенням засад ефективного впливу цих заходів;
-по-третє, досконала класифікація заходів адміністративного примусу є необхідною передумовою змістовного наукового дослідження їх потенціалу.
Традиційним в адміністративно-правовий доктрині був і залишається поділ адміністративно-примусових заходів на заходи фізичного і психічного (психологічного) впливу, який зустрічається як у роботах вчених-юристів ХІХ століття, так і в сучасних наукових джерелах. Однак слід зазначити, що такий розподіл заходів адміністративного примусу не можна вважати досконалим, оскільки він має обмежений характер, залишаючи за межами класифікації значну кількість заходів (наприклад, ті, що наділені впливом організаційного характеру).
Взагалі у правовій літературі виділяється декілька варіантів класифікації заходів адміністративного примусу в залежності від обраного критерію. До цього часу у літературі немає однозначного рішення, який критерій є основним, базовим. Кожен науковець обирає свій критерій й обґрунтовує доцільність його використання. Традиційно виділяються такі критерії для розподілу заходів адміністративного примусу: наявність адміністративно-правової санкції, спосіб охорони правопорядку, безпосередня мета застосування, суб’єкт застосування, термін дії, територія дії, специфіка процедури застосування тощо.
Так, наприклад, в залежності від наявності адміністративно-правової санкції, заходи адміністративного примусу поділялися на: адміністративні стягнення та інші заходи примусу, які називаються по-різному: заходи адміністративного забезпечення, адміністративно-правові заходи соціального примусу, заходи припинення, які фактично мали примусову природу, але були позбавлені характеру покарання (позиція Г.Петрова, С.Студенікіної).
В залежності від безпосередньої мети застосування заходи адміністративного примусу поділяються на: адміністративні стягнення; заходи адміністративного припинення; адміністративно-відновлювальні заходи (позиція Д.М.Бахраха).
В залежності від мети застосування адміністративно-правової норми, виділяються: 1)адміністративні стягнення, що застосовувалися при притягненні особи до адміністративної відповідальності як покарання особи; 2) заходи адміністративного припинення, які використовуються для припинення відповідного правопорушення; 3) заходи процесуального примусу, які забезпечують можливість визначення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника, зібрання всіх необхідних даних про адміністративний проступок і складання відповідних процесуальних документів; 4) відновлювальні заходи для поновлення правопорядку; 5) заходи адміністративно-примусові, що застосовуються з метою припинення правопорушень (точка зору Л.М.Розіна).
В залежності від особи, щодо якої здійснюється застосування, або ж об’єкту впливу, прийнято виділяти адміністративно-примусові заходи, що застосовуються до фізичних осіб, до юридичних осіб, а також змішані.
За строками дії – ті, що застосовуються шляхом виконання певних разових дій і не пов’язані із строком, і такі, що характеризуються тривалістю дії, тощо.
При цьому пропонується навіть одночасне використання декількох критеріїв у кілька етапів.
Так, наприклад, на першому етапі, в залежності від фактичних підстав застосування, виділяються дві підсистеми однорідних заходів: заходи, пов’язані із протиправними діяннями, і заходи, застосування яких не пов’язане із такими діяннями. На другому етапі, обравши критерієм безпосередню мету застосування, заходи, пов’язані із протиправними діяннями, розподіляються на заходи відповідальності та заходи припинення, а примусові заходи, не пов’язані з протиправними діяннями, - на такі, що пов’язані із надзвичайними ситуаціями, та власне попереджувальні заходи. І, нарешті, на третьому етапі заходи припинення, в залежності від характеру дії, поділяються на власне заходи припинення та заходи адміністративно-процесуального примусу.
Водночас найбільше визнання одержала класифікація заходів адміністративного примусу, запропонована М.І.Єропкіним, а пізніше запозичена Ю.П.Битяком, В.В.Зуй, А.Т.Комзюком, В.К.Колпаковим, в основу якого покладено використання безпосередньої мети застосування заходів та способу охорони правопорядку.
Відповідно до цього прийнято виділяти наступні групи заходів адміністративного примусу:
1) заходи адміністративного попередження (запобігання);
2) заходи адміністративного припинення;
3) адміністративні стягнення (заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових установлень).
3. Заходи адміністративного попередження (запобігання).
Характерною особливістю цієї групи заходів адміністративного примусу є їх профілактичний (попереджувальний) характер. Вони застосовуються для попередження, профілактики правопорушень, для підтримання правопорядку за надзвичайних обставин, оскільки загроза суспільним і особистим інтересам, заподіяння їм школи можуть виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, а й в наслідок стихійного лиха, дій душевнохворих та малолітніх осіб тощо. В більшості випадків їх застосування протиправне діяння відсутнє, однак свобода дій особи обмежується, адміністративно-примусові заходи застосовуються незалежно від волі та бажання останньої.
Заходи адміністративного попередження (запобігання) – це визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів задля попередження, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій.
Отже, особливістю цих заходів є те, що вони:
а) застосовуються за умови відсутності протиправного діяння;
б) застосовуються з метою попередження, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, а також попередження надзвичайних ситуацій.
Відповідна група заходів адміністративного примусу є найпоширенішою, положення багатьох нормативно-правових актів визначають засади їх застосування.
До найпоширеніших заходів адміністративного попередження (запобігання) можна віднести:
- перевірку документів;
- огляд (митний огляд, переогляд, обов’язковий огляд ручної поклажі, багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден, огляд морських і річкових суден та документів, огляд осіб, які працюють на об’єктах з особливим режимом);
- обстеження (як різновид огляду);
- відвідування підприємств, установ та організацій, входження на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян;
- внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень;
- тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів, окремих споруд та об’єктів) у випадках втечі з-під варти і затримання злочинців, аварій на шляхах, при інших надзвичайних обставинах, які загрожують життю і здоров’ю людей, під час проведення масових заходів;
- обмеження руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів (у зв’язку із ремонтом шляхів, прокладанням комунікацій, аварійним станом, пожежами, стихійним лихом тощо);
- безоплатне використання транспортних заходів і засобів зв’язку, які належать підприємствам, установам і організаціям з метою запобігання шкідливим наслідкам стихійного лиха, інших надзвичайних обставин, для виїзду до безпосереднього місця події, для доставки в медичні установи осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників і доставки їх до міліції;
- адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (у відповідності до положень Законів України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” та „Про міліцію”);
- обмеження прав громадян, пов’язаних із станом здоров’я (примусовий медичний огляд або примусова госпіталізація, проведення карантинних заходів, усунення осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хворою, обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, спеціальні заходи профілактичного лікування у примусовому порядку соціально небезпечних захворювань) тощо.
4. Заходи адміністративного припинення.
Відповідна група заходів адміністративного примусу характеризується, насамперед, тим, що їх застосування обумовлено реальною протиправною ситуацією і спрямовані вони на припинення (переривання) відповідної ситуації (поведінки), встановлення особи порушника, забезпечення у подальшому з’ясування всіх обставин справи й застосування до порушника адміністративних стягнень. Вони не передбачають в якості мети – покарання особи порушника.
Отже, особливостями заходів адміністративного припинення є:
- застосування пов’язане із реальною протиправною ситуацією (поведінкою);
- метою їх застосування є: припинення (переривання) протиправної поведінки, запобігання вчиненню нових порушень, забезпечення подальшого притягнення винних осіб до відповідальності, усунення шкідливих наслідків порушення;
- терміновий, невідкладний характер.
Група заходів адміністративного припинення є досить неоднорідною, численною, тому у правовій науці прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру сфери застосування:
1) заходи адміністративного припинення загального призначення;
2) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.
До заходів адміністративного припинення загального призначення слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному житті. При цьому ця підгрупа заходів в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у свою чергу, на:
а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного припинення, застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених завдань. Це:
- вимога припинити протиправну поведінку;
- привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних органів та установ, не виконують обов’язку з’явитися на виклик останніх. Ці заходи виконують роль засобу забезпечення виконання відповідного обов’язку.
- адміністративне затримання, не пов’язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення (осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників міліції, осіб, які підозрюються у зайнятті бродяжництвом, неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, а також неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення тощо);
- взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки щодо осіб, які систематично порушують громадський порядок, якщо ці порушення є незначними за своїм характером і не тягнуть за собою юридичної відповідальності;
- зупинка транспортних засобів (у разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою);
- відбір зразків товарів для проведення експертизи (наприклад, санітарними лікарями та їх помічниками);
- виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;
- заборона чи зупинка певних робі або експлуатації різних об’єктів (щодо транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, тощо).
Б) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямовані на створення необхідних умов для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Це:
- доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони правопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради, службове приміщення воєнізованої охорони;
- адміністративне затримання (примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування порушника) застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених в ст. 262 КпАП України (дрібне хуліганство, злісна непокора, порушення правил прикордонного режиму тощо) і лише чітко визначеними органами на визначений термін.
- особистий огляд і огляд речей;
- вилучення речей і документів (примусове припинення володіння, користуванні розпорядження особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, певним предметом чи документом). Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами у справі.
- відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння (застосовується, коли є достатні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, здійснюється захід за допомогою індикатора трубки „Контроль тверезості” або ж у медичних установах).
До заходів адміністративного припинення спеціального призначення можна віднести заходи, процедура застосування яких відрізняється певною специфікою (невідкладна потреба застосування для припинення протиправних дій, небезпечних для життя і здоров’я людей), коли застосування інших заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя.
Особливостями заходів адміністративного припинення спеціального призначення є:
- екстраординарний характер;
- їх застосуванню передує попередження про намір (що вже є заходом адміністративного припинення здійснення відповідних дій, хоча, якщо є реальна небезпека для життя та здоров’я людини, зазначені заходи можуть застосовуватися і без попередження (раптовий або збройний напад, напад з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських і річкових суден, у разі втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, втечі осіб, взятих під варту, з транспортних засобів під час їх руху, а також для звільнення заручників);
- їх застосування є прерогативою спеціалізованих державних органів;
- застосування інших заходів примусу не дало бажаних результатів;
- спрямованість заходів безпосередньо на особу порушника із можливістю завдання його шкоди, в тому числі й позбавлення життя.
До цієї групи заходів слід віднести:
- заходи фізичного впливу (прийоми рукопашного бою, різні види єдиноборств (самбо, дзюдо, карате, кун-фу, таеквандо, айкідо, вільна боротьба, бокс, кікбоксінг тощо), тобто засоби безпосередньої, так би мовити, “мускульної” дії на супротивника, які застосовуються з метою нейтралізації особи шляхом виконання ударів, блоків кидків, больових прийомів, удушень, захватів, утримань тощо);
- „спеціальні засоби” (різноманітні технічні засоби впливу на правопорушника, а в деяких випадках також на транспортні засоби та інші речі, з метою усунення протиправної ситуації. Ці заходи можна поділити на дві групи: засоби активної оборони (гумові кийки, кийки пластикові типу “Тонфа”, наручники, припиняючі пристрої, ручні газові гранати, балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівливої дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти, ранцеві апарати “Облако”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, службові собаки, засоби забезпечення спеціальних операцій;
- вогнепальна зброя як крайній захід, застосування якого можливе лише спеціалізованими суб’єктами у чітко визначених законодавством випадках (сім підстав застосування зафіксовані у статті 15 Закону України “Про міліцію” (для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров’ю, а також для звільнення заручників; для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека; для відбиття нападу на об’єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції; для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров’я громадян або працівників міліції), а також у разі спроби особи, яка затримується працівником міліції, що оголив вогнепальну зброю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнувшись до його зброї.
Деякі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного попередження (огляд, зупинення транспортних засобів, анулювання дозволів та вилучення зброї в окремих осіб, що зловживають спиртними напоями, офіційний привід, примусове лікування, заборона проведення певних робіт тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу заходом припинення чи попередження в окремих випадках має здебільшого слугувати мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб.
Ключові терміни:
Адміністративний примус, заходи адміністративного запобігання (попередження), заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення, державно-правовий примус, адміністративна відповідальність, заходи адміністративно-процесуального примусу, привід, доставлення, адміністративне затримання, фізична сила, вогнепальна зброя, спеціальні засоби, огляд речей, особистий огляд, карантин, перевірка документів.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття „адміністративний примус” та його місце в системі державно-правового примусу.
2. Ознаки адміністративного примусу.
3. Класифікація заходів адміністративного примусу, основні критерії.
4. Заходи адміністративного попередження (запобігання) та їх характеристика.
5. Заходи адміністративного припинення та їх характеристика.
6. Заходи адміністративного припинення загального призначення.
7. Заходи адміністративного припинення спеціального призначення.
8. Адміністративні стягнення як складова адміністративного примусу та їх особливість.
9. Співвідношення адміністративного примусу із адміністративним переконанням, впливом, силою, владою
10. Співвідношення адміністративного примусу і адміністративної відповідальності.
Тести-тренінги:
1. До якої групи заходів адміністративного примусу слід віднести адміністративне затримання:
А) заходів адміністративного попередження (запобігання);
Б) заходів адміністративного припинення;
В) адміністративних стягнень
2. Які заходи прийнято вважати екстраординарними:
А) заходи адміністративного попередження (запобігання);
Б) заходи адміністративного припинення загального призначення;
В) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.
3. До заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення слід віднести:
А) адміністративний арешт;
Б) адміністративне затримання;
В) перевірку документів;
Г) огляд речей;
Д) особистий огляд.
4. Особливістю заходів адміністративного попередження (запобігання) є:
А) припиняючий характер;
Б) судовий порядок застосування;
В) профілактичний характер;
Г) застосування як за умови наявності, так і відсутності протиправного діяння;
Д) каральний вплив.
5. До якого визначення можна віднести: „це визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів задля попередження, виявлення протиправних діянь, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій – це ...”.
А) заходи адміністративного примусу;
Б) заходи адміністративного попередження (запобігання);
В) заходи адміністративного припинення;
Г) адміністративні стягнення.
6. Для якого виду державно-правового примусу є характерною відсутність службового підпорядкування між суб’єктом застосування та особою, щодо якої здійснюється застосування:
А) дисциплінарного;
Б) кримінального;
В) адміністративного;
Г) цивільно-правового.
7. До заходів адміністративного попередження (запобігання) належать:
А) перевірка документів;
Б) опечатування приміщень, виробничих споруд;
В) адміністративний арешт;
Г) адміністративне затримання;
Д) попередження.
8. Ознаками адміністративного примусу є:
А) застосовується виключно у позасудовому порядку;
Б) може застосовуватися як за умови наявності, так і відсутності протиправного діяння;
В) передбачає відсутність службового підпорядкування між суб’єктом застосування та особою, щодо якої здійснюється застосування;
Г) застосовується виключно щодо фізичних осіб;
Д) передбачає попередження та локалізацію наслідків надзвичайних ситуацій.
9. Суб’єктами застосування заходів адміністративного примусу є:
А) судді;
Б) Голова Верховної Ради України;
В) посадові особи органів внутрішніх справ; Г) особа, що має право прийому на роботу; Д) посадові особи державних інспекцій.
10. Для процедури застосування адміністративного примусу є характерним:
А) детальна регламентація засад застосування в одному кодифікованому нормативному акті;
Б) розпорошеність нормативних засад у різних нормативно-правових актах;
В) економність;
Г) сплата державного мита;
Д) надмірне документальне оформлення.
Завдання на перерахування:
– органи адміністративного примусу;
– адміністративно-примусові заходи за:
– наявністю адміністративно-правової санкції;
– способом охорони правопорядку;
– безпосередньою метою застосування;
– суб’єктом застосування;
– терміном дії;
– територією дії;
– специфікою процедури застосування;
– заходи адміністративного попередження (запобігання);
– особливості заходів адміністративного попередження (запобігання);
– заходи адміністративного припинення;
– особливості заходів адміністративного припинення;
– адміністративні стягнення.
Завдання на порівняння:
– адміністративний і кримінальний примус;
– заходи адміністративного і фінансового примусу;
– заходи адміністративного примусу і адміністративного переконання;
– адміністративний примус і адміністративна відповідальність;
– заходи адміністративного попередження і адміністративного припинення;
– заходи адміністративного попередження і адміністративні стягнення;
– заходи адміністративно-правового і адміністративно-процесуального примусу.
Продовжить думку:
1. Офіційний характер адміністративного примусу полягає у ...
2. Підставами застосування адміністративного примусу є ...
3. Застосування заходів адміністративного примусу здійснюється переважно у ... порядку.
4. Характерною особливістю заходів адміністративного попередження (запобігання) є ... характер.
5. До заходів фізичного впливу слід віднести.
6. Застосування вогнепальної зброї можливе лише ...
7. Деякі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як ...
8. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу заходом попередження чи припинення може слугувати ...
9. Доставлення порушника здійснюється ...
10. Адміністративне затримання застосовується за вчинення ... на строк ...
Задачі
Завдання 1.
В одному із районів міста із-за аварійної ситуації було відключено без попередження холодну та гарячу воду, при цьому не забезпечено доставку води у декілька будинків на протязі трьох днів. На четвертий день розлючені мешканці на чолі із гр. Р. та гр. М. спрямували до будівлі міськвиконкому з намірами пікетувати його на знак протесту проти бездіяльності влади у цій ситуації. Один із заступників міського голови вимагав від пікетників мирно розійтись, обіцяючи посприяти у вирішенні проблемної ситуації якомога скоріше. Громадяни вирішили продовжувати акцію. Викликані працівники міліції вимагали від учасників несанкціонованого пікету розійтися та припинити порушувати громадський порядок, після чого частина людей стала розходитися, а група із 25 мешканців будинків залишилися, при цьому гр. Р. та гр. М. нецензурно висловлювалися по відношенню до працівників міліції, а гр С. закликав інших людей не виконувати вимоги міліціонерів та не розходитися. Працівники міліції затримали гр. Р., гр. М. та гр. С. та доставили їх до районного відділу міліції. Оцініть правомірність дій міліції. Визначте які види заходів адміністративного примусу ними застосовувалися та надайте їх характеристику.
Завдання 2.
Під час затримання громадян Б. та Н., які, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на центральній вулиці міста, голосно та нецензурно висловлювалися, давали непристойні оцінки іншими громадянам, що знаходились на вулиці, працівники міліції застосували щодо гр. Б. наручники та вдарили гумовою палицею по голові. Надайте оцінку правомірності дій працівників міліції.
< Попередня Наступна >