Стаття 6. Мова реклами (змінена)
Закони України - ПРО РЕКЛАМУ |
Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.
Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до чинного законодавства, зокрема статті 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності
Під чинним законодавством України про мови слід розуміти всю сукупність законів та підзаконних нормативно-правових актів України, які регулюють відносини, пов’язані із застосуванням мови взагалі. Зокрема законодавство України про мови складається з Конституції України, Закону УРСР “Про мови в Українській РСР”, Закону України "Про інформацію", Закону “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, Указу Президента “Про вдосконалення забезпечення реалізації державної мовної політики”, Постанови Верховної Ради “Про Рекомендації парламентських слухань "Про функціонування української мови в Україні", Рішення Конституційного Суду України “Про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови). Справа N 1-6/99” і т. інше.
Аналіз діючого законодавства дозволяє вивести таке трактування даної статті:
Згідно зі ст. 33 Закону „Про мови в Українській РСР” в Українській РСР мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова.
Мовою офіційних засобів масової інформації можуть також бути мови інших національностей.
Водночас ст.4 Закону України від 16 листопада 1992 року N 2782-XII „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (далі Закон України „Про ЗМІ”)встановлює, що друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Слід зазначити також, що ст. 12 цього Закону передбачає, що при реєстрації друкованого засобу масової
Аналогічна ситуація з телерадіоорганізаціями. Відповідно до ст. 9 Закону України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII „Про телебачення і радіомовлення” телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території. Для отримання ліцензії на право користування каналами мовлення, телерадіоорганізація подає заяву до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з обов’язковим зазначенням мови (мов), якою (якими) вестимуться передачі, а також території, на яку передбачається розповсюдження програм чи передач.
Але стаття 35 Закону УРСР „Про мови в Українській РСР” встановлює що тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою. З цього випливає, що мова реклами є українська мова.
Водночас згідно з положеннями Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (Україна приєдналася до зазначеної Хартії Законом України від 15 травня 2003 року №802 – IV), зокрема, з підпунктом „с” пункту 1 статті 13 Хартії, встановлено, що Сторони зобов’язуються, в межах своєї країни запобігати практиці, яка заважає використанню регіональних мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності.
Слід зазначити, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” Закон УРСР „Про мови в Українській РСР” діє за умови, що він не суперечить Конституції і законам України.
Також у даному випадку починає діяти ч. 2 ст. 3 Закону України „Про рекламу” яка є колізійною нормою права, що створена для врегулювання конфліктних ситуацій при зіткненні норм права. А саме: „Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору”.
Виходячи із вищевказаного, якщо при реєстрації друкованого засобу масової інформації або телерадіоорганізації вказана інша (наприклад російська) мова, то цей друкований ЗМІ або телерадіоорганізація можуть використовувати у рекламі мову реєстрації. Слід мати на увазі, що це стосується регіональних ЗМІ і не стосується реклами державних органів, установ та організацій, зовнішньої реклами, реклами на транспорті а також центральних (національних) каналів мовлення.
Щодо рекламування знаків для товарів та послуг, то зараз питань не виникає, вони розповсюджуються у рекламі у такому виді, у якому їм надана правовий захист. Тому що логотип – це не слово або фраза, а зображення.
< Попередня Наступна >