114

---

Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення

1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для уси­новлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про уси­новлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, ко­ли усиновлення для самої дитини не є таємним. 2. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні право­охоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. 3. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229—231 цього Кодексу. 4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть від­повідальність, встановлену законом.

Обов'язок осіб, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація про усиновлення, не розголо­шувати її, зокрема й тоді, коли це не є таємницею для самої ди­тини, безпосередньо випливає з конституційного положення про те, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя (ч. 1 ст. 32 Конституції).

До осіб, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація про усиновлення, належать: службові особи відділів освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, на які покладено обов'язок ведення справ з питань усиновлення; службові осо­би органів опіки та піклування Міносвіти Автономної Респуб­ліки Крим, відповідних управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центру з усиновлення дітей; службові особи державних дитя­чих закладів, у яких перебуває, утримується чи виховується дитина.

Крім того, до зазначених осіб належать службові особи мі

с­цевих судів, яким доступна зазначена інформація у зв'язку з по­рушенням, розглядом і вирішенням справ про усиновлення ді­тей; службові особи органів РАЦСу, яким інформація про уси­новлення доступна у зв'язку з внесенням змін до актових запи­сів про народження усиновлених дітей, анулюванням свідоцтв про їх народження і видачею нових свідоцтв.

У ч. 2 статті, що коментується, передбачені й інші заходи, що забезпечують таємницю усиновлення.

За загальним правилом відомості про усиновлення видають­ ся судом лише за згодою усиновлювача. Водночас це положен­ня не поширюється на ті випадки, коли такі відомості потрібні органам прокуратури, МВС, судам та іншим правоохоронним органам у зв'язку з провадженням у цивільних або криміналь­них справах.

Проте і службові особи органів прокуратури, МВС, судів та інших правоохоронних органів, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків стає доступною інформація про усинов­лення, зобов'язані не розголошувати її.

Заходи забезпечення таємниці усиновлення передбачені та­кож статтями 229—231 СК (див. коментарі до цих статей).

Розголошення таємниці усиновлення нерідко призводить до тяжких сімейних і особистих трагедій та конфліктів, розриву сі­мейних відносин та до інших негативних наслідків. Тому закон не тільки забороняє розголошувати таємницю усиновлення, а й встановлює кримінальну відповідальність за це.

Згідно зі ст. 168 КК розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновлювача карається штрафом до 50 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправними ро­ботами на строк до двох років.

 

< Попередня   Наступна >