103

---

Стаття 224. Рішення суду про усиновлення

1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, вра­ховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, став­лення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути уси-новлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про уси­новлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан ЇЇ здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. 2. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити ста­більні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рі­шення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. 3. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину. 4. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усинов­лення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Усиновлення — це правовий інститут, покликаний створити між усиновлювачем і усиновленим відносини, найближчі до тих, що виникають між батьками та їх дітьми.

Сімейне законодавство (ч. 1 ст. 207 СК) виходить з того, що зазначені правові наслідки усиновлення виникають лише за умови його здійснення за рішенням суду. Тому всі проце­суальні дії суду, заявників та інших заінтересованих осіб, які вчиняються ними у процесі розгляду й вирішення справи, ма­ють бути спрямовані на постановлення судом законного й обґрунтованого рішення. При цьому з набранням таким рі­шенням чинності настають усі пр

авові наслідки усиновлення, передбачені ст. 232 СК.

З урахуванням важливості зазначених наслідків у ч. 1 комен­тованої статті закріплено положення про те, що суд, постанов­ляючи рішення про усиновлення дитини, повинен враховувати обставини, які мають істотне значення.

Зокрема, суд має враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан і умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви неба­жання другого з подружжя бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується цією дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її уси­новити.

При додержанні всіх умов усиновлення дитини, встановле­них сімейним законодавством, а саме: за наявності згоди бать­ків на усиновлення дитини (ст. 217), самої дитини (ст. 218), другого з подружжя (ст. 220), опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, закладу охорони здоров'я чи навчального закладу (статті 221 і 222 СК), а також за умови, що суд дійде висновку, що усиновлення відповідатиме інтересам дитини і що особа, яка бажає її усиновити, здатна виховувати дитину і за­безпечити їй стабільні та гармонійні умови життя, суд поста­новляє рішення, яким оголошує зазначену особу усиновлюва­чем дитини.

Суд не може відмовити особі, яка бажає усиновити дитину, в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може наро­дити дитину.

При усиновленні повнолітньої особи суд, постановляючи від­повідне рішення, має враховувати мотиви, на підставі яких усиновлювач і повнолітня особа, яка усиновлюється, бажають цьо­го, можливість їх спільного проживання, їх сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

 

< Попередня   Наступна >