125

---

Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною

1. Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

Положення статті, що коментується, є відсильними. Вони передбачають, що опіка та піклування над дитиною припиня­ються у випадках, передбачених ЦК. А згідно з ч. 1 ст. 75 ЦК орган опіки та піклування звільняє особу від повноважень опікуна або піклувальника за її заявою. Опікуни та піклувальники, як вже зазначалося, призначаються лише за їх згодою. Тому продовження опіки та піклування всупереч волі опікуна, піклу­вальника недоцільне. Заява особи про звільнення її від повно­важень опікуна чи піклувальника має бути розглянута протягом одного місяця. У п. 5.1 Правил опіки та піклування передбаче­но, що опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що це прохання зумовлене поважною причиною. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦК особа виконує повноваження опікуна чи піклуваль­ника до винесення рішення про її звільнення від цього або до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Частина 2 ст. 75 ЦК передбачає, що орган опіки та піклуван­ня може звільнити піклувальника від його повноважень за зая­вою особи, над якою встановлене піклування. Рішення цього органу про відмову у задоволенні заяви згідно зі статями 55 і 124 Конституції може бути оскаржене безпосередньо до суду. Однак це положення не виключає можливості оскарження рі­шень органів опіки та піклування заінтересованими особами до вищестоящого органу чи безпосередньо до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦК, ст. 248-4 ЦПК і пунктів 1, 4 і 8 постанови Пле­нуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів дер­жавної влади, органів мі

сцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" громадянин, який вва­жає, що його права та свободи порушені рішенням органу опі­ки та піклування, може звернутися зі скаргою безпосередньо до суду або оскаржити це рішення до обласної, Київської або Се­вастопольської міської державної адміністрації та до виконко­мів вищестоящих рад, а у разі відмови — до суду.

Частина 3 ст. 75 ЦК передбачає, що за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опіку­на або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також при поміщенні підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи закладу соціального захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦК підставою припинення опіки є пере­дача малолітньої особи батькам або усиновлювачам. У такому разі відпадає підстава для продовження опіки, оскільки відпо­відно до ч. 2 ст. 243 СК і ст. 58 ЦК вона встановлюється над малолітніми особами (над дітьми, які не досягли 14 років), які позбавлені батьківського піклування. При переданні малолітньої особи батькам або усиновлювачам орган опіки та піклу­вання приймає про це відповідне рішення.

Підставою припинення опіки є також досягнення підопіч­ним 14 років. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього (ч. 2 ст. 76 ЦК). Підставою припинення опіки є й поновлення цивіль­ної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною (ч. З ст. 76 ЦК). У цьому разі рішення суду про поновлення ді­єздатності фізичної особи, що набрало чинності, є підставою для прийняття органом опіки та піклування рішення про при­пинення опіки (ч. 4 ст. 260 ЦПК).

Пункт 5.4 Правил опіки та піклування встановлює також, що опіка припиняється у разі смерті опікуна або підопічного і що у такому разі не потрібне рішення органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 77 ЦК підставами припинення піклування є: 1) досягнення фізичною особою повноліття; 2) реєстрація шлю­бу неповнолітньої особи; 3) надання неповнолітній особі пов­ної цивільної дієздатності; 4) поновлення цивільної дієздатнос­ті фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена. В усіх цих випадках піклування припиняється незалежно від по­ведінки піклувальника.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, тобто над дітьми у віці від 14 до 18 років (ч. 2 ст. 243 СК), які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК). Тому при до­сягненні фізичною особою повноліття або набутті нею до до­сягнення 18 років повної цивільної дієздатності (статті 34 і 35 ЦК) підстави для продовження піклування припиняються. По­новлення дієздатності особи, дієздатність якої була обмежена, відбувається за рішенням суду (ч. 2 ст. 260 ЦПК). У такому ра­зі рішення суду, що набрало чинності, про поновлення дієздат­ності особи є підставою для прийняття органом опіки та піклу­вання рішення про припинення піклування (ч. 4 ст. 260 ЦПК).

Пункт 5.5 Правил опіки та піклування передбачає також, що піклування припиняється внаслідок смерті підопічного або пік­лувальника. У такому разі немає потреби у рішенні органу опі­ки та піклування.

 

< Попередня   Наступна >