148

---

Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальни­ком дитини

1. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. 2. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здат­ність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання са­мої дитини. 3. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої супе­речать інтересам дитини.

Інститут опіки та піклування, як вже зазначалося, спрямова­ний на доповнення відсутньої або недостатньої дієздатності не­повнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Водночас його завдан­ням є охорона особистих немайнових і майнових прав та інте­ресів підопічних, турбота про створення їм належних побутових умов, здійснення догляду за ними і забезпечення їх лікування. Стосовно до неповнолітніх фізичних осіб завданням цього інс­титуту є також забезпечення їх належного виховання, піклуван­ня про здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток цих осіб, забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти (див. коментар до ст. 249).

Тому при призначенні особи опікуном або піклувальником необхідно враховувати її особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Опіку­нами та піклувальниками можуть бути лише фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун чи піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними і можливості особи виконувати обов'язки опікуна або піклувальника (ст. 63 ЦК).

У п. 3.1 Правил опіки та піклування передбач

ене аналогічне положення і встановлено, що переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками щодо однієї й тієї самої дитини, надається: її родичам незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування. При призначенні опікуна чи піклуваль­ника враховується бажання підопічного. Відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування таке бажання враховується при до­сягненні підопічним десяти років.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, осо­ба, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. Пункт 3.2 Правил опіки та піклу­вання встановлює також, що не можуть бути опікунами або піклувальниками особи, які перебувають на обліку чи лікують­ся у психоневрологічних і наркологічних закладах; особи, які раніше були опікунами або піклувальниками і з вини яких опі­ка чи піклування були припинені; особи, засуджені за вчинен­ня тяжкого злочину.

Частина 5 ст. 63 ЦК передбачає, що фізичній особі може бу­ти призначено одного або кілька опікунів чи піклувальників.

Це може мати місце, наприклад, тоді, коли у особи, над якою встановлено опіку або піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості. У такому разі опіка над цим майном встанов­люється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна (ч. І ст. 74 ЦК). Особі, призначеній опікуном або піклу­вальником, видається відповідне посвідчення (п. 3.1 Правил опіки та піклування).

Рішення про встановлення опіки постановляється за наяв­ності документів, зазначених у п. 3.3 Правил опіки та піклуван­ня, а про встановлення піклування — за наявності документів, зазначених у п. 3.4 цих Правил. Зокрема, потрібні акт обсте­ження умов життя майбутнього опікуна або піклувальника; акт обстеження умов життя особи, яка має потребу в опіці чи пік­луванні, та опис її майна; копія Свідоцтва про народження ці­єї особи; довідки про стан її здоров'я та здоров'я майбутнього опікуна або піклувальника; інші документи.

Встановлення опіки та піклування над дитиною або встанов­лення опіки над недієздатною особою може бути підставою для набуття громадянства України. Ст. 12 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" передбачає, що дити­на, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлено опіку чи піклування громадянами України або осо­бами, одна з яких є громадянином України, а друга — інозем­цем, стає громадянином України з моменту постановлення рі­шення про встановлення опіки чи піклування. Ст. 13 цього За­кону встановлює, що іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах і визнана судом не­дієздатною, над якою встановлено опіку громадянином Украї­ни, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки.

 

< Попередня   Наступна >