Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

Сімейний кодек - Розділ IV (ст.207-256)
103

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допуска­ється. 2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Згідно з п. 2-1 ст. 254 ЦПК справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства належать до справ, які розглядаються судом у порядку окремого провадження.

Порядок розгляду і вирішення судами таких справ визнача­ється статтями 265-1—265-5 ЦПК.

Ці справи підсудні місцевим судам за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника (за­явників), тобто має місце альтернативна підсудність.

Із письмовою заявою про усиновлення до суду може зверну­тися повнолітній дієздатний громадянин, не позбавлений бать­ківських прав, за умови, що різниця у віці між ним і дитиною, яку він бажає усиновити, становить не менш як 15 років. У ра­зі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років (ч. 2 ст. 211 СК).

Відповідно до вимог ст. 265-2 ЦПК заява про усиновлення має містити: назву суду, до якого вона подається; прізвище, ім'я, по батькові, вік дитини, яка усиновлюється, місце її про­живання; клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини і запису заявника (заявників) батьком дитини; підтвердження його поінформованості про стан її здоров'я. До заяви обов'язково додається висновок орга­ну опіки та піклування (відповідного відділу освіти) про доціль­ність усиновлення і відповідність його інтересам дитини, а у ра­зі усиновлення дитини одним із подружжя — також письмова згода на її усиновлення другого з подружжя.

>Іноземці додають до заяви також дозвіл Центру з усиновлен­ня дітей.

При поданні до суду заяви сплачується державне мито у роз­мірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (під­пункт "е" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито").

Подання до суду заяви про усиновлення через представника не допускається, хоч після порушення в суді справи про уси­новлення закон не встановлює жодних перешкод для участі у ній судового представника заявника (заявників) за умови до­держання ним вимог статей 112—116 ЦПК.

Правило, згідно з яким особа, яка бажає усиновити дитину і звернулася до суду з відповідною заявою, має право відклика­ти її у будь-який час, але до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 статті, що коментується), відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до правил, встановлених пунктами 23—35, 40—48 Порядку передачі дітей на усиновлення, громадяни України, які виявили бажання усиновити дитину, мають звертатися з письмовою заявою до відділу освіти за місцем свого проживан­ня. А іноземці та особи без громадянства повинні звертатися до Центру з усиновлення дітей з письмовим проханням дати вис­новок про те, що вони можуть бути усиновлювачами. До заяви треба додати довідку з місця роботи про займану громадянином посаду та його заробітну плату або копію декларації про дохо­ди, засвідчену у встановленому порядку; копію Свідоцтва про шлюб (якщо заявник перебуває у шлюбі); медичний висновок державного лікувально-профілактичного закладу про стан здо­ров'я заявника (заявників).

Відділ освіти на підставі заяви і зазначених документів, а також акта обстеження житлово-побутових умов громадян, які виявили бажання усиновити дитину (із зазначенням біографічних даних, складу сім'ї, наявності своїх дітей, інших відомостей), робить вис­новок щодо наявності у них можливості бути усиновлювачами.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук