205

---

Стаття 276. Реєстрація шлюбу громадянина України з іно­земцем та шлюбу між іноземцями в Україні

1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні відповідно до цього Кодексу. 2. Шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у посоль­стві або консульстві іноземної держави в Україні, є дійсним в Ук­раїні на умовах взаємності, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були громадянами держави, яка призначила пос­ла або консула.

Оскільки іноземці мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни нашої держави, вони ма­ють право реєструвати шлюб в органах РАЦСу.

Реєстрація шлюбу громадянина України з іноземцем та шлюбу між іноземцями регулюється сімейним законодавством України. Отже, як умови вступу у шлюб, так і порядок його ре­єстрації визначаються статтями 23—36 СК. Так, іноземець, який не досяг шлюбного віку, встановленого ст. 22 СК, не мо­же зареєструвати шлюб в органі РАЦСу навіть тоді, якщо за законом країни його громадянства вступ у шлюб допускався б й у більш ранньому віці. Іноземець не вправі вимагати реєстрації шлюбу за наявності передбачених статтями 24—26 СК переш­код, наприклад, за наявності іншого нерозірваного шлюбу, нез­важаючи на те, що закон країни, громадянином якої він є, до­пускає, наприклад, полігамні шлюби.

Таким чином, законодавство України не містить жодних об­межень і винятків щодо реєстрації шлюбу громадян України з іноземцями та іноземців між собою.

Це також означає, що жодних додаткових умов укладання шлюбу між іноземцями та між іноземцями і громадянами Укра­їни законодавством нашої держави не встановлено.

Не беруться до уваги й перешкоди до укладання шлюбу, пе­редбачені законом країни, громадянином якої є іноземець, який звернувся до орга

ну РАЦСу із заявою про реєстрацію шлюбу (якщо додержані умови, закріплені у статтях 23—26 СК), а саме: національні, релігійні або расові обмеження, згода бать­ків на вступ у шлюб тощо.

Такі шлюби визнавалися б дійсними в Україні й тоді, коли вони порушували б національний закон подружжя. Водночас це не означає, що ці шлюби діставали б визнання в інших країнах. Тому в тих випадках, коли обоє з осіб, які бажають вступити у шлюб, або одна з них є відповідно іноземцями, іноземцем і за законом країни їх громадянства шлюб між ними не може бути укладено, орган РАЦСу має роз'яснювати їм, що їх шлюб може бути визнано недійсним у країні їх громадянства, що призведе до порушення прав одного з подружжя і народжених у цьому шлюбі дітей.

Частина 2 коментованої статті передбачає право іноземців ре­єструвати за їх бажанням шлюб не в органах РАЦСу, а у посольс­тві або консульстві конкретної держави. Відповідно до цієї час­тини такий шлюб визнається дійсним в Україні "на умовах вза­ємності". Це означає, що якщо за законами держави, яка приз­начила посла або консула, визнаються дійсними шлюби, укладе­ні в консульській установі або дипломатичному представництві України, то у нашій державі мають визнаватися дійсними шлю­би, зареєстровані у посольстві чи консульстві цієї держави.

Такі шлюби між іноземцями реєструються згідно з законами держави, яка призначила посла або консула. Отже, зазначені шлюби можуть бути укладені як у світській, так і у церковній формі, з додержанням умов, прийнятих у державі, яка призна­чила посла або консула.

У ч. 2 статті, що коментується, передбачена можливість ре­єстрації шлюбу в посольстві чи консульстві іноземної держави, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були гро­мадянами держави, яка призначила посла або консула.

 

< Попередня   Наступна >