Радник

---

§ 1. Загальна характеристика науки як об'єкта адміністративно-правового регулювання

Будь-яке суспільство розвивається більш прогресивно тоді, ко­ли в ньому належним чином використовуються здобутки наукової діяльності. Наука є основою сучасного прогресу держави незалеж­но від політичного устрою, форми правління тощо. Україна завдяки нормам чинного законодавства, реальним справам у науковій діяль­ності демонструє пріоритетність наукового напрямку в соціально-культурній сфері. Говорячи про науку як об'єкт адміністративно-правового регулювання, необхідно усвідомлювати, що держава, з метою прогресивного розвитку економіки, покращення добробуту населення, повинна здійснювати підтримку науки. Для того, щоб залишатися на провідних позиціях у тих чи інших напрямах суспіль­ного життя, поза сумнівом, необхідно стимулювати розвиток науки. Не випадково Конституція Україна у ст. 54 визначає, що держава сприяє розвиткові науки.

Наука - це сфера людської діяльності, спрямована на отримання та використання нових знань, яка реалізується шляхом виконання фундаментальних ї прикладних наукових досліджень.

Національні інтереси України вимагають негайних та ефектив­них заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективного його використання в еко­номічному та соціальному розвитку. Верховна Рада України, усві­домлюючи значущість проблем науки в житті держави, 13 липня 1999 р. своєю постановою ввела в дію Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Виходячи із зазначеної концепції, керуючись актуальністю наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує н

аукового забезпечення, найбільш  пріоритетними  напрямами  державної підтримки  у  сфері наукового розвитку мають стати:

- фундаментальна наука, насамперед розробки вітчизняних на­укових колективів, що мають світове визнання;

- прикладні дослідження і технології, в яких Україна має знач­ний науковий, технологічний і виробничий потенціал та які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів із пріо­ритетних напрямів науково-технологічного розвитку;

- розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

- наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;

- система інформаційного та матеріально-технічного забезпе­чення наукової діяльності.

Характеризуючи дослідження і технології, в яких наша держа­ва має визначні досягнення, визнані всім світом, слід указати на здобутки Інституту монокристалів та Інституту електрозварюван­ня Національної академії наук України. З боку держави важливо здійснювати підтримку таких пріоритетних напрямів, оскільки тут Україна є й повинна залишатися конкурентоздатною на світовому ринку технологій.

У цілому ж, у здійсненні державного управління та регулюван­ня науковою діяльністю держава керується принципами:

- органічної єдності науково-технічного, економічного, соціаль­ного та духовного розвитку суспільства;

- поєднання централізації та децентралізації управління у нау­ковій діяльності;

- додержання вимог екологічної безпеки;

-      визнання свободи творчої, наукової та науково-технічної діяльності;

- збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних до­сліджень;

- використання досягнень світової науки, можливостей міжна­родного наукового співробітництва;

- свободи поширення наукової та науково-технічної інфор­мації;

- відкритості для міжнародного науково-технічного співробіт­ництва, забезпечення інтеграції української науки у світову в поєднанні   із   захистом   інтересів   національної   безпеки   (Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність ).

У контексті визначених принципів особливе місце посідає сво­бода поширення наукової та науково-технічної інформації Завдяки цьому:

а) українські вчені можуть знати про розробки іноземних фахів­ців у різних галузях науки;

б) вітчизняна наука та окремі науковці отримуватимуть мож­ливість оприлюднювати свої наукові результати і мати «зворотній зв'язок» з іноземними колегами;

в) з'явиться можливість формування на основі вітчизняних і закордонних джерел довідково-інформаційних фондів, включаючи баз і банків даних;

г) створюються загальнодоступні мережі бібліотек, інформа­ційних центрів громадського користування як бази для освіти, ви­робництва та наукових досліджень, системи реалізації прав грома­дян на культурний та фаховий розвиток;

д)    об'єктивно виграє сама наука, оскільки полегшиться доступ до новітніх наукових джерел, результатів досліджень тощо.

Слід зазначити, що наукова проблематика є об'єктом розгляду з позицій забезпечення національної безпеки України. Вказаними питаннями опікується Рада національної безпеки і оборони України. Президент України, як голова Ради, 11 липня 2006 р. підписав Указ № 606/2006 «Про рішення Ради національної без­пеки і оборони України від 6 квітня 2006 року «Про стан науко­во-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інновацій­ного розвитку України», де, зокрема, зазначено, що необхідно визнати пріоритетними завданнями діяльності органів виконавчої влади із забезпечення національної безпеки у науково-техноло­гічній сфері:

- розвиток національної інноваційної системи як сукупності інституцій, що забезпечують проведення ефективної державної інноваційної політики;

- забезпечення інтеграції освіти, науково-технологічної сфери та виробництва як передумови інноваційного розвитку економіки;

-       всебічну підтримку фундаментальних наукових дослі­джень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку України;

-    розвиток виробництва високотехнологічної продукції та по­слуг на інноваційній основі;

-    першочергову реалізацію інноваційних проектів, спрямованих на суттєве поліпшення енергозабезпечення та енергозбереження, зниження енергоємності та ресурсовитратності виробництва.

Нормативно-правовою базою адміністративного-правового регулювання у сфері науки є положення таких документів:

- Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ «Про науко­ву і науково-технічну діяльність»;

- Закон України від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ «Про науко­во-технічну інформацію»;

- Закон України від 10 лютого 1995 р. № 51/95-ВР «Про науко­ву і науково-технічну експертизу»;

- Закон України від 16 липня 1999 р. № 991-XIV «Про спеціаль­ний режим інноваційної діяльності технологічних парків»;

- Закон України від 11 липня 2001 р. № 2623-Ш «Про пріори­тетні напрями розвитку науки і техніки»;

- Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3065-Ш «Про особли­вості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комп­лексу»;

- Закон України від 4 липня 2002 p. № 40-IV «Про інноваційну діяльність»;

- Закон України від 16 січня 2003 p. № 433-IV «Про пріоритет­ні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

- постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. № 916-XIV «Про Концепцію науково-технологічного та іннова­ційного розвитку України»;

- Указ Президента України від 30 грудня 2005 р. № 1873/2005 «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. № 1717 «Про Державний фонд фундаментальних досліджень» тощо.

Керуючись вітчизняними інтересами, враховуючи економічні, соціальні, оборонні та інші можливості, важливо на рівні держави підтримувати комплекс заходів, які б сприяли підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн, інтенсифікації процесу опану­вання науковими знаннями, новими технологіями та їх практич­ному використанню.

< Попередня   Наступна >