Радник

---

Потреба у запровадженні законодавчих вимог щодо ідентифікації реклами виникає у зв’язку із визнанням права осіб, що є потенційними споживачами реклами, вирізняти рекламну інформацію поміж інших видів інформації, права на вільний вибір рекламної інформації для споживання, а також права відмовитись від споживання реклами. Реалізація таких прав стає можливою за умови можливості чіткого розмежування рекламної та інших видів інформації.

1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відокремлення реклами від інших видів інформації здійснюється завдяки розповсюдженню рекламної інформації з відповідним позначенням/повідомленням, а також відведенню спеціальних місць для розміщення реклами. Перший варіант стосується перш за все теле-, і радіореклами. Відведення спеціальних місць для розміщення реклами характерне для внутрішньої та зовнішньої реклами, реклами на транспорті. Друкована реклама (а саме так звані “рекламні макети”) та банерна реклама в Інтернет спеціальних позначек не потребує – своєю формою та змістом ці види реклам досить відокремлені від основного змісту видання чи сайту. Щодо так званої текстової рекламної інформації в друкованих ЗМІ – див. пункт 3.

2. Реклама у теле - і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".

Така вимога, поруч з вимогами щодо частоти та обсягу рекламної інформації на одиницю часу (стаття 13 Закону) приводить до утворення так званих “рекламних блоків”, відокремлених від інших програм та передач за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".

3. Інформаційний, авторський чи редакційний мате

ріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".

Зазначена вимога Закону стосується передусім спеціально створених так званих “іміджевих матеріалів” – теле-, радіопередач, а також публікацій в друкованих засобах масової інформації, які мають на меті підвищення обізнаності читачів (глядачів, слухачів) та їх інтересу щодо конкретних осіб чи товарів. Однак зазначимо, що матеріал, який формує або підтримує обізнаність та інтерес щодо групи однотипних товарів різних виробників (наприклад, огляд товарів певної категорії) не вважається рекламою.

Наведемо також визначення редакційної реклами та PR - матеріалів.

Редакційна реклама – це редакційні матеріали, які розміщуються у ЗМІ за певну платню або у відповідності до офіційного прейскуранту, або згідно окремій угоді. Ці матеріали спеціально підготовлені таким чином, щоб виглядати як редакційні матеріали, а робота акредитованих журналістів, у цьому випадку (у печатних видавництвах), розглядається як “рекламна”. Такі матеріали повинні бути розміщенні у рамці з контурною лінією завширшки не менш 0,5 мм. під рубрикою “Реклама”. Текст такого матеріалу повинен бути набраний окремим шрифтом, який має відрізнятися від шрифту інших статей, навіть якщо вони були підготовлені журналістами цього видання. Якщо цей матеріал подається на телебаченні, то його текст повинен бути набраний жирним шрифтом і взятий у рамку. Крім того, він має бути поданий на контрастному фоні і супроводжуватися словами “комерційна презентація” впродовж не менш 10% ефірного часу, відведеної для неї.

PR-матеріали – це інформація або матеріал, який є цікавим для преси, підготовлений акредитованими журналістами і розміщений у ЗМІ без будь-якої оплати або заохочення журналіста або видання, та без будь-якого тиску на журналіста або видання. Інакше кажучи видання або журналіст дійсно вважають, що цей матеріал є насправді цікавим для читача та/або заслуговує на оприлюднення. Такий матеріал має розглядатися як редакційний матеріал.

4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою.

Вказаний виняток з визначення реклами допущено у зв’язку з тим, що існує потреба в можливості ідентифікації глядачами телевізійного каналу, трансляцію якого вони переглядають. Саме тому такий логотип може постійно (впродовж часу мовлення телерадіоорганізації) фігурувати в певній частині екрану.

5. Прихована реклама забороняється.

Зазначена заборона випливає з вимоги, вміщеній у частині 3 цієї ж статті Закону.

< Попередня   Наступна >