242

---

Стаття 277. Реєстрація шлюбу громадян України у консуль­ській установі або дипломатичному представ­ництві України

1. Шлюб між громадянами України, які проживають за межа­ми України, реєструється в консульській установі або дипломатич­ному представництві України. 2. Шлюб між громадянами України, а також шлюб громадяни­на України з іноземцем, зареєстровані за межами України з додер­жанням форми шлюбу, встановленої законом держави — місця йо­го реєстрації, є дійсними в Україні, якщо немає перешкод, вста­новлених статтями 24—26 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті шлюб між громадяна­ми України, які проживають за межами нашої держави, реєс­трується в консульській установі або дипломатичному пред­ставництві України.

Згідно зі ст. 29 Консульського статуту України, затверджено­го Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94 (далі — Консульський статут України), консул має право реєс­трувати і розривати шлюб відповідно до законодавства України.

Таким чином, при реєстрації шлюбу між громадянами Укра­їни, які проживають за межами нашої держави, у консульській установі або дипломатичному представництві України застосо­вується сімейне законодавство України.

Водночас закон враховує ту обставину, що у деяких випад­ках зазначена реєстрація може виявитися утрудненою або не­можливою (наприклад, якщо особи, які вступають у шлюб, проживають у місцевості, розташованій на значній відстані від найближчої консульської установи і їх виїзд до неї неможливий тощо).

Треба враховувати також і те, що у країні перебування гро­мадян України, які бажають зареєструвати шлюб, можуть не визнаватися дійсними шлюби, зареєстровані у консульській ус­танові або дипломатичному представництві іншої країни.

Звісно, недоцільно для

визнання в Україні такого шлюбу дійсним вимагати від громадян нашої країни його реєстрації як у компетентному органі за законом країни перебування, так і в консульській або дипломатичній установі України.

Очевидно також, що якщо одна з осіб, які вступають у шлюб, не є громадянином нашої держави, його реєстрація в консульській установі або дипломатичному представництві Ук­раїни неможлива. Тому ч. 2 статті, що коментується, передба­чає реєстрацію шлюбу між громадянами України, а також гро­мадян України з іноземцями, які проживають за межами нашої держави, у відповідних органах іноземних держав. Такі шлюби визнаються дійсними в Україні. У визнанні їх дійсності може бути відмовлено лише за наявності перешкод, передбачених статтями 24—26 СК (див. коментарі до цих статей).

Зокрема, це може мати місце при недодержанні положення про добровільність укладання шлюбу (ст. 24 СК), одношлюб­ність (ст. 25 СК), а також при ігноруванні передбачених зако­ном перешкод до вступу у шлюб (ст. 26 СК).

У визнанні шлюбу, укладеного між громадянами України, і шлюбу, в якому одним із подружжя є громадянин нашої держа­ви зареєстрованого за межами України, може бути відмовлено й тоді, коли він є фіктивним, тобто укладеним без наміру ство­рення сім'ї (див. коментар до ч. 2 ст. 40), а також якщо шлюб було зареєстровано з особою, яка приховала свою тяжку хворо­бу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх на­щадків (див. коментарі до ч. 5 ст. ЗО і ч. 1 ст. 41 СК).

Отже, громадяни України незалежно від порядку, передбаче­ного законодавством іноземних держав, зобов'язані додержува­ти усіх умов вступу у шлюб, закріплених у законодавстві нашої держави.

Форма шлюбу визначається виключно законом місця його реєстрації. Отже, якщо, наприклад, у країні, де зареєстровано шлюб, допускається його релігійна форма або визнається дій­сним фактичний шлюб, ці обставини мають визнаватися й в Україні. Неприпустимою є відмова у визнанні дійсності зазна­чених шлюбів, навіть якщо обоє або один з подружжя були гро­мадянами України.

 

< Попередня   Наступна >