142

---

Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недій­сним

1. Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту йо­го здійснення. 2. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для уси­новлювача, його родичів та усиновленої дитини. 3. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються пра­ва та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням. 4. У разі визнання усиновлення недійсним дитина, яка не до­сягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм, а якщо це неможливо, — вона передається на опі­кування органові опіки та піклування. 5. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються пріз­вище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізви­щем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усинов­ленням. 6. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матері­альну допомогу.

У статті, що коментується, встановлені правові наслідки виз­нання усиновлення недійсним.

Найважливішим з таких наслідків є анулювання усиновлен­ня з моменту його здійснення.

Отже, рішення суду про визнання усиновлення недійсним, що набрало чинності, діє зі зворотною силою і повністю ану­лює акт усиновлення та породжувані ним суб'єктивні права й обов'язки, які виникають у зв'язку з усиновленням і встановлю­ються законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини.

Визнання усиновлення недійсним означає, що цього право-відношення ніколи не було. Закон виходить з того, що жодних суб'єктивних прав та обов'язків, які

складають зміст правовід-ношення з усиновлення і встановлені законом для усиновлювача та його родичів, з одного боку, і для дитини — з другого, не виникає. Тому при визнанні усиновлення недійсним відновлю­ються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. Однак за бажанням дитини вона має право нада­лі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які одержала у зв'язку з усиновленням.

Треба звернути увагу й на ту обставину, що у зв'язку з виз­нанням усиновлення недійсним припиняються не тільки осо­бисті немайнові та майнові суб'єктивні права й обов'язки, вста­новлені сімейним законодавством, а й суб'єктивні права та обов'язки, встановлені житловим законодавством України. Так, якщо усиновлювач і його родичі вселилися у житлове примі­щення, яке належить усиновленій дитині, як члени її сім'ї, що за загальним правилом має бути підставою виникнення у них суб'єктивного права користування цим приміщенням (ст. 65 ЖК), у разі визнання усиновлення недійсним це право припи­няється.

Водночас закон не закріплює положення про те, що у разі визнання судом усиновлення недійсним кошти, витрачені усиновлювачем на утримання дитини до моменту набрання чин­ності відповідним рішенням суду, мають відшкодовуватись. От­же, вони не підлягають відшкодуванню.

При визнанні усиновлення недійсним повністю відновлю­ються всі суб'єктивні права та обов'язки між дитиною та її бать­ками, а також іншими родичами за походженням.

Дитина, яка не досягла 14 років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм. Однак зробити це можна не завжди (наприклад, якщо ці особи померли, невідомі, визна­ні судом недієздатними або обмежені у дієздатності, позбав­лені батьківських прав, не мають постійного місця проживан­ня тощо).

Тому, вирішуючи справу за позовом про визнання усинов­лення недійсним, суд у кожному конкретному випадку має ви­рішувати питання про можливість передання дитини, яка не досягла 14 років, її батькам або іншим родичам.

Якщо у процесі розгляду справи суд встановить, що існують обставини, які свідчать про неможливість передання дитини її батькам або іншим родичам, він у своєму рішенні має зазнача­ти, що дитина передається на опікування органові опіки та пік­лування для влаштування її до відповідного закладу охорони здоров'я або навчального закладу чи для передання її під опіку або піклування.

У разі визнання усиновлення недійсним, як вже зазначало­ся, анулюються взаємні суб'єктивні права та обов'язки, що ви­никли у зв'язку зі здійсненням цього акту. Однак із цього за­гального положення законом передбачений один дуже важливий виняток, який полягає у тому, що обов'язок колишнього усиновлювача щодо утримання дитини не підлягає безумовно­му припиненню.

Якщо при визнанні усиновлення недійсним дитина, яка не досягла 14 років, за бажанням її батьків або інших родичів пе­редається їм, то, як правило, аліменти з особи, яка була її усиновлювачем, не повинні стягуватися. Однак суд з огляду на обставини конкретної справи може постановити рішення про стягнення аліментів з цієї особи на строк не більш як два роки за наявності обставин, що мають юридичне значення, а саме: якщо дитина не має батьків або вони не мають можливості ут­римувати її з поважних причин; колишній усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

Зазначені умови утворюють юридичний склад, необхідний для виникнення у дитини, усиновлення якої визнане за рішен­ням суду недійсним, суб'єктивного права на одержання алімен­тів від колишнього усиновлювача.

Отже, якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з зазна­чених у ч. 6 коментованої статті умов, необхідних для виник­нення у дитини права на одержання аліментів від колишнього усиновлювача, аліментний обов'язок останнього не повинен виникати. Якщо ж він виникає, то за рішенням суду має бути припинений до закінчення строку, на який цей обов'язок був встановлений.

Оскільки ч. 6 статті, що коментується, не пов'язує алімен­тний обов'язок колишнього усиновлювача з його працездатніс­тю, обов'язок сплати аліментів на дитину, усиновлення якої визнане за рішенням суду недійсним, може бути покладений судом і на непрацездатного колишнього усиновлювача, якщо його матеріальне становище дозволяє робити це.

Одним з важливих правових наслідків визнання усиновлен­ня недійсним є необхідність поновлення актового запису про народження дитини, яка була усиновлена, зокрема якщо дити­на, усиновлення якої визнане недійсним, не бажає іменуватися прізвищем, ім'ям і по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.

Відповідно до п. 2.12 Положення про порядок зміни, допов­нення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду про визнання усиновлення не­дійсним вноситься виправлення до актового запису про народ­ження усиновленої дитини і поновлюються відомості, записані до усиновлення.

Після набрання чинності рішенням про визнання усиновлення недійсним суд у місячний строк зобов'язаний надіслати його копію органу РАЦСу за місцем реєстрації народження дитини.

 

< Попередня   Наступна >