45

---

Глава 19

Опіка та піклування над дітьми

Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклу­вання

1. Опіка, піклування встановлюється над дітьми, які залиши­лися без батьківського піклування. 2. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотир­надцяти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадця­ти до вісімнадцяти років. 3. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опі­ки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Ци­вільним кодексом України.

Як зазначається в літературі, поняття "опіка та піклування" не є однозначним. Під ним розуміють правовий інститут, тобто су­купність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані зі встановленням, здійсненням функцій та припинен­ням цих норм. Опікою та піклуванням вважають систему спосо­бів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки та пік­лування, опікунів і піклувальників з виховання малолітніх і не­повнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів неді­єздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб. Нарешті, в опіці та піклуванні вбачають відповідні правовідносини насампе­ред між опікуном, піклувальником і підопічними, а також між ор­ганами опіки та піклування й опікунами, піклувальниками.

Інститут опіки та піклування має комплексний характер. Його норми, як випливає зі змісту статей 58—60 ЦК і коменто­ваної статті, регулюють відносини, пов'язані з вихованням ді­тей, які внаслідок смерті, позбавлення батьківських прав, хво­роби батьків або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також із захистом їх особистих і майнових прав. Вони мають в основному сімейно-правовий характер.

Водночас, як випливає зі статей 131 і 132 КпШС та із зазна­чених статей ЦК, норми цього інституту регулюють й відносини, спрямовані

на доповнення недостатньої або відсутньої ци­вільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх. Вони передба­чають законне представництво опікунів, охорону майнових прав неповнолітніх та повнолітніх і тому є цивільно-правовими. Цивільно-правовий характер мають і норми, що регулюють від­носини, які виникають у зв'язку зі встановленням передбаченої ст. 44 ЦК опіки над майном фізичної особи, яка визнана судом безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Опіка встановлюється і над майном осіб, над якими встановлено опіку чи піклування, що знаходиться не у місці їх проживання (ст. 74 ЦК).

Цивільно-правовими треба визнати й норми, що регулюють відносини, пов'язані зі встановленням опіки або піклування над особами, цивільна дієздатність яких обмежена, і над особами, визнаними судом недієздатними (статті 37, 41, 58 і 59 ЦК).

Нарешті, інститут опіки та піклування охоплює адміністра­тивно-правові норми, що регулюють відносини між органами опіки та піклування й опікунами, піклувальниками.

Тому норми СК про опіку та піклування треба розглядати разом з нормами ЦК, які передбачають існування цього інсти­туту.

Згідно зі статтею, що коментується, опіка, піклування вста­новлюється над дітьми, які залишилися без батьківського пік­лування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Відповідно до ч. З коментованої статті опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК.

Встановлення опіки над дітьми, які не досягли 14 років, і піклування над дітьми у віці від 14 до 18 років пояснюється різ­ним обсягом їх дієздатності. Згідно зі ст. 31 ЦК особи, які не досягли 14 років (малолітні особи), мають часткову цивільну ді­єздатність (точнішим було б твердження, що малолітні особи, як правило, є недієздатними). Вони можуть самостійно вчиня­ти лише дрібні побутові правочини. Інші правочини від імені та в інтересах опікуваного вчиняє опікун, за винятком тих, які пе­редбачені ст. 68 ЦК. А угоди, зазначені у ст. 71 ЦК, опікун мо­же вчиняти лише з дозволу органу опіки та піклування (статті 31, 67, 68, 71 ЦК).

Особи у віці до 14 років можуть також здійснювати особис­ті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяль­ності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе від­повідальності за завдану нею шкоду (ст. 31 ЦК). За шкоду, за­подіяну дітьми у віці до 14 років, несуть відповідальність їх батьки, усиновлювачі, опікуни або інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють їх виховання, якщо не доведуть, що вона не є наслідком несумлінного здійснення ними вихо­вання й нагляду за дітьми або ухилення від виконання цих обов'язків. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час пере­бування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я або іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати наг­ляд за нею, а також якщо вона перебувала в закладі, який за за­коном здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшкодувати шкоду, якщо не доведуть, що її було завдано не з їх вини (частини 1—3 ст. 1178 ЦК).

Особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні особи) мають неповну цивільну дієздатність. Проте її обсяг набагато ширший за обсяг цивільної дієздатності осіб, які не досягли 14 років. Во­ни можуть не тільки вчиняти дрібні побутові правочини, а й са­мостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або ін­шими доходами; бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи установчими докумен­тами останніх; самостійно здійснювати права на результати ін­телектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; самостійно укладати договори банківського вкладу (рахунку) і розпоряджатися вкладами, внесеними ними на своє ім'я (кош­тами на рахунку). Інші правочини неповнолітня особа може вчиняти за згодою її батьків (усиновителів) або піклувальників (ст. 32 ЦК).

Піклувальник не може давати згоду на укладання договорів між підопічним та своєю дружиною, чоловіком або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування чи у безоплатне користуван­ня на підставі договору позички (ст. 70 ЦК). Згоду на вчинен­ня правочинів, які передбачають відмову особи, над якою вста­новлено піклування, від її майнових прав, він може давати ли­ше з дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК).

Різний обсяг правомочностей опікуна і піклувальника, як вже зазначалось, обумовлений неоднаковим обсягом цивільної дієздатності малолітніх і неповнолітніх осіб.

Опіка, піклування над дитиною, як було зазначено вище, встановлюється органом опіки та піклування, а у випадках, пе­редбачених ЦК, — судом (ч. З статті, що коментується). Це по­ложення є певною мірою відсильним, оскільки містить поси­лання на норму ЦК.

Стаття 60 ЦК закріплює положення, відповідно до якого у разі визнання фізичної особи недієздатною суд встановлює над нею опіку. Водночас він встановлює піклування над фізичною особою в разі обмеження її дієздатності, а також опіку над ма­лолітньою і піклування над неповнолітньою фізичними особа­ми, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони поз­бавлені батьківського піклування. Згідно з чинним законодавством і спеціальними нормативними актами опіка, піклування в усіх випадках встановлюється органами опіки та піклування (статті 129 і 153 КпШС; п. 3.1 Правил опіки та піклування). Та обставина, що суд встановлює опіку над особою, визнаною не­дієздатною, і піклування над обмеженою у дієздатності особою, пояснюється тим, що ці справи розглядаються судом у порядку окремого провадження з обов'язковою участю представника ор­гану опіки та піклування (глава 34 ЦПК). При призначенні опі­куна, піклувальника суд має враховувати висновок цього орга­ну. Позбавлення батьківських прав також відбувається у судо­вому порядку. Тому суд, визнавши, що діти позбавлені батьків­ського піклування, встановлює над дітьми до 14 років опіку, а над дітьми у віці від 14 до 18 років — піклування.

Нині перелік органів опіки та піклування передбачений ст. 129 КпШС і пунктами 1.3 і 1.4 Правил опіки та піклування.

Опіка, піклування відповідно до ст. 129 КпШС і п. 1.3 Пра­вил опіки та піклування встановлюється районними, районни­ми у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також виконавчими комітетами міських, районних у містах, сільських і селищних рад.

Безпосереднє ведення справ, пов'язаних з опікою та піклу­ванням, покладається на відповідні відділи районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, вико­навчих комітетів міських, районних у містах рад. Безпосереднє ведення зазначених справ у виконкомах районних (міських) рад здійснюють: щодо неповнолітніх — відділи освіти; щодо осіб, визнаних судом недієздатними або обмежених ним у дієздат­ності, — відділи охорони здоров'я; щодо дорослих дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я, — органи соціального захисту населення. Ці відділи виконують усю під­готовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки, піклування, деякі організаційні та контрольні функції.

У сільській місцевості й у селищах справами опіки та піклу­вання переймаються виконавчі комітети селищних і сільських рад (п. 1.4 Правил опіки та піклування).

 

< Попередня   Наступна >