Стаття 8. Загальні вимоги до реклами

Закони України - ПРО РЕКЛАМУ

1. У рекламі забороняється:

поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;

Дане обмеження спрямоване на недопущення розповсюдження рекламної інформації, призначеної сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо рекламованих товарів, робіт чи послуг, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законодавством України.

При цьому, під поширенням у рекламі інформації про зазначені товари слід розуміти не лише пряме рекламування таких товарів, а й будь-яке згадування, вміщення візуальної інформації, зображень таких товарів тощо.

Винятком з даного обмеження може бути лише соціальна реклама, спрямована на висвітлення негативних, небезпечних ознак певних явищ, які пов’язані з товарами, роботами чи послугами, виробництво, обіг чи ввезення яких на митну територію України заборонено законом (наприклад, соціальна реклама щодо наркоманії, використання певних видів зброї тощо).

вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;

Зазначене обмеження базується на конституційному принципі, вміщеному до статті 24 Конституції України, згідно з яким не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Заборона вміщування тверджень, що дискредитують товари інших осіб відповідає законодавству України про захист від недобросовісної конкуренції, як таке, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

подавати відомості

або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

Зазначене обмеження базується на конституційному обмеженні на поширення інформації, яке допускається в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей.

Таке обмеження стосується як прямих закликів щодо порушення норм законодавства, так і вміщення до рекламної інформації певних “прикладів для наслідування”, що полягають у порушенні законодавства, правил безпеки.

Вказана норма забороняє вміщувати в рекламну інформацію відомості, що можуть спричинити розлади фізичного чи психічного здоров’я споживачів реклами (зокрема, різного роду шокуючу чи образливу інформацію), а також закликати до дій, що можуть завдати шкоди життю, здоров’ю людей. У рекламі заборонено вміщувати відомості чи заклики до дій, що можуть завдати шкоду довкіллю.

Наведене обмеження стосується не лише небезпеки, виникнення якої може бути спричинене розміщенням відомостей чи закликів до дій, але також і замовчуванням відомостей щодо рекламованих об’єктів, якщо неподання таких відомостей може призвести до перерахованих наслідків.

використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;

Зазначене обмеження стосується застосування спеціальних розробок чи технологій, призначених для підвищення інтересу чи обізнаності споживачів реклами щодо певних осіб чи товарів, якщо таке підвищення інтересу чи обізнаності відбувається підсвідомо, в той час коли споживач реклами не має можливості ідентифікувати поширювану інформацію, як рекламу, а також робити вибір щодо сприйняття чи несприйняття такої реклами.

До засобів і технологій, які діють на підсвідомість споживачів реклами, не слід відносити приховану рекламу, визначення якої вміщено до статті 1 Закону.

наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;

Наведення тверджень, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром, порушує принцип поваги до вільного вибору особи.

Крім того, зазначене обмеження безпосередньо пов’язано з конституційним принципом недискримінації особи, оскільки невикористання рекламованого товару може бути зумовлене соціальними, релігійними, політичними чи іншими переконаннями особи.

використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;

Частиною 6 статті 20 Конституції України визначено, що порядок використання державних символів України, а саме Державного Герба України, Державного Прапора України, Державного Гімну України встановлюється законом.

Статтею 3 Закону України “Про Державний Гімн України” визначено, що наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Ніяких інших обмежень щодо використання Державного Гімну України до зазначеного Закону не вміщено.

рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;

Зазначеною вимогою забороняється розповсюдження рекламної інформації щодо товарів, щодо яких відбувається процес сертифікації, ліцензування чи отримання відповідного дозволу у випадках, коли рішенням уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування особі, обов’язком якої є отримання відповідного сертифікату, дозволу чи ліцензії, не надано таких документів.

Дана вимога не означає, що в рекламі зазначених товарів має обов’язково міститися посилання на номер сертифікату, дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав такий сертифікат, дозвіл, ліцензію за винятком випадків, передбачених частиною 4 статті 8 цього Закону.

Відповідальність, за розміщення рекламної інформації про товари без відповідних сертифікатів, дозволів чи ліцензій, несе рекламодавець.

вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди цієї особи;

Зазначене обмеження щодо використання імені фізичної особи є спеціальним, оскільки згідно з нормами Цивільного кодексу України допускаються певні випадки використання імені без згоди фізичної особи. Отже використання імені особи в рекламі обов’язково потребує її згоди.

У спірних ситуаціях доказом згоди особи на використання імені чи зображення є письмова згода особи.

При цьому, діючим Цивільним кодексом передбачено, що використання перших літер імені чи прізвища особи в засобах масової інформації не порушує її права, а тому може здійснюватись без її згоди (частина 7 статті 296).

Статтею 307 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно - теле - чи відеоплівку лише за її згодою. Цією статтею кодексу передбачено, що згода особи на її знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та на інших заходах публічного характеру.

імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;

Наведене обмеження відповідає вимогам Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що використання рекламних матеріалів іншої особи є неправомірним у випадку, коли таке використання здійснюється без дозволу такої особи.

Не є порушенням даного обмеження використання у рекламі текстів, зображень, музичних чи звукових ефектів, якщо використання таких об’єктів права інтелектуальної власності не порушує прав авторів, чи осіб, що володіють майновими правами на такі об’єкти, і якщо таке використання не має на меті імітувати чи копіювати рекламну інформацію, що подається у рекламі інших товарів.

Не вважається неправомірним використання у рекламі загальновідомих текстів, зображень, музичних чи звукових ефектів, що є загальновідомими, якщо таке використання не має на меті імітувати чи копіювати рекламну інформацію, що подається у рекламі інших товарів.

рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;

Зазначена вимога спрямована на забезпечення прав потенційних споживачів вказаних послуг на вільний доступ до інформації про послуги.

Як правило, виконання цієї вимоги здійснюється за допомогою аудіо - чи візуальних повідомлень “Живий звук”, або ж “З використанням фонограм”

розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно - і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.

Детальніше вказані обмеження регламентуються Законом України “Про захист суспільної моралі”. Зокрема статтею 14 зазначеного Закону визначено, що використання в рекламі текстової, візуальної чи звукової інформації, що здатна спричинити шкоду моральному здоров'ю населення, в засобах масової інформації забороняється.

2. Рекламодавець на вимогу розповсюджувача реклами зобов'язаний надати документи, необхідні для розповсюдження реклами.

До таких документів, зокрема, належать: сертифікати, дозволи та ліцензії, отримані рекламодавцями від уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування щодо товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії.

3. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо має подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.

Вказані вимоги базуються на принципах достовірності та точності реклами. Оскільки зазначена норма Закону містить не вичерпний перелік заходів, вона має застосовуватись до всіх можливих рекламних акцій, зокрема, що містять у собі елементи конкурсів, лотерей, розіграшів призів.

Вимога щодо подання інформації про зміни умов, місця та строків таких рекламних акцій передбачає використання такого ж порядку, що і при розповсюдження первинної інформації про них. Це означає, що така інформація має подаватись за допомогою аналогічних рекламних засобів (наприклад, каналів телебачення, засобів зовнішньої реклами тощо). Використання при поданні інформації про зміни умов, місця та строків рекламних акцій того ж порядку, що і при поширенні первинної рекламної інформації означає також, що така інформації подається в аналогічний час, та в аналогічних обсягах.

4. Реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

Перелік видів діяльності, які потребують ліцензування, тобто отримання, за умови відповідності особи, що має бажання отримати спеціальний дозвіл умовам законодавства, такого спеціального дозволу від уповноваженого органу державної влади на здійснення певного виду діяльності встановлюється Законом України “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” .

5. Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.

Наведення співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару може здійснюватись шляхом подання інформації про відсоток, на який знижується ціна (при цьому, первинна ціна береться за 100 %), або різницю між старою та новою ціною, або шляхом одночасного наведення старої та нової ціни.

6. Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі.

Вказана вимога є вимогою до порядку розміщення теле - та радіореклами, тому відповідальність за її виконання несе телерадіоорганізація.

7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.

Зазначеним положенням закону наведено виняток з терміну “реклама”.

Згідно з Листом Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України від 1 жовтня 2003 року визначено, що в даному випадку йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, об’єктивно необхідну споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо (інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використання, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв’язку з придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника тощо). Така інформація не може містити закликів до придбання або непридбання того чи іншого товару, закликів скористатися послугою того чи іншого виробника тощо.

Комітет також звертає увагу на те, що всі заборони та обмеження, введені відносно реклами цим законом, стосуються також і згаданої інформації.

< Попередня   Наступна >